Дехто з експертів називає дощування вчорашнім днем через суттєву перевитрату води. Скажімо, для того, щоб отримати рентабельний врожай цукрового буряку чи кукурудзи, необхідно вилити від 3000 до 4000 кубометрів води на гектар. Це можуть дозволити собі далеко не всі господарства. До того ж, із цим питанням тісно пов’язана проблема турботи про навколишнє середовище, бо якщо увесь район буде виливати по 4000 кубів води на гектар, то її надовго не вистачить…
Наголосимо, що ми зовсім не стверджуємо, що зрошення дощуванням — це погано. Зовсім ні! Адже альтернативи на великих площах у степу йому немає, та й організаційно воно є простішим, у порівнянні зі стрічками. Однак якщо є можливість провести краплинне зрошення бодай на найбільш важливих посівах, то нею не варто нехтувати.
Дощування — це більша витрата вода і вищий відсоток її випаровування. Окрім цього, неприємним супутнім фактором дощування є зростання ризику захворювань культурних рослин внаслідок потрапляння вологи на листову поверхню. За певних умов, це може призвести до підвищених витрат на фунгіцидні обробки та певних втрат врожаю. Це важливо, оскільки після гарного поверхневого зрошення земля буде в’язкою впродовж принаймні двох-трьох днів, і зайти туди обприскувачем буде неможливо, а отже, втрачатиметься оптимальний час для обробітку посівів.
Існує ще один альтернативний варіант для додаткового зрошення рослин — це підземне прикореневе зрошення. Якщо все відбувається належним чином, то воно буде суперефективним, адже волога (ще й разом із розчиненими в ній елементами живлення!) потраплятиме безпосередньо в зону розташування кореневої системи рослин. Її потрібно набагато менше в порівнянні з іншими технологіями зрошення. До того ж, абсолютно вся вода використовується з користю.
Однак цей спосіб додаткового підживлення рослин вологою має низку суттєвих недоліків:
- досить високі витрати на придбання і встановлення обладнання,
- ризик пошкодження трубочок під час виконання агротехнологічних операцій,
- пошкодження гризунами,
- труднощі під час виявлення і ремонту протікань.
Себто, якщо під землею десь прорве, то познаходити та позалатувати точки, де втрачається вода, буде вельми марудною справою. Ми вже не кажемо про труднощі із обробітком ґрунту, внаслідок чого можна було суттєво пошкодити підземні трубопроводи.
Натомість класична система краплинного зрошення розташовується безпосередньо на поверхні поля. Стрічки-трубопроводи можуть бути призначеними як для одноразового використання, так і для багаторазового — кількарічного. Якщо рахувати в цілому, то придбання багаторазової стрічки буде дешевшим, аніж щорічне оновлення устаткування. Однак, як свідчить практичний досвід, за потреби зрошувати великі площі на десятки та сотні гектарів, все-таки доцільнішим буде якраз використання одноразових стрічок. Адже робота є робота, так само як і людський фактор та усе інше, тому як не слідкуй, однаково обладнання буде зношуватися і пошкоджуватися в розпал сезону. Окрім цього, така система потребує цілорічного догляду та охорони. Тому краще використовувати саме одноразову стрічку: вона змотується після завершення сезону та спрямовується на переробку. Так само у разі пошкодження одноразової стрічки її набагато простіше замінити, усунувши проблему. І, до речі, дешевше.
Про які фінансові витрати іде мова? Якщо говорити про обробіток площ, починаючи від 50 га, то саме на кожні 50 га потрібно придбати насос вартістю 10 тисяч доларів. Фільтр для такого насоса коштуватиме ще 7 тисяч доларів. Вартість підвідних труб та стрічок вийде ще декілька тисяч доларів, залежно від вартості обладнання. Хоча може вийти й суттєво дорожче. Вартість комплекту одноразових стрічок — від 200 доларів на 1 гектар.
Вже із цих фінансових розрахунків зрозуміло, що якщо братися за краплинне зрошення, то слід орієнтуватися на максимальну його рентабельність. Немає сенсу цим займатися заради декількох центнерів додаткової врожайності. Тут потрібно обирати по-справжньому високоврожайні культури, які можуть дати реальний вал. Це, скажімо, цукровий буряк, який на краплинному зрошенні дає по 1200–1300 ц/га, це кукурудза, яку можна витягнути на всі 170–180 ц/га, або ж насіннєві посіви чи нішеві культури, які забезпечують додаткову рентабельність.
Норми поливу при цьому можуть бути різними, залежно від агрофону. Система має бути розрахованою не лише на періодичні поливи по 300–500 кубометрів за раз, але й на серйозні рятівні заходи в періоди сильної посухи, коли потрібно давати по 600–700 кубометрів води, а іноді навіть більше. Важливо мати технологічну можливість це зробити вчасно.
Ще однією істотною перевагою крапельного зрошення є спроможність урізноманітнити та вдосконалити систему живлення рослин та агротехнологію вирощування сільгоспкультур у цілому. Це означає, що через краплю під корінь рослин можна вносити розчинені у воді азотні та фосфорні добрива, а також широкий спектр мікроелементів. У більшості випадків це значно ефективніше, аніж позакореневе підживлення. У принципі, можливості фермера щодо управління врожайністю та контролем стану вегетації культур за наявності краплинного зрошення незрівнянно розширюються. Під ту ж таки кукурудзу можна дати необхідний на пізніх стадіях вегетації азот, можна дати потрібний для розвитку кореневої системи доступний фосфор, можна дати цинк та бор, а також завжди доречний сульфат магнію. Фактично — порятувати рослини від тієї чи іншої загрози та спрямувати їх розвиток у потрібне русло, інтенсифікувавши його.
Звісно, для краплинного зрошення потрібно вміло підібрати не лише сільгоспкультури, але й сорти та гібриди. Неправильний вибір може коштувати декількох тонн урожайності.
Наголосимо на тому, із чого почали: дощування посівів сільгоспкультур, далебі, не завжди є ефективним із економічної та практичної точки зору, зокрема, через нестачу води та її сукупну вартість. Однак воно може бути доречним у якості масового інструменту страхування посівів у критичні посушливі періоди, хоча й утримувати потужні дорогі дощувальні установки лише для цього виглядає занадто дорогим задоволенням. Натомість створення мережі краплинного зрошення на найбільш відповідальних ділянках поля може збалансувати фінансові ризики господарства завдяки гарантовано високій врожайності.
Василь ЧЕРКАС, спеціаьно для Агробізнесу Сьогодні
