Далеко не все те, що у нас заведено називати ноу-тілл, таким є насправді. Доволі часто доводиться зустрічати вислови на кшталт «не встиг обробити поле — посію цей рік за ноу-тіллом». Радше назвати це прямим висівом, оскільки класична нульова технологія — це багаторічний розмаїтий комплекс агрозаходів. Це не просто відмова від обробітку ґрунту і прагнення заощадити пару десятків літрів пального на гектар, а ефективне корегування сівозміни, управління пожнивними рештками та багато чого іншого.
Свого часу нульова технологія із легкістю назбирала в Україні сотні і тисячі прихильників. Вельми привабливо виглядала можливість істотно заощадити на пальному і техніці, а також теоретично зберегти вологу під пожнивними рештками, накопичуючи органічну речовину. Втім, у багатьох господарствах теорія істотно розійшлася із практикою. Отримавши на 20–30% нижчу врожайність (чи не отримавши її взагалі), частина експериментаторів із легкістю відмовилася від цієї справи, усвідомлюючи, що для того, аби вийти на ймовірно пристойні показники, доведеться так ризикувати не один рік поспіль.
З іншого боку, багато кому припала до смаку можливість бодай раз на два-три роки заощаджувати до 70% пального на гектар, а також швидше провадити операції із підготовки поля до сівби. Саме тому в Україні найпоширенішим є згаданий вище «напів-ноу-тілл», себто періодичний прямий висів насіння у стерню. Щоправда, його регулярно поєднують із глибоким рихленням ґрунту чи навіть оранкою, а також мілким лущенням стерні.
Натомість, власне, ідея класичного «нуля» передбачає те, що функція підготовки грунту покладається на кореневу систему, а отже, розмаїту сівозміну, разом з активною життєдіяльністю ґрунтової біоти, спричинену постійним нагромадженням органічної речовини у поєднанні зі збереженою під шаром соломи вологою.
Це процес не миттєвий і займає довгі роки. Однак там, де у фермера вистачило терпіння дочекатися результатів (за умови, що все робилося як слід!), можна говорити про фактичне зрівняння результатів з урожайності в дощові роки та перевершення середньої по регіону за умов посухи.
Звісно, це все досить умовні речі, і рік на рік не доводиться. Для того щоб назвати більше 10 успішних ноу-тільних господарств по Україні, доведеться добряче побігати. Та це ще більше підкреслює унікальність та очевидну складність технології, яку за рік не освоїти.
Поряд із цим, особливі вимоги технологія висуває до технічного оснащення господарства. Декому здається, що для того, аби стати «ноутільником», достатньо продати плуга і на ці гроші придбати сівалку, спроможну провадити прямий висів. Це не так. Поруч із відмовою від низки ґрунтообробних агрегатів для класичної технології обробітку ґрунту, ноу-тілл передбачає підвищені стандарти до інших категорій техніки.
Почнімо з того, що ефективний ноу-тілл, у принципі, неможливий без вибору ключового спеціалізованого посівного комплексу. Це важкий потужний агрегат, із солідним притискним зусиллям на кожному сошнику і можливістю розрізати товстий шар рослинних залишків для того, щоб покласти під нього насінину. Звісно, якщо соломи небагато, то можна обійтися і добротною традиційною сівалкою із потужним притискним зусиллям. Однак це рішення може якогось року не спрацювати. Це тим більш недоцільно, оскільки вибір ноу-тільних сівалок на ринку сьогодні величезний і можна придбати навіть вітчизняний агрегат під трактор МТЗ-82.
Додамо, що у виборі нульової сівалки ми повинні передусім звернути увагу на два моменти. Перший — на те, як різальні органи цих агрегатів справляються із рослинними залишками. Другий — наскільки ефективно вони підрізають коріння пророслих бур’янів. Інакше доведеться істотно підвищувати норму внесення гербіцидних препаратів.
Також не слід забувати, що можливості внесення мінеральних добрив традиційним способом за нульової технології досить сильно обмежені. Адже поверхнево ефективно вносити лише деякі види азотних добрив. Тому «нульова» сівалка обов’язково повинна мати місткий бункер для добрив з ефективною системою їх внесення під час сівби. Закладання припосівних добрив за технології ноу-тілл передбачає застосування великих норм, тому із цим питанням не повинно бути проблем.
Якщо нульова технологія дотримується правильно, причому не перший рік, і поле вкрите товстим шаром пожнивних залишків, це означає, що під ними зберігається волога, проте одночасно повільніше прогрівається ґрунт. Тобто сіяти доведеться на кілька днів пізніше в порівнянні з сусідами, проте в ґрунті буде достатньо вологи. Тому ширина захвату агрегату і, відповідно, його продуктивність може не мати такого великого значення, як якість самої сівби. В такому разі краще прорахувати майбутню продуктивність посівного агрегату до його придбання. Слід враховувати, що він потребує істотно вищої потужності на 1 м захвату у порівнянні з сівалками, розрахованими на традиційну технологію.
Втім, не варто покладатися у технічному арсеналі господарства винятково на те, що сівалка героїчно розрізатиме спресовані «клубки» соломи. Неодмінним атрибутом ноу-тільного господарства є застосування комбайнів з ефективними увімкненими подрібнювачами соломи. Це дуже важливо. Різальним органам сівалки буде істотно простіше працювати, а вірогідність забивання насіннєпроводів суттєво знижується.
Ще один незамінний агрегат за технології ноу-тілл — якісний високопродуктивний обприскувач, оскільки працювати ним доведеться часто. Передусім йдеться про регулярне внесення гербіцидів на початках впровадження технології, оскільки відсутність механічного обробітку спровокує упевнене проростання насіння бур’янів.
Також під шаром пожнивних решток у перші роки впровадження технології чудово себе почуватимуть збудники хвороб і шкідники. Тому, ймовірно, доведеться частіше використовувати фунгіцидні та інсектицидні препарати, а також провадити позакореневі підживлення посівів. Останнє твердження пояснюється тим, що традиційне внесення мінеральних добрив у ґрунт за ноу-тілл неможливе, тому бажано додавати азот, сірку, магній та фосфор позакореневим способом. Втім, тут у кожного фермера існує власне агрономічне бачення.
Тому у виборі обприскувача для роботи за ноу-тілл обов’язково слід знову ж звертати увагу і на продуктивність, і на якість самого захисту рослин. Те, що може призвести до відносно незначних проблем за традиційної технології, за «нулем» може обійтися надто дорого.
Доречними у технічному арсеналі «ноу-тільників» будуть додаткові агрегати, призначені на подрібнення та рівномірного розподілення пожнивних залишків зібраної культури. Найчастіше це легкі пружинні борони чи навіть потужні подрібнювачі, які не входять у ґрунт, працюючи лише із соломою.
І, нарешті, частину мінеральних та органічних добрив все одно рекомендується вносити врозкид, рівномірно покриваючи поверхню поля. Тому обов’язково потрібно мати класичний розкидач мінеральних добрив і, якщо є можливість вносити гній — то й органічних.
Як бачимо, обійтися однією ноу-тільною сівалкою не вийде. Понад те, всі агрегати, які використовуються за технологією ноу-тілл, повинні характеризуватися якомога вищою продуктивністю та якістю роботи. Це надзвичайно тонка технологія, що потребує точно розрахованого підходу і своєчасного виконання усіх агротехнічних операцій.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
