Відтак, наприкінці листопада на початку грудня Німецько-українським агрополітичним діалогом було організовано та проведено «Німецькі дні аграрної політики в Україні», що супроводжувались різними заходами, зокрема, 2 грудня у Посольстві Федеративної Республіки Німеччина відбулась конференція на тему «Сприяння інвестиціям в аграрний сектор - досвід Німеччини».
- Аби подолати усі виклики майбутнього, Україні потрібні великі інвестиції, - про це наголосив у вітальному слові аташе з питань сільського господарства Посольства ФРН Ансгар Ашфальк, відкриваючи захід, та додав: - На сьогодні важливо забезпечити інвестування галузі не тільки в виробничу сферу, а й в навчання персоналу.
Крім того, на думку, пана Ашфалька інвестувати потрібно не тільки у вищий прибуток, а й у збереження багатих природних ресурсів.
Німецька економіка надає велике значення українському агросектору, і не йдеться тільки про те, що понад 50 німецьких фермерів працюють в Україні, а й про те, що німецькі компанії, вкладаючи сюди чималі кошти, планують працювати не один рік.
За останні 8 років інвестиції у вітчизняний агросектор суттєво виросли: наприклад, у порівняльних цінах зросли на 2,5 разу. Про це у своїй доповіді наголосив Костянтин Кравчук, співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
Однак потенційно цей показник міг бути набагато вищим. Наразі є чимало ризиків, які інвестори вбачають у вітчизняному агросекторі. По-перше, йдеться про можливе втручання держави у регулювання експорту, що може негативно відзначитись на цінах. По-друге, проблема не цілковитої прозорості документообігу та звітності у самих компаніях також відлякує потенційних інвесторів. До інших причин належать пільгове оподаткування та земельне питання.
- На сьогодні головною причиною стримання притоку інвестицій до України є поганий бізнес-клімат, - зазначив пан Кравчук. - Для інвесторів важливо мати стабільні правила гри. Аби їх отримати, потрібне прийняття закону про ринок земель.
Разом з тим, незважаючи на проблеми законодавчого регулювання та політичної нестабільності, на думку аналітиків ринку, вітчизняний агросектор зберігає привабливість для потенційних інвесторів. Це зумовлюється тим, що Україна займає стратегічну позицію на світових ринках сільгосппродукції. Так, згідно з аналізом аналітиків УКАБу, протягом 2013 року найбільш інвестиційно-привабливим напрямом стало виробництво зернових та олійних культур, зокрема, завдяки високому рівню рентабельності (на рівні 25 %), а також через порівняно невисокий рівень інвестування: в середньому 1–2 тис. дол. на гектар, що дозволяє розраховувати на окупність через 2–4 роки.
Крім того, експерти вбачають суть проблеми у співпраці з державними органами влади: успіх інвестування напряму залежить від прозорості діяльності влади. На сьогодні інвестиційна політика у розрізі регіонів перебуває на одному рівні, однак найбільшого притоку інвестицій змогли домогтися агропідприємства у Київській та Черкаській областях.
Відтак, як видно, у залученні інвестицій присутній регіональний аспект. Саме тому для України може бути цікавим іноземний досвід роботи інвестування на рівні регіонів. Відтак, найширше під час конференції розглянули питання залучення інвестицій, розвитку сільського господарства на основі досвіду німецького регіону - федеральної землі Тюрингія - від представників німецького Міністерства сільського господарства, збереження природи та навколишнього середовища федеральної землі Тюрингія - Бьянки Даніель та Мартіни Шмюккер.
Доповідачі розповіли про процедури та інструменти підтримки інвестицій у періоди з 1991 по 2006 та з 2007 по 2013 роки, що допомогли успішно провести реструктуризацію сільського господарства у «новій» федеральній землі Тюрингія. Зокрема, головними інструментами державної підтримки у цьому напрямі були пільгові кредити та за зниженими відсотковими ставками, гарантії щодо кредитів у рамках програм співпраці розвитку ЄС, а також податкові стимули (спеціальна амортизація, податкові пільги), інвестиційні надбавки у відсталих регіонах тощо. Крім того, усі ці заходи відбуваються за підтримки та сприяння ЄС, політика якого особливо пильно зосереджена на розвитку сільського господарства як однієї зі стратегічних галузей економіки. Вітчизняному агросектору на сьогодні залишається тільки сподіватись на подібну лояльність уряду та збереження хоча б фіксованого сільгоспподатку.
