Раціональні способи збирання озимих зернових культур

Існує два способи збирання озимих зернових культур: однофазовий (пряме комбайнування, рис. 1) та двофазовий (роздільне, Рис. 2). Найбільш поширеним у виробництві є однофазовий спосіб збирання. Однак багаторічним виробничим досвідом доведено, що ці два способи не слід протиставляти один одному, оскільки кожен з них має свої переваги і недоліки.

 

Під пряме комбайнування відводять перш за все чисті поля з рівномірно дозрілими хлібами, відносно невисоким і стійким до вилягання стеблостоєм. До прямого комбайнування слід приступати з настанням повної (95%) стиглості зерна, коли його вологість не перевищує 16–17%.

 

 

Високорослі, схильні до вилягання та осипання сорти з густотою стеблостою не менш як 280–300 шт./м², а також нерівномірно дозріваючі та сильно забур’янені посіви слід збирати роздільним способом (рис. 3). Розпочинати роздільне збирання необхідно в кінці фази воскової стиглості, коли вологість зерна становить близько 30%, закінчувати — при вологості не менше 20%. В цей період формується вищий біологічний урожай, і орієнтуватися на нього слід в тому випадку, коли є можливість скосити хліб у валки за 3–4 доби. При цьому відтік пластичних речовин із листково-стеблової маси в зернівки скошених рослин різко знижується при значному посиленні процесу дихання, в зв’язку з чим урожайність зернової маси не збільшується. Більше того, слід звернути увагу на те, що затримка з обмолотом валків понад 10–15 діб призводить до збільшення грибкових захворювань, кількості бур’янів (особливо після значних опадів), у результаті чого втрати зерна різко зростають.

 

 

Для скошування хлібів у валки при двофазовому збиранні слід застосовувати відрегульовані начіпні або причіпні жатки. Головним фактором збереження врожаю зерна є зниження втрат при його збиранні. Так, порушення технологічних операцій збирання може призвести до втрати, як мінімум, 20% врожаю. Наприклад, втрати врожаю відмічено при порушенні оптимальних строків збирання культур (7%), при перевищенні робочої швидкості руху комбайна (5%). Дещо менше втрачається зернової продукції при застосуванні невідрегульованої техніки (4,5%) та неправильному виборі способу збирання (4,0%) (рис. 4). Наведені дані свідчать, що суттєвий вплив на зменшення втрат урожаю має оптимізація строків та якісне проведення збиральних робіт.

 

Проведені дослідження свідчать про те, що затримка зі збиранням озимих зернових культур на 5 діб за сприятливих умов збирання призводить до втрати врожаю на рівні — 1–2%. За несприятливих умов втрати врожаю збільшуються до 5–10%. При затримці зі збиранням до 20 діб втрати врожаю різко збільшуються як за сприятливих, так і за несприятливих умов збирання. Так, за складних погодних умов вони становлять: у пшениці озимої майже 60%, у ячменю озимого — близько 70% та майже 80% в жита (табл. 1).

 

Таблиця 1. Втрати зерна залежно від строків збирання озимих

зернових культур, % від початкової урожайності

 

 

Збирання озимих зернових культур передусім варто розпочинати з остистих форм, оскільки вони більшою мірою піддаються осипанню, а за умови вологої та дощової погоди — проростанню зерна в колосі. Оптимальна висота зрізу рослин колосових культур при збиранні залежить від багатьох факторів, зокрема від довжини стебел та їх кількості на одиниці площі. На високорослих та щільних, із великою кількістю стебел посівах висоту зрізу підвищують до 27 см, на рідких та низькорослих — знижують до 15 см (табл. 2).

 

Таблиця 2. Оптимальна висота зрізу колосових культур, см

 

 

Залежно від цілей використання соломи, стану ярусності та висоти стеблостою встановлюють висоту зрізу рослин при прямому комбайнуванні. Неполеглі посіви скошують на висоті 15–20 см, а при висоті стеблостою понад 110 см — 20–27 см, щоб валок лежав на стерні.

 

Сучасні комбайни провідних фірм із широкозахватними очісуючими жатками спроможні збирати озиму пшеницю за підвищеної вологості зерна (25–27%), що дає можливість попередити запал і погіршення якості зерна в посушливі роки. Зібране зерно очищають та підсушують до вологості 14–15%. Це дозволяє зберігати врожай без втрат зерна, сприяє збереженню якості сильних пшениць і запобігає розвитку шкідників. Висока організація збиральних робіт, проведення їх у стислі строки (протягом 10–12 днів) запобігають перестою хлібів і погіршенню показників якості зерна. Продовольче високоякісне зерно на токах необхідно буртувати окремо від пшениці низької якості і з обкосів. Групувати зерно треба і за категоріями — за вологістю, чистотою та іншими показниками.

 

 

Альтернативою двофазового (роздільного) способу збирання забур’янених посівів озимої пшениці та за вологих погодних умов під час збирання врожаю може стати десикація, яку за необхідності дозволяється проводити на посівах усіх колосових культур. Для цього застосовують такі препарати, як Раундап (36% в. р.) у дозі 2–3 л/ га та Реглон — 2,5 л/ га. Слід зазначити, що останній у дозі 2 л/ га лише підсушує верхню частину стебел, і через 3–4 дні пошкоджені бур’яни знову починають нарощувати вегетативну масу. Раундап діє повільніше, але ефективніше. Це препарат системної дії, який знищує не лише надземну вегетативну масу, а й кореневу систему.

