Хто є найбільшим споживачем, а відтак і покупцем українського ріпаку? Це біодизельна промисловість Європи. Вона отримує дотації Євросоюзу, і це дозволяє тримати на ріпак хороші ціни. Згідно з директивою Єврокомісії, до цього 2020 року не менше як 10% пального, що використовують у ЄС для заправки автомобілів і тракторів, має бути біологічним. Тобто це біодизель і біоетанол. Частка України в імпорті Євросоюзом ріпаку становила 29%. От чому нашим фермерам було вигідно його вирощувати й продавати. Однак експерти на 2020 рік прогнозують скорочення світового виробництва автомобільного пального взагалі, й біодизелю зокрема, через подовження розвиненими країнами карантинів, пов’язаних із пандемією коронавірусу Covid-19. Унаслідок цього імпорт ріпаку під загрозою: імовірно, виробництво цієї культури в Україні усе-таки скоротиться, — вважають аналітики.
Біодизельне пальне в багатьох країнах Європи дуже популярне: на багатьох АЗС біодизель можуть залити в паливний бак автомобіля чи трактора. Двигуни провідних виробників тракторів і самохідних комбайнів чи обприскувачів (New Holland, CLAAS, Case, Massey Ferguson, Case, John Deere та ін.) дуже добре працюють на біодизелі.
Отже, біодизель, виготовлений із ріпаку, підходить для самохідної техніки. У Національному аграрному університеті ім. В. Докучаєва (Харків) були проведені техніко-економічні дослідження, впродовж яких аналізувалася доцільність орієнтації агропідприємств на забезпечення біодизелем із ріпаку внутрішніх потреб у пальному. Узяли два підприємства в Запорізькій області. Виявилося, що у ТОВ «Преображенське» проєкт виготовлення власного біодизеля стає окупним уже після чотирьох місяців, як його запровадили. А в трохи меншому СФГ «Ясени» (Запорізька обл.) — приблизно після пів року. До того ж більшу частку витрат господаря складатиме собівартість вирощування біопаливної сировини, тобто ріпаку (75–80%). Тоді як зусилля з перегонки ріпаку на кінцевий біодизель (через стадію олії) — всього приблизно 25 %. Дослідження, проведеного харків’янами, показують: для задоволення своїх технологічних потреб у споживанні біопалива сільськогосподарським підприємствам треба у своїх площах посівів відводити під ріпак для палива приблизно 8,5–10%.
Як аграрне господарство може виробляти тракторне пальне з ріпаку у своєму господарстві? Щоб гнати якісний ріпаковий «самогон» для техніки, на ринку нині нескладно знайти біодизельні установки будь-якої потужності — як малої, так і доволі великої — до 16 тис. л/год. Потужність найменшого біодизельного апарата БДД-50 виробництва фірми «Біодизельдніпро» становить 50 л/год. Обладнання для виробництва біодизелю в Україні розробляють такі підприємства, як «Біодизельдніпро» (Дніпро), ТОВ «Тан» (Чернігів), ТОВ «УкрБіоЕнергія» (Київ), завод «Укрбудмаш» (Полтава) й ін. Біодизельні комплекси цих виробників забезпечують відповідність виготовленого пального міжнародному стандарту ЕN 142214.
Отже, технологія виготовлення біодизеля загалом доступна навіть в умовах фермерського господарства. Це, наприклад, практикували у ТОВ «Рапсодія» (Вінницька обл.). Чи у фермерському господарстві Івана Кільгана в селищі Луки на Львівщині. Там фермер узяв участь у міжнародному екологічному проєкті при ООН і виграв італійську лінію, що переганяє ріпакову олію на якісний біодизель. У Львівській ОДА підрахували: якщо фермер вирощуватиме 30 га ріпаку, то це дасть можливість забезпечити своє фермерське господарство білопаливом на цілий рік.
Ми вже наводили хрестоматійну цитату видатного винахідника двигунів Рудольфа Дизеля: «Використання рослинних олій у майбутньому стане таким самим джерелом моторного пального, як тепер продукти переробки нафти». Ідея ця давно отримала технічне підґрунтя — ми знаємо, як використовувати це джерело. Однак тут є економічна проблема. В останні роки в Україні запрацювали заводи з випуску біодизелю… Проте нині вони переживають не найкращі часи. Причина — фермерам ріпак вигідніше продавати за кордон, ніж віддавати вітчизняним переробникам за суттєво нижчою ціною. Але ж переробляти сировину самим — це трохи інша економіка. Вона проста: коли біодизель за собівартістю виявиться дешевшим за традиційне нафтове дизпаливо, то виробляти його стає вигідно. Однак крім ціни питання є й інші плюси виготовлення біопалива у власному господарстві. Це позитивний вплив на екологію, повна незалежність від постачальників пального і можливість вибудувати ланцюжок доданої вартості продукції на свою користь.
Віктор БОРЗНЕНКО, Григорій МЕРЕФ'ЯНСЬКИЙ
спеціально для Агробізнесу Сьогодні
