Навіть сьогодні головним фактором у протистоянні посушливим умовам вегетації рослин чимало агровиробників вважають спосіб обробітку грунту. Ми постійно експериментуємо для того, щоб знайти баланс поміж інтенсивністю випаровування, спроможністю землі накопичувати вологу і оптимізацією її структури. Окремим рядком у цій стратегії виступає підвищення ефективності використання мінеральних добрив та мінералізації пожнивних решток.
Усе це правильно і потрібно. Однак на цьому фоні іноді страждає такий архіважливий фактор, як, власне, якісний висів насіння. Доводилося зустрічати навіть цікаву думку щодо того, що більша частина наших зусиль і витрат з обробітку грунту — це підготовка поля до роботи низькоякісною сівалкою… Мовляв, наші агрономи підсвідомо готуються до того, що посівний агрегат працюватиме з огріхами у разі навіть незначного відхилення поверхні поля від ідеалу.
Натомість конструкція сучасних посівних комплексів як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва вдосконалюється із кожним роком. Здебільшого це багатофункціональні високопродуктивні машини, спроможні, залежно від моделі, виконувати широкий спектр операцій. Це підготовка грунту, вирівнювання посівного ложа, внесення мінеральних добрив, висів насіння, закриття, прикочування…Якщо раніше таким широким набором характеристик відзначалися лише окремі моделі відомих світових виробників, то нині такими функціями можна оснастити більшість ходових сівалок.
Мета такого технологічного підходу очевидна — кожна додаткова функція посівного агрегату означає неабияку економію часу під час посівної кампанії. За нинішніх кліматичних умов це безцінно. Поряд із тим обійдеться таке диво техніки у добрячу копійчину. За широкозахватну «нафаршировану» просапну сівалку з додатковим оснащенням доведеться заплатити як за брендовий трактор, потужністю понад 300 к.с. Звісно, що вітчизняні моделі (а є вже й такі!) обійдуться дешевше, однак і ширина захвату у них буде нижчою. У всякому разі багатофункціональний сучасний посівний комплекс є дорогим придбанням.
З іншого боку, не слід забувати, що сівалка передусім призначена для того, щоб сіяти. Тому найпершим критерієм вибору посівного комплексу має бути її спроможність точно і своєчасно класти насіння за заданими налаштуваннями. На ринку присутні моделі з різними принципами висіву: механічні, пневматичні, вакуумні висівні апарати. Також їх можна розділити за особливостями спрямування насінини у посівне ложе: вільне падіння, невелике прискорення чи навіть потужний «постріл». Ключовими факторами, на які слід звертати увагу, у такому разі повинні бути:
1. Доступ господарства до використання якісно відкаліброваного насіння. Якщо це зазвичай зерно різної фракції, розміру та щільності, то абияка сівалка не підійде. Потрібно звернути увагу на найчутливіші у цьому плані моделі. Ще краще — знайти постачальника нормально відкаліброваного посівного матеріалу.
2. Тип сошника, величина притискного зусилля і технологія обробітку грунту під конкретну культуру в господарстві. Навіть якщо посівний комплекс позиціонується продавцем як універсальний і спроможний провадити висів насіння і в добре оброблену землю, і в стерню, то це не означає, що якість сівби буде однаковою.
3. Простота електронного управління сівалкою і наявність кваліфікованого сервісного обслуговування. Річ у тім, що під час запуску посівного агрегату в роботу можуть виникати різноманітні неузгодженості технічного плану. Недотримання норми висіву та внесення мінеральних добрив, відстані поміж рослинами в рядку тощо. Ефективно ці проблеми можна подолати лише за допомоги кваліфікованого сервісного інженера.
Продуктивність посівного комплексу — фактор архіважливий, який дає змогу провадити сівбу в оптимальні агрономічні терміни. З цією метою власники господарств обирають моделі сівалок із якомога вищою шириною захвату, орієнтуючись на потужність наявних тракторів. Та при цьому слід розуміти, що цей показник не повинен превалювати у виборі моделі над власне якістю висіву. Головними ознаками останнього є рівномірний висів насіння на задану глибину, із заданою відстанню поміж рослинами, без двійників. Це дає змогу досягти необхідної умови високого врожаю — швидкого старту дружних сходів. Не варто гнатися за продуктивністю на шкоду якості сівби — такий підхід себе виправдає лише за гарних погодних умов і негативно позначитися під час стресів.
Обов’язково слід звернути увагу на рівень технічного і технологічного оснащення посівного комплексу. Передусім це стосується наявності ефективної системи контролю висіву, базової підготовки до застосування паралельного водіння, електронних налаштувань та електронних систем контролю роботи агрегату. Це безпосередньо полегшує виконання та дотримання усіх робочих процесів і в результатів позитивно впливає на вже згадувану продуктивність роботи. Гарантований контроль просівів, чітке дотримання норми висіву і внесення міндобрив, точна фіксації глибини закладання насіння — це все підвищує якість і фінальну рентабельність роботи, а також істотно економить робочий час.
Останніми роками дедалі більшої популярності набувають стриптільні посівні комплекси або ж класичні сівалки, які мають змогу використовувати принципи технології стрип-тілл під час сівби дрібнонасінних та просапних культур. Перш за все це розчищання посівного ложа і згортання пожнивних решток у міжряддя з метою створення мульчувального шару для запобігання захисту посівів від випаровування вологи та високих температур. Окрім того, це розпушення грунтообробними робочими органами або ж самими посиленими сошниками грунту на глибину до 16-18 см, для того щоб «витягти» звідти вологу і віддати її насінню. Звісно, якщо земля суцільно суха, то це мало допоможе, однак, як свідчить наш досвід спілкування із провідними у технологічному плані господарствами півдня України, такі посівні комплекси відмінно показують себе не лише на озимому ріпаку, але й на соняшнику.
Не менш важливим є вибір правильного способу внесення мінеральних добрив під час сівби. Найчастіше практикується закладка гранул на глибину 4-5 см збоку від насінини або ж безпосередньо під нею. Таким чином, агрономи намагаються дати посилене живлення молодим сходам відразу ж, як насінина почне проростати.
Згідно з нашими спостереженнями та відгуками спеціалістів, які працюють у посушливих регіонах України, більш перспективним є закладання добрив на глибину 10-12 см — безпосередньо під насіниною. Річ у тім, що бокове неглибоке розташування міндобрив провокує розвиток кореневих проростків у цьому напрямі. Навесні у верхньому шарі грунту трохи вологи є, і рослина не буде тягнутися вниз. Із настанням посушливих умов корінь так і залишиться неглибоко від поверхні з усіма відповідними наслідками.
Натомість можливість налаштувати посівний комплекс для внесення гранул на глибину 10-12 см під насіниною провокуватиме кореневу систему розвиватися донизу. І отримати поживні елементи з добрив не в перші дні проростання насінини, а уже в більш розвиненій фазі, під час якої закладатиметься, зокрема, майбутня урожайність.
Інакше кажучи, вибір посівного комплексу повинен відбуватися з урахуванням модного терміну «управління урожайністю культур». Ми маємо не просто «відсіятися», а зробити це так, щоб рослини отримали максимально добрі стартові умови.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
