Очевидно, що цієї осені норми внесення мінеральних добрив на полях України буде істотно знижено. По-перше, цей ресурс дуже відчутно подорожчав, а по-друге, у більшості фермерів нинішні бюджети заледве дозволяють зібрати врожай і сяк-так посіяти озимину. Ні про які інтенсивні підходи за відсутності можливості продати зерно за нормальними цінами не може бути й мови.
Хто має змогу, той оптимізує види та способи внесення міндобрив, віддаючи перевагу рідким добривам, стрічковому живленню й іншим ефективнішим технологіям. Проте розкидачі гранул однаково актуальні й будуть активно застосовувати цієї осені та навесні.
До сьогодні, попри значне переоснащення парку сільгосптехніки вітчизняних господарств, чимало фермерів використовують фізично та морально застарілі моделі розкидачів. Причини цього є різними, зокрема стримане ставлення до функціонала цих машин. Мовляв, розкидач є розкидачем — що з нього візьмеш. Десь перевищить норму внесення на кілька кілограмів, десь занизить — головне, щоб працював, коли потрібно, видавав нормальну продуктивність і коштував адекватних грошей.
Певна логіка в такого підходу є, і ми маємо сказати, що в господарствах доволі успішно застосовують деякі доволі бюджетні моделі розкидачів міндобрив, зокрема вітчизняного виробництва. Однак мірою здорожчання мінеральних добрив і на фоні майже тотального безгрошів’я українських аграріїв варто таки звернути увагу на «розумний» функціонал цих машин і навіть у разі потреби придбати нову модель із точнішими можливостями.
Річ у тім, що навіть за помірно інтенсивної технології виробництва ми повинні кинути під кукурудзу хоча б 300–400 кг/га міндобрив і стільки ж на пшеницю, враховуючи ранньовесняні підживлення. Сьогодні за мінімальної вартості тонни аміачної селітри 27 000 грн і нітроамофоски — 30 000 грн і вище нераціональне використання навіть 10% міндобрив означає збитки в межах 1500–2000 грн/га. Себто сучасний розкидач дає змогу заощадити до 2 млн гривень на 1000 гектарів полів за один сезон. І, відповідно, цілковито відбити свою вартість. Це — по мінімуму.
Поряд із тим, якщо ми вносимо в кілька разів менші норми мінеральних добрив проти попередніх мирних років, то на перший план виступає рівномірність і точність їх розподілення. Умовно кажучи, вносячи 100 кг/га NPK замість звичних 250 кг/га, ми маємо бути певними, що кожна рослинка на полі отримає свою частку поживи з цієї скромної «страви». Інакше не буде й мови про рівномірно розвинені сходи та високу фінальну врожайність.
Саме тому на перший план сьогодні виступає гарантована здатність машини точно видавати задану норму внесення. Це не так просто, як попервах може здатися. Чимало моделей розкидачів міндобрив розраховано на точну роботу з усередненими й великими нормами внесення. Так, машина залюбки може більш-менш точно розкидати гранули в нормі 200–300 кг/га, але «гальмувати», якщо вам потрібно внести, скажімо, 70 кг/га. Причому на таких невеликих обсягах ціна помилки буде особливо відчутною.
Тому надзвичайно важливо пересвідчитися, що конкретна модель розкидача міндобрив чітко витримує свою норму внесення.
Ця проблема може ускладнюватися відомою проблемою — назагал не вельми високою якістю деяких видів гранульованих міндобрив. Вони можуть злипатися, братися грудками, перетворюватися на пил тощо. Іноді пересипати їх із біг-бега до бункера розкидача фізично можливо, застосувавши останній аргумент — добрячу довбню. Відповідно, особливу увагу слід звернути на роботу мішалки, що повинна не перемелювати, а саме чітко відділяти гранули одну від одної. В інакшому разі вихідні отвори на тарілках будуть закорковуватися або ж сипатиметься пил, який викидатиметься не на задані 12–14 м в обидва боки, а буквально на пару метрів за машиною.
Особливо неприємну проблему може становити вплив різноманітних сторонніх чинників на точність розкидання. Так, якщо машина нормально працює за безвітряної погоди та ще й на помірній швидкості, то з посиленням вітру буквально на пару метрів за секунду чи підвищенням швидкості роботи на 2–3 км/год розкидач може видавати похибку в межах 20–30% і більше. Відверто кажучи, зі звичайною машиною ради цій проблемі немає. Але сьогодні низка відомих виробників цього сегмента техніки пропонує доволі ефективні рішення, що дають змогу компенсувати вплив сторонніх чинників на точність розкидання. Відверто кажучи, є сенс на них звернути увагу.
Однак найбільші фінансові втрати чигають на власників цих машин, якщо комбінацію «трактор — розкидач» не оснащено елементарним обладнанням для точного ведення по загінках разом із вимкненням. І заразом із цим — якщо розкидач не налаштовано як треба, та не докидає гранули по 1–2 м з обох боків. Поєднання цих негативних чинників призводить до появи постійних пропусків і перекриттів тільки з розкиданням дорогих гранул по навколишніх лісосмугах, якщо робота ведеться на краях поля. Такі «дрібнички» можуть обійтися надзвичайно дорого. Відомі світові виробники розкидачів упевнено стверджують про втрати мінеральних добрив на рівні 100 євро/га і вище. Тому, мовляв, якщо так розкидати, то краще вже нічого не робити…
Справді, сьогодні є сенс купувати розкидач міндобрив одразу з інтегрованими системами для точного землеробства та різноманітними технічними рішеннями для контролю витрати й розподілення гранул. За це доведеться трохи переплатити, проте за правильних налаштувань фермер побачить різницю у витраті міндобрив уже буквально після 100 га полів.
Головне, на що тут слід звернути увагу, — точність налаштувань та якісне сервісне обслуговування з боку продавців. Налаштування — це така річ, від якої залежить 50% успіху і навіть більше. Якщо ми візьмемо нормальну сучасну модель розкидача міндобрив і відразу ж правильно все налаштуємо, звісно ж за допомогою виробника чи продавця, то невдовзі отримаємо і відчутний результат.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
