Вони розподіляються на два основні типи — шнекові (із подавальним шнеком) і стрічкові (полотняні, зі стрічковим транспортером тощо). У шнекових жаток маса надходить від різального апарату до подавального шнеку під дією сили тяжіння і за рахунок набігаючого потоку. Особливість їх конструкції полягає у тому, що під час руху комбайна спереду утворюється «мертвий трикутник». Тобто на якийсь час хлібна маса закручується перед шнеком, а потім хвилеподібно надходить у похилу камеру.
На відміну від шнекової, транспортерна (стрічкова) жатка оснащена активною подачею хлібної маси, де мотовило лише допомагає зрізанню, а основну роботу з подачі хлібної маси виконують стрічкові транспортери. Конструкція її є складнішою через більшу кількість редукторів і передач для приводу транспортерів, тому експлуатація їх може бути дорожчою у порівнянні з традиційними (шнековими) жатками.
При цьому така конструкція є більш універсальною: за рахунок зміни швидкості обертання транспортерних стрічок вона підходить для різних культур і застосовується як на розріджених посівах, так і на площах з великою масою соломи, а також працює із меншими втратами.
У зв’язку з відсутністю шнека транспортерні жатки можуть досягати в ширину 16 м, що особливо актуально для роботи на рівних великих полях із низькою урожайністю, скажімо, в Степу.
Поряд із тим завдяки активній подачі маси стрічкові жатки здатні забезпечити збільшення продуктивності комбайна до 10%. Ріпакова ж повинна бути обладнана спеціальним столом, основна функція якого — винос різального апарату вперед, щоб можна було прибирати цю дрібнонасінну культуру з мінімальними втратами.
Такий стіл може встановлюватися додатково до звичайної зернової жатки або вбудовуватися, як у жатках з активним висувним столом. Якщо ж працювати без ріпакового стола і намагатися на цьому заощадити, економічні втрати можуть бути доволі серйозними.
Довжина ріпакового столу може регулюватися натисканням кнопки, при цьому виходити з кабіни не потрібно.
Перевага жаток з активним висувним столом полягає у тому, що не треба витрачати час на додаткове встановлення чи демонтаж стола, до того ж є можливість гнучкого регулювання довжини залежно від висоти стебла. Однак вартість їх є суттєво вищою. Також за всієї зручності жатки цього типу є складнішими в обслуговуванні. До того ж вони важчі, аніж традиційні зернові, а отже, зростає навантаження на похилу камеру комбайна та гідроциліндри, що веде до підвищеного зношування деталей і зайвої витрати палива.
Очевидно, що вибір жатки передусім повинен відштовхуватися від номенклатури культур, котрі вирощуються. Скажімо, там, де практикується дуже великий набір культур, існує сенс купувати дві чи три жатки, наприклад типу Vario і Flex. Річ у тім, що переходячи з культури на культуру, простіше і швидше змінити жатку, аніж переналаштовувати її з одного виду сільгосппродукції на інший.
Однак головний критерій вибору, на який необхідно звертати увагу, — це продуктивність роботи. Тому якщо за допомогою нової жатки ми можемо заощадити додатково хоча б 0,5% зерна, то її потрібно брати — ці цифри себе окуплять.
Вибір жатки почати треба з визначення необхідної робочої ширини. Звичайно, ширші коштують дорожче, але на досить рівних і широких полях і зі зручною логістикою пропонують низку переваг. Широкі жатки дають змогу скоротити кількість проходів полем і розворотів, а також знизити ущільнення грунту, отже, зменшується площа пропусків, тобто зростає продуктивність комбайна.
Також за більшої ширини жатки швидкість руху комбайна знижується за тієї ж продуктивності роботи, що надає оператору більше часу на реакцію під час виникнення несподіваної перешкоди і знижує його стомлюваність. При цьому система копіювання працює плавніше, підтримуючи постійну висоту.
Слід також звернути увагу на деякі необхідні налаштування жаток. Перше й основне, яке здійснюється постійно, — це швидкість обертання мотовила. Воно має плавно підводити культуру до різального апарату. За малої швидкості мотовила стебла немовби відштовхуються від нього, ускладнюючи збирання, тоді як на великій може відбуватися вибивання планками мотовила зерна з колоса, що призводить до втрат.
Слід також брати до уваги стандартні помилки експлуатації усіх видів механізмів — це порушення регламенту технічного обслуговування, яке призводить до прискореного зношення і навіть поломки агрегату.
Варто пам’ятати і про проведення регламентних робіт, наприклад, щозмінне обслуговування приводу ножа або ланцюга приводу шнека. А також про такі постійні точки уваги, як контроль натягу ланцюга приводу шнека, мастило підшипників мотовила (приблизно через кожні 50 мотогодин), мастило циліндрів висувного столу, заміна оливи в приводі ножа та редукторі, контроль натягу ременя приводу різального апарату, його періодична заміна тощо.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
