На цьому фоні застосування класичних розкидачів для розподілення гранульованих добрив по поверхні поля дедалі частіше розглядається як архаїзм, якщо йдеться не про диференційоване внесення. Мовляв, набагато ефективніше застосовувати технології локального закладання гранул — в оброблені рядки чи разом із насінням. Тоді й добрив потрібно буде менше, і засвоюватимуться вони краще.
З одного боку, це так, проте з іншого — землю, як то кажуть, не обдуриш. Щороку разом із урожаєм із ґрунту виносяться сотні кілограмів діючої речовини — азоту, фосфору, калію та мікроелементів. Частина того, що лишається, переходить у недоступні для кореневої системи рослин форми. Якщо, бодай, час від часу більш-менш відчутно не поповнювати ці запаси, то рано чи пізно родючі властивості ґрунтів істотно знизяться, і тоді не врятують ніякі альтернативні технології мінерального живлення рослин.
Ну, і такі польові операції, як азотне ранньовесняне підживлення озимих культур селітрою, сульфатом амонію чи карбамідом, апріорі передбачають наявність високопродуктивних сучасних розкидачів. Далеко не всі фермери мають самохідні обприскувачі та можливість вносити КАС, так само як не завжди вдається внести гранульовані добрива в міжряддя за допомогою сівалки.
Тому в кожному господарстві обов’язково має бути надійний розкидач гранульованих добрив, який зможе за якомога коротший час внести необхідну формуляцію. Інша річ, що вимоги до цього виду техніки зросли, а тому не варто підходити до її вибору за принципом, аби дешевше.
Почнімо з того, що якість вітчизняних, і не тільки вітчизняних, гранульованих добрив, у багатьох випадках змушує бажати кращого. По-перше, це може бути очевидний виробничий брак, а по-друге, добрива можуть зберігатися тривалий час у неналежних умовах, набратися води та бруду. В такому разі до бункера розкидача потраплятимуть багато кілограмові злежані грудки чи пил, мало придатні для нормальної роботи.
Унаслідок цього машина часто забиватиметься, спричиняючи постійні зупинки та відповідні втрати часу. Звісно, що про жодну точність розподілення міндобрив у такому разі й мови не буде — розкидач «труситиме» від перенавантаження, а точність унесення «пилюки» значно відрізнятиметься від роботи зі стандартними гранулами.
Тому, обираючи моделі розкидача, слід звернути увагу на якість роботи змішувального механізму. Там мають бути встановлені по-справжньому міцні матеріали із запасом міцності металу та солідною потужністю змішувача. Таких машин на ринку є досить багато, але в кожному конкретному випадку потенційне придбання варто перевірити, заклавши туди порцію злежаних грудкуватих добрив — дістати їх нескладно.
Якщо вже говорити про надійність конструкції розкидача, то слід нагадати, що машина постійно працює з агресивним сипким матеріалом, що утворює корозію. Тому такі поняття, як якість металу та стійкість фарбування моделі — це не порожні слова, а те, від чого залежатиме реальний термін безперебійної експлуатації розкидача. Чи це буде два роки, чи п’ять, чи усі десять.
Не менш важливою є надійність і конструктивне вирішення шасі розкидача мінеральних добрив. Потрібно пам’ятати, що машина у своєму бункері нестиме кілька тонн додаткової ваги, і так чи інакше це створюватиме серйозне навантаження на її конструкцію. Відповідно, всі вісі, підшипники, ступиці та, власне, колеса повинні мати високий запас міцності, інакше це виллється у значну і дуже несвоєчасну проблему.
Звісно, що головну увагу у виборі моделі розкидача мінеральних добрив потрібно звернути на те, як успішно машина виконує свою основну функцію — швидкого та рівномірного розподілення гранул по визначеній ширині захвату. Іноді покупці захоплені від паспортних характеристик моделі, лишень завбачивши цифри 28, 36 чи навіть більше метрів. Мовляв, ми так виконаємо всю роботу буквально за день. Але здебільшого ті цифри отримано в оптимальній ситуації, коли за цілковито безвітряної погоди засипають до бункера ідеальні стандартні гранули, ретельно виставляють усі налаштування та рухаються рівнесеньким полем із помірною швидкістю. Так, може і на ваших полях це все може бути за звичайних умов, але може й не бути… Наприклад, реальна ширина розкидання може виявитися меншою на 4–6 м, або ж провадитиметься воно вкрай нерівномірно через якусь проблему, наприклад, низьку якість добрив. Тому випробовувати розкидач краще ще на етапі вибору моделі й бажано за не дуже сприятливих умов, хоча б помірного вітру. Тоді й можна буде скласти реальне враження про можливості моделі. Навряд чи вам потрібен розкидач, який на різні ділянки поля кладе норму добрив, що відрізняється удвічі-втричі. Таке, на жаль, трапляється…
Рівномірність розподілення добрив — то взагалі окрема та незрідка доволі складна тема. Слід зауважити, що всі відомі виробники розкидачів пропонують власні, найчастіше запатентовані системи гарантовано точного розподілення добрив. Відверто кажучи, всі вони заслуговують на увагу і можуть демонструвати стовідсоткову ефективність. Але тут потрібно враховувати такий важливий нюанс, як здійснення правильних налаштувань унесення та роботи розкидача з дотриманням усіх рекомендацій і вимог виробника. Якщо продавець наполягає на конкретній мінімальній потужності трактора, то так і має бути. Якщо інженер та оператор трактора, що працює з розкидачем, не можуть розібратися з монітором керування чи ще чимось, то проблему не слід пускати на самоплив — там розберемося! — а відразу ж викликати представника сервісної компанії. Нехтування такими «дрібничками» може обійтися надзвичайно дорого.
Нарешті, треба сказати кілька слів про розкидачі мінеральних добрив, конструктивно зорієнтованих на роботу з технологіями точного землеробства та можливістю провадити диференційоване внесення добрив. Ясна річ, якщо в господарстві добрива вносять в обмеженій кількості на площі кілька сотень гектарів, то ймовірно наразі не варто заглиблюватися у ці всі моменти. Якщо потрібно кинути по 100 кг/га селітри й закрити, то внесемо і звичайним розкидачем… Але якщо машина використовуватиметься на повну й закриватиме по кілька тисяч гектарів щороку, то вочевидь, є усі підстави подумати про раціональну економію мінеральних добрив і можливості керування врожайністю. Це вже не так складно, як кілька років тому, адже за цей час як українські агровиробники, так і продавці техніки напрацювали великий досвід. І навіть якщо в господарстві точні технології запроваджують дуже обмежено і про диференційоване внесення не йдеться, то це не означає, що воно не стане потрібним через рік, два чи три. На цей випадок краще мати готову сучасну машину.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
