Мульчування ґрунту рослинними рештками в Степу відіграє особливо важливу роль у вирощуванні просапних культур й утриманні чистого пару, який уважається найуразливішим полем сівозміни. Припинити ерозію і деградацію чорноземів на рівнині та схилах можна, якщо перейти від чорних парів до ранніх, зважаючи на те, що останні цілком убезпечені від видування в зимово-весняний період, а стік талої води тут не викликає значних розмивів ґрунту.
Протидія раннього пару ерозії літніх злив зростає за наявності на поверхні понад 2,5 т/га рослинного субстрату, збереження якого досягається перенесенням на травень строків основного обробітку ґрунту й проведенням його безполицевими знаряддями на глибину розпушування 12–16 см, зменшенням кількості технологічних операцій, заміною культивацій боронуванням, застосуванням гербіцидів. Для мульчування в пару найбільш доцільні грубі рослинні рештки кукурудзи, сорго, суданської трави, соняшнику, які тривалий час не мінералізуються, частково загорнуті й перемішані з верхнім шаром ґрунту. У цьому разі поверхня його стає шорсткою і краще вбирає воду, одночасно послаблюються процеси кіркоутворення, замулення й блокування пор. Мульча, залишена в пару, створює передумови для закріплення азотних сполук мікробним комплексом, що здійснює розкладання органічних речовин, гальмує процеси нітрифікації в першу половину літа, припиняє надмірне залучення до колообігу в поживних речовин, завдяки чому зменшуються їх втрати не лише від водної та вітрової, а й від біологічної ерозії ґрунту.
Під час вирощування просапних культур, які в Степу розміщують переважно після стерньових попередників, найкраще захищені від руйнування взимку і рано весною агрофони, де планується проводити веснообробіток або пряму сівбу. Високий ступінь збереження й вкриття поверхні рослинними рештками в цей період забезпечують зяблевий плоскорізний і чизельний обробітки ґрунту.
На час сівби кукурудзи та соняшнику з використанням елементів традиційної технології (закриття вологи, дві допосівні культивації) кількість рослинних решток зменшується до критичної позначки 80–100 шт./м² (0,7–0,9 т/га), а проєктивність не перевищує 20–25%. Такий агрофон втрачає протиерозійну спроможність уже з випаданням дощу середньої інтенсивності шаром 25–30 см і за швидкості вітру 12–15 м/хв.
Підвищення вологозберігальної і ґрунтозахисної ефективності мульчування на вирощуванні просапних культур досягається головним чином за рахунок залишення всієї або частини побічної продукції в межах поля, скорочення кількості механічних обробітків і застосування технічних засобів, які менше загортають рослинні рештки в ґрунт: комбінованих агрегатів, ґрунтообробно-посівних комплексів, сівалок прямої сівби.
Збереження стерні й ступінь проєктивного вкриття ґрунту рослинними рештками на різних агрофонах
Просапні культури на початку вегетації не можуть протистояти руйнівній дії злив і пилових бурь і більше за інші культури потребують проведення протиерозійних заходів. Найдієвішими чинниками, що дозволяють цілком запобігти ерозії ґрунту або зменшити її до безпечного рівня, вважають оптимізацію структури агроландшафтів, зокрема, розміщення кукурудзи, соняшнику, сорго на землях з ухилом до 1°; використання покривних (проміжних) захисних культур; застосування посівних систем на основі нульового обробітку ґрунту й мульчування. На схилах до 5° ефективна протиерозійна технологія вирощування просапних культур (кукурудза, соняшник), базою якої є деблокувальний обробіток ріллі. Суть технології полягає в нарізуванні щілин у ґрунті під попередник і подвійному (восени та весною) розпакуванні їх шляхом смугового витіснення блокувального верхнього шару з об’єму, що займають у гребені. До того ж формуються борозни, які спрямовують стікання талих і дощових вод у щілини.
Утворення системи борозен за зяблевого обробітку проводять важкими чизельними культиваторами типу Conser Till Plow, Horsch Tiger MT, Cultiplow Gold. Повторне (весняне) деблокування щілин здійснюють, підгортаючи рослини.
У ґрунтозахисному землеробстві в процесі вирощування просапних культур велику роль відіграють агрозаходи, що сприяють вбиранню опадів і забезпечують пришвидшене проєктивне вкриття поверхні поля рослинами, що вегетують: використання сортів і гібридів зі швидким стартовим ростом, контурний посів, коригування строків сівби та норм висіву насіння, своєчасне розпушування міжрядь і підгортання рослин. Після рано зібраних попередників (зернові колосові, просо, гречка, соя, горох) ріллю від руйнування захищають, вирощуючи на ній у літньо-осінній період падаличної або сіяної пожнивної культури до певної фази розвитку, який припиняється дією десикантів чи морозу. У цьому разі формується комбінований рослинно-стерньовий біологічний екран, тобто відбувається одночасне мульчування та залуження поля до сівби озимими або до початку весняно-польових робіт наступного року.
Для суцільного екранування полів використовують також пшеницю озиму, жито, горох, ярі зернові культури, які не конкурують з основною культурою за воду та поживні речовини, їх вирощують із мінімальними затратами праці, часу й коштів. Вимогам землеробства Степу найповніше відповідає система диференційованого за способами мульчувального різноглибинного обробітку ґрунту в сівозмінах. Вона має бути адаптованою до зональних умов, динамічною, енерго- і вологозбережною, природоохоронною та враховувати фітосанітарний стан полів і потенціал культур, забезпечувати підвищення родючості й продуктивності ріллі. Глибокий (25–30 см) обробіток особливого значення набуває на важких за гранулометричним складом, солонцюватих, безструктурних і схильних до переущільнення ґрунтах. Позитивно реагують на глибоке розпушування просапні культури (коренеплоди, кукурудза), багаторічні трави й зернобобові.
Доцільність глибокого обробітку визначається також потребою в знищенні коренепаросткових бур’янів, загортанні органічних добрив і побічної продукції, що зостається на полі. Тривалість його післядії в сівозміні зростає на добре гумусованих чорноземах і знижується з використанням важкої техніки. Мілкий (8–16 см) і поверхневий (6–8 см) обробітки ґрунту доцільно проводити під пшеницю озиму, ярі зернові колосові на окультурених рівнинних полях, а також на ґрунтах легкого та середнього гранулометричного складу, які добре насичені карбонатами, на чорноземах із високим (понад 40%) умістом водотривких агрегатів. Ефективність мінімального обробітку підвищується за неглибокого залягання ґрунтових вод (1,0–2,5 м) і наявності в сівозміні багаторічних бобових трав. Нульовий обробіток перспективний за достатнього зволоження на родючих ґрунтах (уміст гумусу понад 4%) після кукурудзи, соняшнику, сорго, буряків під ранні ярі, в разі вирощування пшениці озимої по непарових попередниках, а також пожнивних і поукісних культур. Сівалки прямої сівби якісно працюють на мілко та поверхнево оброблених агрофонах.
Олександр ЦИЛЮРИК,
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
