Кукурудзу в Україні сіють, таке враження, із кожним роком дедалі швидше. Причини цього зрозумілі. Якщо раніше сніг розтавав аж до початку квітня, і після того був час спокійно зайти в поле, розкидати карбамід і підготувати грунт до сівби, а тоді без надмірного поспіху сіяти, то нині все стало із ніг на голову. Навіть та обмаль вологи, яка лишається у грунті, випаровується настільки швидко, що нерідко це стає причиною відмови від належного обробітку грунту. Землю просто нашвидку вирівнюють, а якщо поверхня поля доволі рівна, і восени був проведений якісний обробіток грунту, то взагалі обмежуються проходом ротаційної борони.
Тому наразі актуальним є застосування таких посівних агрегатів, які характеризуються великими значеннями тиску на кожен сошник і високою проникаючою здатністю. За потреби сівалка повинна сіяти у щільний грунт, вкритий рослинними рештками.
Обов’язковою є і така важлива функція, як можливість припосівного внесення мінеральних добрив. Знову ж таки за дефіциту вологи в грунті їх внесення у великих кількостях під передпосівний обробіток може бути недоцільним. У такому разі чимало фермерів воліють скоротити витрати. Окрім того, на це в окремих випадках може банально забракнути часу. Натомість припосівне внесення мінеральних добрив дасть змогу забезпечити молоді рослинки доступним живленням на старті. В цьому плані важливо, аби дозування добрив здійснювалося у максимально широкому діапазоні, починаючи від 25–30 кг/га. Саме у таких кількостях можуть вноситися дорогі комплексні добрива безпосередньо під час висіву. І налаштувати таку стабільну норму внесення можна далеко не на кожній сівалці, і це може зробити не кожен технічний спеціаліст.
Останніми роками безапеляційним виглядає твердження щодо використання агрегатів для сівби кукурудзи з якомога ширшим робочим захватом і підвищення швидкості самої сівби до максимально можливих значень — 14–16 км/год і вище.
З огляду на наш досвід спілкування із багатьма агрономами, котрі випробовували різні підходи до сівби кукурудзи, маємо наголосити на тому, що це твердження не завжди себе виправдовує в агрономічному плані. І ефективність такого підходу безпосередньо залежить від конкретних умов роботи та вміння працювати з такою технікою. Нам не раз доводилося бачити сходи кукурудзи, які, вочевидь, були посіяні неналежним чином: нерівномірний розвиток рослин, різна відстань поміж рослинами, двійники тощо. При цьому для сівби використовувалися агрегати відомих світових виробників, репутація яких не підлягає сумнівам.
Єдине пояснення у такому разі: недостатня кваліфікація інженерів, агрономів та механізаторів господарства, яка не дозволяє ефективно працювати з широкозахватними та швидкісними посівними комплексами. Це не звинувачення, а проста констатація факту: для того щоб швидко і якісно засівати тисячі гектарів «королеви полів», потрібно спочатку напрацювати технологію впродовж року-двох. Ми ж, звісно, вважаємо, що таке дороге придбання повинно відразу ж окупити свою вартість. Для цього ж потрібно, як мінімум, спрацювати у тісному контакті з інженерами виробника та певний час потренуватися на невеликих площах.
Річ у тім, що навіть 16-рядна просапна сівалка потребує відмінно вирівняної поверхні поля. Інакше постійно виникатимуть проблеми з глибиною висіву та іншими факторами. Якщо ж запускаємо в поле 24-рядний комплекс, то тут навіть мови не може бути про якісь нерівності поверхні. Слід враховувати, що така сівалка повинна бути оснащена ефективними системами контролю висіву, оскільки набагато легше проконтролювати таку проблему на 8-рядному агрегаті, аніж на 24-рядному.
Швидкісний висів — це дуже класно, і він реально дає змогу істотно скоротити терміни сівби. Однак знову ж таки потрібен не просто гарний агрегат, а ефективне освоєння цілісної технології швидкісної сівби. Якщо ми у цьому не впевнені, то краще сіяти кукурудзу на швидкості 8–10 км/год. У такому разі багато факторів ризику отримати неякісні сходи буде нівельовано.
З іншого боку, це автоматично зумовлює потребу підвищити продуктивність сівби кукурудзи іншим способом. І кращого, аніж збільшення кількості сівалок (а відповідно, тракторів разом із механізаторами) не існує. Так, звісно, що це дорого і марудно, однак кожне таке рішення потрібно, як мінімум, фінансово прорахувати. Економіка вирощування кукурудзи у кожному конкретному господарстві може істотно відрізнятися.
Якщо ми ведемо мову про економіку, то нам не обійтися без питання диференційованого висіву насіння. Його наявність дає змогу заощаджувати в середньому 5% посівного матеріалу. Це доволі значна економія коштів, яка особливо яскраво виявляється під час сівби кукурудзи на площі понад 1000 га.
Окрім цього, диференційований висів кукурудзи дозволяє варіювати норми висіву на полях із різним потенціалом урожайності цієї культури. Немає сенсу закладати густоту 85 тис./га на апріорі поганих ділянках полів. Навпаки, зниження її дозволить створити більш сприятливі умови для посівів та отримати таку саму чи навіть вищу врожайність.
Звісно, що для цього потрібно мати сівалку з відповідним технічним оснащенням. Воно або додатково встановлюється спеціалізованими компаніями чи виробниками, або вже доступне у комплектації нового посівного комплексу. Однозначно це не зайва функція, яка за правильного підходу дозволить вирівняти показники рентабельності вирощування кукурудзи.
Найвищі вимоги сьогодні висуваються і до обсягу бункерів для насіння та міндобрив у посівних комплексах. Адже чим рідше ми зупиняємо агрегат для дозаправки, тим краще. При цьому важливо, щоб усі бункери автоматично спустошувалися на всі 100%, і у них не залишалося важкодоступних залишків.
Дедалі більше господарств сьогодні замовляють чи дооснащують просапні сівалки обладнанням для припосівного внесення рідких добрив. За нинішніх посушливих умов ця технологія стає особливо актуальною, оскільки доступність діючої речовини у рідкому вигляді є істотно вищою для кореневої системи рослин. До того ж з організаційної та економічної точок зору із рідкими добривами працювати набагато краще. Адже їх практично неможливо вкрасти у польових умовах, а контроль дозування з метою внесення чітко заданої норми є набагато ефективнішим. Якщо це 40 літрів рідини на 1 гектар, то це таки 40 літрів. Натомість під час внесення сухих гранульованих добрив припосівним способом може виявитися, що на декількох десятках гектарів сівалка із незрозумілих причин видала удвічі нижчу чи вищу норму добрив…
Саме так, правильні налаштування під час сівби кукурудзи дуже важливі. Без цього жоден високотехнологічний агрегат, жоден супер гібрид, жодна просунута технологія обробітку грунту не матиме того економічного сенсу, на який розраховує фермер. Усі ці технічні моменти слід вирішити заздалегідь, аби виїхати в поле зі спокійною душею. Чого і вам бажаємо!
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
