Ціна молока - законодавча необдуманість?!
Тетяна Тимошенко
Вже вкотре тема молочного виробництва та переробки викликає занепокоєння в експертів.
Не встигла громадськість обговорити заборону експорту до Росії українських сирів та стимулювання розвитку дрібнотоварних ферм, зокрема, через отримання ними дотацій у розмірі 1 млрд грн (на одну голову худоби, за розрахунками фахівців, припадає 750 грн траншевої допомоги), як виникла нова, не цілком обдумана, законодавча ініціатива - проект закону № 10456 «Про внесення змін до ст. 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», який успішно пройшов перше читання.
Цей законопроект повинен урегулювати закупівельні ціни на молоко та пропонує внести молочну сировину у список об’єктів державного цінового регулювання. А також містить положення щодо розрахунків між виробниками та переробниками: останні повинні заплатити за отримане молоко протягом семи банківських днів. На думку експертів і учасників ринку, такі законодавчі ініціативи можуть спровокувати подорожчання молокопродуктів і відтоку інвестицій з галузі.
«На жаль, парламентарі, мабуть, не розуміють суті молочного сектору, а тому ті інструменти, які вони запроваджують, жодним чином не принесуть користі галузі, навпаки призведуть до того, що вона буде знищена. Вимога розраховуватись із постачальниками молока-сировини в семиденний термін і водночас набагато триваліший термін розрахунків із переробниками вимагатиме від останніх залучення кредитних ресурсів для закупівель молока, що негативно позначиться на собівартості готової продукції та фінансовому стані молокопереробних підприємств», - наголосив під час прес-конференції президент Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса.
Свої кошти переробники, згідно із законом, від оптової та роздрібної торгівлі протягом семи днів теж отримають, але тільки за молоко оброблене рідке, яке становить 8 % у структурі промислової переробки молочної сировини. За іншу ж продукцію – тверді сири, сухе знежирене молоко, масло тощо – переробник одержає плату від роздробу через 3-4 місяці.
Інше питання - ціна. Занепад молочного виробництва в Україні спричинений, зокрема, падінням цін, таку думку висловив Андрій Дикун, президент Асоціації виробників молока. «За 5 років нашої активної діяльності в галузі з такими проблемами, як виникли зараз, досі не зустрічались. Виробники у великому відчаї, адже цього року планувались значні інвестиції, які не реалізовані. Крім того, падіння цін на молоко, що відбулось із початку січня, спричинило втрати виробниками близько $100 млн на місяць», - наголосив пан Дикун.
Цю думку підтверджує і статистика. За даними УКАБу, для сільгосппідприємств середня по країні ціна у квітні 2012 року була 3 грн/кг у порівнянні з 3,5 грн/кг у лютому, для господарств населення - 1,8 грн/л проти 2,5 грн/л. Для багатьох гравців ринку виробництво молока стало збитковим, оскільки собівартість варіює у діапазоні 2,3-2,5 грн/кг.
Разом з тим, як не дивно, прийняття цього законопроекту ситуацію тільки погіршить. На думку представника молочного комітету Європейської Бізнес Асоціації Ренато Рушчика, така законодавча інновація призведе до зниження виробництва, оскільки в переробників не буде достатньо оборотних коштів для того, щоб купувати все необхідне молоко, і в цьому разі для виробників закупівельні ціни знову знижуватимуться. «І якщо буде таке становище, що й нашим партнерам - роздрібній торгівлі - треба буде оплачувати протягом 7 днів, то вони підніматимуть ціни для того, щоб якось компенсувати це. Таким чином, реалізується на ринку найгірший, песимістичний сценарій», - заявив представник ЄБА.
Водночас, з початку року в Україні спостерігається тенденція щодо зниження попиту на молочну продукцію. Зокрема, зі слів Василя Бондаренка, голови асоціації «Укрмолпром», внутрішнє споживання населенням молокопродукції знизилось на 25 %.
Таким чином, прийнятий у першому читанні законопроект ланка за ланкою у молочній галузі створює нові проблеми: виробники, переробники, торгівля та споживач – вигоди не здобуде ніхто. Тому вирішення питання урегулювання ціни шляхом натиску на переробників, швидше є законодавчою необдуманістю, аніж логічним кроком у державній політиці.