Проникаюче зусилля сошникової групи за ускладнених умов роботи має тут першочергове значення. Адже ніяка електроніка не допоможе, якщо сошник не лізе в ґрунт, або це завдання виконається неналежним чином. Конструкція сошника не в останню чергу визначає технологічне призначення сівалки, даючи змогу застосувати дороге придбання із максимальною користю для господарства. Тим більш, якщо мова йде не про ідеально підготовлене посівне ложе, а про прямий висів. Тобто про сівбу в ймовірно затверділий ґрунт із великою кількістю пожнивних решток.
Хоча більша частина сільгоспугідь в Україні — це той самий багаторазово оспіваний чорнозем, у який «голоблю посади — виросте», тим не менш, це перевага багато в чому нівелюється недостатньою кількістю опадів. Виняток становлять лише західні і північні області, хоча і там у багатьох господарствах змушені вирішувати проблему нестачі вологи.
За таких умов вибір сівалки є особливо важливим. Стандартний тип сошника, який застосовується у цьому разі — дводискові. Найчастіше вони кріпляться до рами агрегату на пружній радіальній підвісці, а регулювання глибини загортання насіння здійснюється груповим або індивідуальним способом.
Популярність дводискових сошників обумовлена передусім їх універсальністю, і, так би мовити, сукупністю переваг. Вони непогано проникають у ґрунт, і їх використання дозволяє отримати нормальну якість висіву за будь-якої технології — із підготовкою поля або без. Однак із копіюванням рельєфу поверхні землі у дводискових сошників не завжди складається, тому застосування таких сівалок бажано поєднувати з ідеальною передпосівною підготовкою, що нерідко спричиняє ризик втратити значну кількість вологи з ґрунту. Також за умов роботи на затверділому верхньому шарі землі зростає ризик неякісного висіву через неможливість нормально пробити шлях для насінини. Однак багато залежить від конкретного виробника сівалки та моделі, тому на ринку присутні агрегати з дводисковими сошниками, котрі добре себе показують на твердому ґрунті.
Тим не менш, для роботи за таких умов часто використовуються посівні агрегати з однодисковими сошниками. Зрозуміло чому — тиск на один диск замість двох, тобто на меншу площу опорної поверхні дає змогу впевненіше проникати в ґрунт, здійснюючи якісний висів насіння, а також розрізати рослинні залишки. На жаль, із копіюванням рельєфу і в цьому випадку можуть бути присутні проблеми, тому вибираючи агрегати, обладнані однодисковими сошниками, слід звернути увагу на наявність опорно-прикочувальних коліс — по одному на кожен сошник. Це дозволяє здійснити точні налаштування потрібної глибини висіву і забезпечити її сталість.
Також необхідно враховувати притискне зусилля під час висіву насіння. Якщо говорити про пряму сівбу чи висів полем, де було здійснено первинний обробіток, наприклад дискування, то притискне зусилля має перевищувати показник у 100 кг на один сошник. Інакше диск просто не зможе пробити верхній шар ґрунту і розрізати рослинні залишки.
Ще один важливий нюанс — майже всі посівні агрегати з однодисковими сошниками вимагають додаткового оснащення. Річ у тім, що рівномірність сівби може бути порушена у разі обвалення стінок борозни. Уникнути цього можна за допомогою захисних пластин, додаткових дисків меншого розміру або інших, схожих за своєю функціональністю опцій. Інакше про жодну точність сівби й оптимальну глибину загортання насіння говорити не варто.
Набагато рідше для сівби зернових культур застосовуються так звані анкерні сошники з тупим кутом контакту з ґрунтом. Чому рідше? Такі висівні агрегати доволі примхливі до фізико-механічного стану ґрунту і вимагають скрупульозної підготовки до посівної кампанії. Їх краще не використовувати в полях із великою кількістю рослинних залишків. Але з іншого боку ці сівалки відмінно витримують глибину загортання насіння, а також добре формують борозну і посівне ложе. Їх доцільно застосовувати для прямого висіву з урахуванням чинника збереження вологи.
Це не просто сівалки з анкерними сошниками, а агрегати з модернізованими сошниками, які мають гострий кут контакту з ґрунтом. Як правило, їх додатково оснащують спеціальним наральником і пластинами. Таким чином, вирішується проблема із великою кількістю рослинних залишків, а сам процес висіву відбувається максимально якісно. В принципі, саме таку форму сошників можна вважати близькою до ідеалу (цікаво, що найперші сівалки мали подібні сошники), вона забезпечує природний висів насіння, є більш зносостійкою і ремонтопридатною. Однак із появою потужних тракторів, підвищенням робочих швидкостей і виробництвом сучасних агрегатів для обробітку ґрунту анкерна сошникова група була відсунута на другий план більш універсальними дисковими апаратами.
Як ми знаємо, прямий висів доволі проблематичний у плані внесення і повноцінного засвоєння рослинами добрив. З цією метою окремі виробники оснащують свої сівалки здвоєними долотоподібними сошниками, один з яких відповідає за сівбу, інший — за паралельне внесення добрив. Такий підхід дозволяє вирішити кілька питань за один раз, не лише провадячи вчасно якісний посів і вносячи добрива, а ще й заощаджуючи пальне. Під час вибору такого агрегату, окрім сошників, слід звернути увагу на продуктивність і надійність гідравлічної притискної системи, яка працює на два «фронти», і на продуктивність пневматики, що доставляє посівний матеріал від висівного апарату в борозну.
Зовсім не зайвий атрибут сучасного посівного агрегату, який застосовується для прямого висіву, — додаткові дискові ножі, які встановлюються перед сошниками на окремій рамі. Вони можуть мати різну форму леза — від рівної до хвилястої, залежно від конструкції. Найчастіше такі агрегати оснащуються універсальними турбодисками, які добре себе зарекомендували на всіх видах грунтів і здатні працювати в широкому спектрі швидкостей. Рифлені дискові ножі призначені для роботи в найскладніших умовах, тобто на твердому кам’янистому ґрунті, ледь не по цілині, якщо виникне така потреба. Дискові ножі, які мають хвилясту кромку, «заточені» на роботу на полі, на якому багато рослинних залишків.
Окремі українські виробники, підлаштовуючись під потреби аграріїв, які працюють у посушливих південних і східних регіонах, випускають сівалки, спеціально для твердих ґрунтів. Конструкція їх проста і нехитра: величезна лапа розрізає ґрунт, а насіння туди потрапляє за допомогою розпилювання. Таким способом висівають зернові і навіть сою. Тут не можна говорити про високу якість посіву, зате не виникає труднощів із потраплянням насіння у землю.
Наприкінці зазначимо, що успішна посівна кампанія в умовах нестачі вологи і затверділого верхнього шару ґрунту — завдання комплексне. Найпростіше порадити: виберіть сівалку з найгострішими і твердими долотоподібні анкерними сошниками або дисковими ножами, та ще із притискним зусиллям під 150 кг на сошник, і буде все гаразд. Може, й буде, а може, проблеми залишаться… Правильніше і перспективніше буде розпочати із сівозміни, технології максимально щадного відношення до ґрунту, ставки на високопродуктивні широкозахватні машини й агрегати тощо. Напевно, так буде краще, оскільки дозволить закласти основи успішної роботи на конкретному полі не на один-два сезони, а на десятки років.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