 

Низькорослі, зріджені і значно забур’янені посіви доцільно збирати роздільним способом. Рекомендується здвоювати валки сучасними жатками з мотовилами, обладнаними прогумованими пасками на лопатах. З метою зменшення втрат зерна при підбиранні та збільшення продуктивності агрегатів хлібну масу укладати у здвоєний валок, розміщуючи колосся в один бік.

 

В умовах 2017 року у певної частини посівів пшениці озимої, розміщеної по чорному пару, спостерігається полягання рослин. Це спостерігається переважно на полях, де вносилися високі дози мінеральних добрив. При збиранні дуже полеглих хлібів, коли значна частина колосків знаходиться нижче висоти зрізання стебел, мотовило працює краще при обладнанні ріжучого апарата жатки стеблопідіймачами (ліфтерами) різної конструкції. Найбільш надійними визнані стеблопідіймачі для бобових жаток. Необхідно досягати якнайнижчого зрізання рослин, а також забезпечити високоефективну роботу ріжучого апарата агрегату. Жатки і хедер комбайна при прямому комбайнуванні рекомендується обладнати роздільниками хлібної маси з регульованими стебловідводами замість нісків боковин, що використовуються при збиранні хлібів, виніс мотовила по горизонталі повинен бути найбільшим. Роздільники регулюють таким чином, щоб втрати зрізаних колосків довести до мінімуму. Для збирання хлібів із суцільним виляганням вправо (за напрямком руху жатки) зовнішній стебловідвід слід підняти по можливості вище і дещо відвести вправо, основне центральне перо змістити вліво, а внутрішній стебловідвід припідняти і відвести вліво. При збиранні хлібів, що полягли в лівий бік, зовнішній стебловідвід розміщують так само, як і при збиранні полеглих у праворуч, а центральне перо роздільника відхиляють дещо вправо.

Особливості скошування вологих і забур’янених посівів полягають у тому, що їх важче підрізати ножами жатки. Хлібна маса затримується на пальцях ріжучого апарата, підіймаючи ніж над протиріжучими пластинами, при цьому різко погіршується або зовсім припиняється зрізування хлібів, а отже, зростають і втрати зерна. В такому випадку перш за все необхідно правильно відрегулювати ріжучий апарат. Забороняється перевищувати допустимі зазори між ріжучими елементами (0,8 мм), а також між притискувачами і ножами жатки (0,5 мм). Середні лінії сегментів і пальців повинні збігатися у крайніх положеннях ножів. Періодично слід контролювати стан підбарабання й очищати його отвори, оскільки волога хлібна маса може частково або навіть повністю забивати їх, що призводить до зниження сепаруючої здатності підбарабання та перевантаження соломотрясу зерном, внаслідок чого підвищуються його втрати.

 

Таким чином, головною вимогою у проведенні якісного збирання врожаю є оптимізація технологічного процесу з урахуванням біологічних і морфологічних особливостей озимих зернових колосових культур, сортів, рівня урожайності, швидкості та рівномірності достигання зерна, фізико-механічних властивостей збиральної маси. Збирання врожаю зернових культур треба починати з озимого ячменю, потім скоростиглих сортів озимої м’якої пшениці, її остистих та безостих форм.

 

Тверда пшениця більш стійка проти осипання, ніж м’яка, її доцільно збирати прямим комбайнуванням. Якщо посіви забур’янені, можливе роздільне збирання. Ячмінь озимий при перестої схильний до осипання та вилягання. Тому збирання врожаю слід проводити роздільним способом у фазі воскової стиглості зерна, за вологості 25–30%, а з настанням повної стиглості — прямим комбайнуванням, за умови, що вологість зерна не перевищує 14–15%.

 

Жито озиме збирають роздільним двофазним способом і прямим комбайнуванням. Треба мати на увазі, що ця культура дуже схильна до вилягання, осипання і проростання зерна в колосі, тому її треба збирати в короткі строки. В жита озимого настання фази повної стиглості відбувається, як правило, на 10–14 діб пізніше ячменю озимого, а тривалість збирання без суттєвих втрат врожаю до 8 діб. Полеглі і засмічені бур’янами посіви збирають роздільним способом у фазі воскової стиглості. Після підсихання валків, коли вологість зерна становить 12–14%, проводиться обмолот зерна комбайнами. Пряме комбайнування проводять у фазі повної стиглості, коли вологість зерна становить 14–15%. Тритикале озиме на зерно збирають роздільним двофазним способом або прямим комбайнуванням. Скошування у валки проводиться на початку воскової стиглості зерна, а після підсихання валків обмолочується зерно наявними у господарстві комбайнами. Пряме комбайнування виконується у фазі повної стиглості зерна за вологості 14–16%.

 

Таким чином, збиральна компанія повинна виконуватися в оптимальні строки з мінімальними втратами та забезпечувати збереження якості зерна. Порушення технології збирання, особливо при виляганні посівів озимих зернових культур та пошкодженні рослин хворобами і шкідниками призводить до значних втрат врожаю зерна, які перевищують надбавки від впровадження сучасних технологій вирощування озимих зернових культур.