Кліматичні зміни вимагають оновленого підходу до обробітку ґрунту. Це — максимальне збереження вологи (а заразом ПММ) і прагнення до мінімізації кількості проходів. Тому для підготовки ґрунту за класичною технологією агрономи розраховують почасти на застосування двох ключових агрегатів — для основного обробітку ґрунту (плуг, глибокорозпушувач або потужна дискова борона) й агрегат, що готує поле до сівби. Подекуди технології зводяться взагалі до однієї комплексної комбінації, яка об’єднує часом до семи-восьми польових ґрунтообробних операцій.
Утім, можна проігнорувати глибокий обробіток ґрунту разом із заорюванням пожнивних решток, однак передпосівний культиватор завжди буде актуальним, хоча б тому, що простіше ідеально вирівняти посівне ложе, ніж налаштувати сівалку так, щоб бути певним у повному дотриманні всіх налаштувань. Відповідно, якісно вирівняна площа з розпушеним ґрунтом — наш обов’язковий мінімум перед сівбою, що дає можливість запобігти різноманітним прорахункам, зокрема спричиненим людським чинником.
Сьогодні таке неприємне для агронома явище, як швидке підвищення температури ґрунту навесні й стрімке випаровування вологи, це вже не виняток, а норма. У нас банально немає інших варіантів, як максимально швидко підготувати ґрунт, внести добрива й одразу відсіятися. З огляду на те, що продуктивність передпосівного культиватора завжди буде трохи вищою, ніж у сівалки, нам потрібен багатофункціональний агрегат, оснащений додатковими пристроями (борінками, планками, котками тощо), щоб не просто якісно розпушити ґрунт, а й одразу закрити вологу. До того ж — загорнути в ґрунт розкидані мінеральні добрива й дати раду пожнивним решткам культури-попередника в той чи інший спосіб.
Нині широко використовують передпосівні агрегати із шириною захвату від 12 м, які встигають навесні зробити по 1500–2000 га. Тобто з продуктивністю у таких культиваторів — усе гаразд, а це означає, що, обираючи культиватор, особливу увагу потрібно звернути на ефективність закриття вологи. Ну, і, звісна річ, на надійність конструкції та робочих органів. Погода не чекатиме, доки ми заваримо раму чи візьмемося замовляти й міняти стійки, диски та лапи.
Ще одна архіважлива нині функція сучасного передпосівного культиватора — спроможність одночасно з обробітком ґрунту вносити гранульовані чи рідкі мінеральні добрива. Річ у тім, що виводити в поле навесні розкидач, щоб розкидати 100 кг/га амофосу чи карбаміду — не завжди видається доцільним. Це додаткові витрати на пальне й оплату праці, а також витрата ресурсу трактора. І це — дорогоцінний час. Слід також ураховувати, що таке добриво, як карбамід, потрібно майже миттєво загортати в ґрунт, бо азот із нього стрімко втрачається на поверхні поля. А, скажімо, сульфат амонію не можна розкидати на поверхні за сонячної погоди.
Натомість шляхом ґрунтового внесення добрив під час передпосівного обробітку ґрунту ми можемо відразу покласти той таки карбамід на глибину до 12–15 см — саме туди, куди розвиватиметься коренева система сходів рослин. Ще краще, якщо ми перед сівбою зможемо таким чином внести КАС із додаванням сірки чи азотно-фосфорні РКД.
Для цього потрібно або встановити місткість для добрив на раму культиватора, або ж вчепити її ззаду на колесах. І те, і інше елементарно технічно вирішується або ж за допомогою сервісної компанії, або навіть власними силами.
Однією з переваг сучасних моделей передпосівних культиваторів є їх універсальність. Агрегати, які ми називаємо культиваторами, підрозділяють на різні за призначенням види. Це — стерньові культиватори з потужними лапами й дисками, які виводять на такі серйозні завдання, як підготовка поля після кукурудзи й соняшнику. Це — парові культиватори для догляду за парами, це — просапні культиватори для обробки міжрядь просапних культур та ін. Передпосівні агрегати на цьому тлі донедавна розглядали насамперед як делікатний вирівнювач ґрунту.
На відміну від цього більшість сучасних моделей передпосівних культиваторів розраховані на те, щоб розв’язати руки фермеру у виборі потрібної стратегії обробітку поля здебільшого навесні, коли вилазять назовні недоробки з минулої осені. Насамперед це ті поля, на яких під зиму ледь-ледь встигли зібрати такі культури, як кукурудза і соя, а також цукровий буряк. Необроблена стерня залишається на зиму, і зі стрімким зростанням весняних температур закручується така карусель, що два проходи ґрунтообробних агрегатів ми не встигнемо зробити. Адже це призведе до непотрапляння в оптимальні агротехнічні терміни й неприпустимої втрати вологи.
У такому разі доцільно застосувати передпосівні культиватори з посиленим запасом потужності, спроможні нормально й оперативно підготувати поле до сівби. Це справді зручно й раціонально.
Треба підібрати й використовувати передпосівний культиватор таким чином, щоб максимально ефективно використовувати ті крихти вологи, що залишаються в полі навесні. Тут варто звернути увагу на такі аспекти:
Додаткове оснащення агрегата. Лапи — це добре, головне, щоб вони якісно розпушували ґрунт і забезпечували стовідсоткове перекриття площі. В жодному разі не можна брати культиватор, який залишає за собою необроблені ділянки ґрунту. Як мінімум це загрожує отриманням недружних сходів. Не менш важливою є наявність таких «дрібниць», як розпушувач сліду трактора, вирівнювач планки, борінки й котки. Наше головне завдання — отримати дрібногрудкувату поверхню ґрунту, у якій відсоток великих грудок не перевищуватиме показник 10–15%. Саме такий ґрунт найкраще зберігає вологу. І це дозволяє мати в запасі кілька годин або навіть днів, щоб почекати сівалку.
Формування посівного ложа. Структура ґрунту має бути такою, що насінини матимуть повний контакт із ґрунтом, і мінімальний — із рослинними рештками. Пустот не повинно бути зовсім. У цьому разі ми забезпечимо хороший старт для рослин, отримаємо дружні сходи й сприятимемо швидкому розвитку кореневої системи.
Знищення сходів бур’янів. Від цієї проблеми ми нікуди не дінемося, і все одно доведеться вносити гербіциди або навіть застосовувати просапні культиватори. Та важливо забезпечити молодим сходам можливість розвиватися хоча б зо два тижні повність самостійно, щоб основні запаси вологи використовували вони, а не бур’яни.
Подрібнення та приорювання соломи. Здебільшого навесні на поверхні ґрунту чи у верхньому його шарі зостається досить велика кількість пожнивних решток культури-попередника. За класичної технології бажано інтенсифікувати їх розкладання або ж — рівномірно розкидати по поверхні поля. Тому слід одразу визначитися з профілем агрегата.
Зазначимо також ще один важливий нюанс. Заведено вважати, що слідом за передпосівним культиватором одразу ж має йти сівалка — ледь не на відстані метра. Ідея зрозуміла, бо дає змогу скоротити інтенсивність випаровування вологи. Однак дослідження американців у цій галузі свідчать про те, що бажано дотримуватися інтервалу приблизно в годину-півтори, якщо ми працюємо по вологому весняному ґрунту. Річ у тім, що які б якісні сівалки ми ні застосовували, але вологий ґрунт усе одно ускладнить висів, забиваючи сошники й створюючи інші труднощі. Краще почекати дещицю часу, коли земля протряхне.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
