Шлях зерна: питання стандартизації

Шлях зерна: питання стандартизації

/ Подія / Понеділок, 06 серпня 2018 12:08

Під егідою Інституту зернових культур НААН України нещодавно пройшов круглий стіл «Напрями інноваційного розвитку виробництва зерна в Україні на період до 2020 року». На ньому обговорювалися питання нових стандартів зерновиробництва задля поліпшення його якості — як під час продажу на експорт, так і для потреб внутрішньої переробки, борошномельної та пекарської промисловості.

Ми експортуємо багато зерна, але якого? Двох категорій: продовольче й фуражне. І основна маса продається саме за категорією фуражного, тобто такого, яке йде на корми й коштує дешевше. Українці у різних регіонах країни (Степ, Лісостеп, Полісся) вирощують зернові різної якості. Основне зерно продовольчої групи, яке виробляє на експорт Україна, ми отримуємо третього класу — це 38% загального обсягу врожаю. Якіснішого (тобто першого й другого класу) — якійсь відсотки. І фуражне шостого класу — 35%. Тобто навіть продовольче наше зерно пшениці, що йде на експорт, оцінюється у світі, на жаль, як середньої і низької якості. Тому ми спрямовуємо його не до найбільш заможних країн, а до менш чутливих до якості — Азії й Північної Африки.

У Європі функціонує дві провідні європейські біржі — англійська і французька. Вимогам, які діють на цих майданчиках, ми, на жаль, відповідаємо не завжди. Наприклад, у ЄС вміст домішок у зерні має сягати не більше 2%, тоді як у нашому ця цифра в середньому становить 5%. Тобто останнім часом стало зрозумілим, що є ті, хто насамперед визначає стандарти: це споживачі або, ширше кажучи, ринок.

Тож ми повинні поліпшувати технологію виробництва й збирання зерна, і на якіснішому зерні більше зароблятимемо. Але для цього слід мати чіткі орієнтири — стандарти, підтримувані державою.

Отже, питання підвищення якості українського зерна актуалізувалося завдяки зростанню експорту. Продавці орієнтуються на вимоги ринку й доносять їх до виробників. До Міністерства аграрної політики та продовольства України звернулася Українська зернова асоціація, Спілка борошномелів України, Всеукраїнська Асоціація пекарів із проханням переглянути старі стандарти. Їх підтримала Американська торговельна палата в Україні і Європейська бізнес-асоціація, які теж прагнуть актуальних змін. Усі ці громадські організації реального бізнесу внесли свої пропозиції, рекомендації щодо бажаних стандартів. Свої ідеї долучив і крупний виробник та експортер зерна — компанія «Нібулон».

Ініціатором круглого столу на тему стандартизації став Інститут зернових культур Національної академії аграрних наук України. На базі Інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства України і Національної академії аграрних наук було створено Технічний комітет зі стандартизації ТК-170 «Зернові культури та продукти їх переробки». До складу ТК 170 увійшли 24 організації — відомства, науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, державні та приватні підприємства, професійні асоціації у галузях вирощування, заготівлі, зберігання, переробка та експорт зерна і зернопродуктів. Усі сторони й надалі надають свої пропозиції, а учасники ТК 170 складають порівняльні таблиці параметрів зерна, за якими визначається його якість у нас і в інших країнах.

Донині у багатьох сферах агробізнесу в нашій державі діють стандарти ще колишнього СРСР. Зокрема, чинний доволі архаїчний стандарт ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови». Тоді як весь світ працює за міжнародними стандартами ISO. І країни ЄС мають свої регламенти, директиви й технічні умови на будь-яку продукцію, у тому числі сільськогосподарську: кукурудзу, пшеницю, ячмінь тощо. Ми розуміємо, що у ЄС і цивілізованому світі склалися підходи, дещо відмінні від українських. Але ми прагнемо у Європу, тож як їх гармонізувати, щоб краще розуміти споживачів і заробляти більше?

Національні нормативні документи — стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови — мають час від часу актуалізуватися. Приблизно кожні п’ять років стандарти підлягають перегляду у бік їх актуальності. Нещодавно Кабмін прийняв постанову, якою скасував понад 50 радянських стандартів. Ними можна ще користуватися, але лише до 1 січня 2019 року. Однак якщо не буде нових держстандартів, дотичних до ISO, то як здійснювати контроль за якістю зерна й зернопродуктів? Здавалося б, можна вчинити дуже просто: узяти стандарти ЄС і перекласти їх з англійської на українську. І таким чином актуалізувати й одночасно «європеїзувати» їх. Мабуть, це треба робити централізовано, бо якщо доручити переклад на власний розсуд кожному елеватору чи хлібоприймальному пункту, вийде різночитання між учасниками ринку.

Учасники круглого столу зазначали, що у стандартизації зерна пшениці доцільно опертися на міжнародну систему поділу зерна на продовольче й фуражне. Це значно спрощує не лише експорт, а й діяльність елеваторів, складів, портів. У розвинених країнах, втім, у їх національному законодавстві більш розгалужений поділ зерна на класи іноді зберігається. Це зручно насамперед для переробної промисловості. Причому поділ іде не за якістю, а за подальшим призначенням: на хлібопекарне борошно, кондитерські вироби, біоетанол тощо. Кожен клас зерна має свою ціну. У стандартизації враховується вміст клейковини, склянистість і багато інших параметрів.

