До 2022 року відновлення зрошувальних систем на Півдні України здійснювалось у межах проєкту Велике будівництво. Та з початком повномасштабного вторгнення він зупинився. Проте держава запровадила нову програму відновлення та розширення зрошуваних земель, що містить субсидування зрошення, часткову компенсацію придбання техніки для нього, пільгове кредитування на купівлю обладнання тощо. Також у цьому контексті можна співпрацювати з ЄБРР. А до недавнього часу отримати підтримку можна було в межах Програми USAID АГРО.
Шляхи, як бачимо, знайти можна, та чи завжди впровадити зрошення дозволяє якість води? Розповідають фахівці Ukravit.
Міграція зрошення
Забезпечення вологою — перший і головний чинник моделювання врожайності сільгоспкультур. На його основі формуються технології вирощування, планується внесення добрив, виробничі витрати. Тому зрошення, особливо в регіонах із посушливими умовами, є головною передумовою інтенсифікації агровиробництва.
«Якщо раніше 80% зрошення було зосереджено на Півдні України, то після 2022 року воно почало “мігрувати”. Це пов’язано з великою кількістю релокованих виробництв, зокрема й через втрату площ унаслідок підриву Каховської ГЕС. Сьогодні ми бачимо вирощування овочевих, ягідних, баштанних культур у досі непритаманних їм регіонах — Київщині, Чернігівщині тощо. Та якщо температурний режим, який встановився у цих областях внаслідок кліматичних змін, підходить для цих культур, то вологи, на жаль, бракує. Тому зрошення поступово захоплює нові території і, на мою думку, невдовзі стане неодмінною умовою рентабельного господарювання по всій країні», — впевнений доктор с.-г. наук, агрохімік сервісно-технологічного відділу компанії Дмитро Котельников.
Дмитро Котельников
За статистикою відсоток земель під зрошенням в Україні становить до 20%. Однак, зазначає фахівець, ця цифра містить тільки зареєстровані сільгоспвиробниками ділянки. А незареєстровані площі (найчастіше це ділянки під крапельним зрошенням) зазвичай у загальну статистику додають не в повному обсязі. Тому фактичні площі зрошуваних земель значно більші, ніж вказано в статистичних даних. І вони будуть постійно збільшуватись.
Якість води
З підвищенням популярності зрошення підвищується й попит на дослідження якості води. Та, за даними Ukravit Institute, в середньому з 10 досліджуваних зразків тільки 3 відповідатимуть допустимим показникам якості для використання, натомість 5 — матимуть перевищення концентрації за одним або й двома значеннями, а 2 — являтимуть собою високомінералізовані води, де кількість солей може сягати 2–5 г/л. Тобто, якщо поливна норма становить 100 м³/га, ми можемо внести в ґрунт від 200–500 кг/га солей за один полив.
«До нас щороку звертаються понад 2000 господарств щодо аналізу води та надання рекомендацій для покращення її якості. 60% із них цікавить саме вода, що використовують для зрошення. До прикладу, торік мали звернення з Херсонщини. У воді виявили високий вміст хлоридів, сульфатів, натрію, кальцію, магнію. Проте вже заклали суниці садові, а ця культура дуже чутлива до якості води. Ми розробили систему покращення води шляхом оптимального застосування нітратної та ортофосфорної кислот і корегування режиму зрошення. Це мінімізувало ризики й дозволило отримати врожай. На жаль, більшість аграріїв звертаються до науки тоді, коли мають проблему. А в ідеалі з цього потрібно починати», — наголошує Дмитро.
Водночас позначилися на якості природних вод і воєнні дії.
«Якість води в Україні значно погіршилася після руйнування Каховської ГЕС. Адже весь змив із солей і токсичних речовин потрапив у ґрунтові та природні води. Крім того, на тимчасово окупованих територіях Донецької й Луганської областей загарбники активно практикують скидання шахтних вод у зрошувальні системи», — зазначає фахівець.
Наслідки для врожаю й не тільки
Збитки внаслідок зрошення полів водою невідповідної якості можуть бути різноманітними.
«За застосування для зрошення води з підвищеним умістом солей, по-перше, відбувається засолення ґрунту, підвищується мінералізація й токсичний вплив солей на кореневу систему культур. Паралельно відбувається підлуження ґрунту — підвищується рН, що блокує елементи мінерального живлення й призводить до зменшення ефективності їх використання. Це на 30–50% знижує ефективність використання добрив. Також відбувається осолонцювання ґрунту, що пов’язано зі зниженням аерації й підвищенням щільності складення. А це може знизити майбутню врожайність на 10–30%. Крім того, через підвищення концентрації сольового розчину рослини не можуть споживати наявну в ґрунті вологу. Також погіршується мікробіологічна активність ґрунту, внаслідок чого елементи живлення стають для рослин менш доступними», — розповідає пан Дмитро.
Висока мінералізація води погіршує й роботу зрошувального обладнання. За тривалого застосування в місцях виливу води утворюється вапняний наліт, через що знижується пропускна здатність форсунок, і розподілення вологи стає нерівномірним. На з’єднаннях формуються сольові відкладення, що унеможливлює проведення якісного обслуговування техніки й зменшує строк її експлуатації. Упродовж користування обприскувачами закорковуються фільтри, форсунки, за фертигації — знижується ефективність добрив і ЗЗР, оскільки розчинені у воді солі вступають у реакцію з діючими речовинами препаратів; зменшується розчинність елементів мінерального живлення — кальцій із сіркою та фосфором формують нерозчинні сполуки, що випадають в осад і закорковують фільтри.
Від діагнозу до рішення
Аби покращити якість води, потрібно розуміти, з чим ми маємо справу, наголошує фахівець. Тут допоможе тільки лабораторне дослідження. На основі отриманих даних в Ukravit Institute розробляють меліоративні заходи, радять препарати або ж розраховують концентрації тих, що вже має замовник, і за потреби консультують агровиробників у процесі.
«Побутує думка, що вода з мінералізацією 2–5 мг/л не піддається корегуванню. Однак маємо досвід Ізраїлю, коли для поливу використовують морську воду. Попередньо, звісно, її якість поліпшують спеціальними препаратами. Ми можемо замінити добрива, засоби захисту, підібрати солестійкі культури тощо, однак вода, як і ґрунти, є сталим ресурсом, до якого можна тільки певним чином пристосуватися. Тому ми повинні постійно вивчати, контролювати її показники й шукати шляхи поліпшення. Якщо аграрій працює на ґрунтах, де джерелом зрошення є тільки мінеральні води, тут справді важко щось зробити. Однак вчені по всьому світу щодня доводять: немає нічого неможливого», — впевнений Дмитро.
Тож, якщо в господарстві хоча б раз було виявлено проблему із засоленістю, або ви початково працюєте в ризикових регіонах, воду треба перевіряти 2–3 рази на рік, радить експерт. Витрачені на дослідження кошти не порівняти зі збитками, яких можна зазнати внаслідок незнання проблеми.
