За біогазом майбутнє?

Міжнародний симпозіум CLAAS 2012

Протягом 16 та 17 січня 2012 року у місті Харзевінкель, у Німеччині, під девізом “Царство енергії 2012” відбувся Міжнародний симпозіум CLAAS, присвячений темі біогазу, який зібрав близько 500 операторів біогазових установок, науковців, консультантів, політиків та журналістів із 16 країн, котрі обмінювалися знаннями та досвідом.

“Знання – це інформація плюс особистий досвід”, - наголосив Тео Фрейе (Dr. TheoFreye), прес-секретар дирекції компанії CLAAS, який зауважив, що «сільськогосподарське виробництво енергії здійснює важливий внесок у диверсифікацію джерел енергії та може сприяти таким чином безпеці енергопостачання та покращенню енергетичного балансу Європейського Союзу», що відбувається за допомогою використання сільськогосподарської техніки у сфері виробництва біогазу.

Визначальними факторами для успішної роботи біогазової установки є надійність забезпечення субстратом (придбання та умови вирощування), вартість електрики в мережі та загальні умови використання установки. Наприклад, у країнах ЄС згідно з однією із позицій нового Закону «Про відновлювані джерела енергії», який вступить у силу протягом 2012 року, установки, де потужність перевищує 100 кВт, повинні бути обладнані спеціальними технічними засобами, які дають змогу оператору у будь-який момент дистанційно знизити продуктивність подачі електроенергії у мережу та встановити потрібну подачу для нормального функціонування.

У Німеччині протягом більше 20 років відбувається впровадження біогазових установок. Як зазначає вчений  Армін Феттер, виробництво біоенергії стало опорою сільського господарства поряд із вирощуванням товарних культур та тваринництвом. Енергетичні рослини у 2011 році вирощувались на території 2 млн га, серед яких 910 тис. га займав ріпак для виробництва біопалива, а понад 800 тис. га - різноманітні рослини для силосу та виробництва біогазу.

Однією з тем симпозіуму стало питання, які рослини пропонують високі виходи газу? Ніколаус Борман, представник консультаційної компанії GBBGroBbetriebsberatung (Ховахт), у рамках симпозіуму арґументує, що серед рослин-субстратів, які можуть бути застосовані для біогазової установки, кукурудза є найбільш рентабельною. У Німеччині, наприклад, посівні площі під зернову кукурудзу зросли за останні роки на 103%, а об’єм силосної кукурудзи - на 35 %. Переваги силосної кукурудзи для виробництва біогазу пов’язані насамперед з її високою урожайністю на одиницю площі та високим виходом біометану у процесі ферментації. Серед листостеблової маси високу продуктивність газу, а також відповідну рентабельність мають суміш кукурудзи з житом та сорго з житом. Проте варто також враховувати можливі альтернативи та потенціал використання конкретного субстрату, як зазначає пан Ніколаус, залежно від місцевих умов.

Біогаз на світовій арені

У світовій практиці виробництво біогазу набирає обертів. На різних континентах, у різних країнах біогаз використовують як паливо для виробництва електроенергії, тепла або як автомобільне паливо.

У Німеччині протягом останніх двох десятиріч розвивається галузь економіки, спрямована на виробництво біогазу. Більше 7 тис. біогазових установок можуть забезпечити виробництво електроенергії загальною потужністю понад 2800 мВт. На рік з неї виробляється близько 18 млрд електрики (18 ТВт/год.), якою забезпечується більше 5 млн родин, або 13% усіх домогосподарств Німеччини.

Виробництвом біогазу поступово зацікавилися й інші європейські країни. За останні роки в Італії та Австрії також з’явилось декілька сотень сільськогосподарських біогазових установок. В інших країнах наразі проводиться робота над законами про використання відновлюваних джерел енергії. Наприклад, у Хорватії нещодавно був розроблений перший біогазовий проект. По швейцарських дорогах їздять автобуси марки Volvo та Sсania, які працюють на біогазі. Також біогазові установки працюють у США, Росії, В’єтнамі, Непалі (20 тис. одиниць), Індії (більше 10 мнл) та інших країнах світу.

Біогаз на теренах України

Україна використовує велику кількість природного газу. У той же час за допомогою розвитку біогазових установок нам би вдалося замінити до 8 млрд м³ природного газу на рік, а також скоротити викиди парникових газів на 3,5 млн т СО₂, але для цього коефіцієнт “зеленого тарифу” має бути змінений та встановлений, на думку експертів, на рівні 3,0 для е/е, виробленої з біогазу. Проте 9 лютого 2012 року Верховна Рада України відхилила Закон України “Про внесення змін до статті 17-ї Закону України “Про електроенергетику” щодо вдосконалення системи тарифоутворення на електроенергію, яка виробляється з біогазу”. Очевидно, що парламенет на чолі з Президентом України ще вертатимуться до обговорення змін у цьому законі під час наступних сесійних скликань.

Біогазові установки можуть виступати як очисні споруди на фермах, птахофабриках, спиртових та цукрових заводах, м’ясокомбінатах, сільськогосподарських угіддях тощо. За підрахунками, у сільських місцевостях виробництво біогазу може вважатися рентабельним за наявності 20 корів, 200 свиней або 3500 курей.

На сьогодні в Україні працює п’ять біогазових установок; коли у Німеччині, для порівняння, - 7 тис. одиниць. 21 млрд м³ на рік може становити потенціал виробництва біогазу за рахунок переробки продуктів тваринництва, рослинництва, твердих побутових відходів, продуктів промислової та харчової галузей, проте впровадження біоустановок в Україні відбувається дуже повільними темпами. Відповідно, українські бізнесмени не поспішають отримувати на своїх підприємствах додатковий прибуток.