Експортери і виробники хочуть брати зерно найвищої якості, а виробник — продати найдорожче. Їх прагнення збігаються у тому, що слід підвищувати стандарти зернової продукції, його виробництва й заготівлі.

 

Коментар

14 381 21Микола КИРПА, доктор с.-г. наук, завідувач лабораторією технологій зберігання та стандартизації зерна Інституту зернових культур НААНУ (м. Дніпро)

— Ми приступаємо до розробки нової версії стандарту пшениці. Він відрізнятиметься від того, що зараз маємо. Щодо зерна пшениці доцільно опертися на міжнародну систему поділу його на продовольче й фуражне. Слід поліпшити, актуалізувати нормативну базу зерновиробництва. Нові стандарти повинні, з одного боку, забезпечити пріоритети вітчизняного виробника. А з іншого — поліпшити вихід бізнесу на міжнародні ринки, заохотити виробника продавати зерно вищої якості. Заходьте на сайт нашого Інституту, залишайте свої пропозиції щодо зміни стандартів. Ми маємо ще два місяці, щоб їх опрацювати.

 

Василь ЗАГАРНИЙ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"

 20 листопада 2026
Дерева зацвіли саме тоді, коли вдарив холод. Восени садівники рахують втрати, а закупівельники пропонують ціну, від якої опускаються руки. Поруч росте культура, яка цьогоріч подорожчала. Але й там є проблема – і вона не в ціні.
Дерева зацвіли саме тоді, коли вдарив холод. Восени садівники рахують втрати, а закупівельники пропонують ціну, від якої опускаються руки. Поруч росте культура, яка цьогоріч подорожчала. Але й там є проблема – і вона не в ціні.
20 листопада 2026
 20 листопада 2026
В одному з гіпермаркетів біля полиць з олією з'явилося оголошення про обмеження. Олійні підприємства зупинилися не через брак сировини, а з міркувань безпеки. У міністерстві й галузевій асоціації наголошують: потужностей для внутрішнього ринку достатньо. Але для аграріїв ця історія має інший бік.
В одному з гіпермаркетів біля полиць з олією з'явилося оголошення про обмеження. Олійні підприємства зупинилися не через брак сировини, а з міркувань безпеки. У міністерстві й галузевій асоціації наголошують: потужностей для внутрішнього ринку достатньо. Але для аграріїв ця історія має інший бік.
20 листопада 2026
 20 листопада 2026
Найбільший переробник соняшнику зупинив заводи, але гроші для орендодавців у нього знайшлися. Звіт стосується не лише людей, а й громад. Поки частина орендарів затримує виплати, компанія розкрила, скільки вже перерахувала із загального фонду.
Найбільший переробник соняшнику зупинив заводи, але гроші для орендодавців у нього знайшлися. Звіт стосується не лише людей, а й громад. Поки частина орендарів затримує виплати, компанія розкрила, скільки вже перерахувала із загального фонду.
20 листопада 2026
 20 листопада 2026
Війна, зростання собівартості виробництва, нестабільна логістика, дефіцит кадрів і кліматичні ризики змушують аграріїв переглядати підходи до господарювання. За таких умов дедалі більше з них звертають увагу на нішеві культури.
Війна, зростання собівартості виробництва, нестабільна логістика, дефіцит кадрів і кліматичні ризики змушують аграріїв переглядати підходи до господарювання. За таких умов дедалі більше з них звертають увагу на нішеві культури.
20 листопада 2026
 19 листопада 2026
Восени орендна плата за землю зазвичай уже приходить на картку. Цього року частина власників ділянок досі без грошей. У конторах агрофірм обіцяють розрахуватися невдовзі. Чи порушують фермери договори, залежить від однієї дати, а чи дотримаються її – від ризику, якого вони бояться найбільше.
Восени орендна плата за землю зазвичай уже приходить на картку. Цього року частина власників ділянок досі без грошей. У конторах агрофірм обіцяють розрахуватися невдовзі. Чи порушують фермери договори, залежить від однієї дати, а чи дотримаються її – від ризику, якого вони бояться найбільше.
19 листопада 2026
 19 листопада 2026
Цієї осені фермер продає гречку дешевше, ніж кілограм крупи коштує на прилавку, у кілька разів. Але дешевшою вона від цього не стане. Новий урожай виявився меншим, ніж потрібно країні, навіть без урахування експорту. Скільки бракує – порахували в галузевій асоціації.
Цієї осені фермер продає гречку дешевше, ніж кілограм крупи коштує на прилавку, у кілька разів. Але дешевшою вона від цього не стане. Новий урожай виявився меншим, ніж потрібно країні, навіть без урахування експорту. Скільки бракує – порахували в галузевій асоціації.
19 листопада 2026

Please publish modules in offcanvas position.