• Відома історія: ексдепутати націонал-соціалістичних поглядів, домагаючись зняття з розгляду закону про ринок землі у Верховній Раді, напали на Вас. Ви постраждали, однак мораторій знято, ринок землі працює вже понад пів року. Як оцінюєте зроблене Вами?
— Ринок землі нині, як кажуть: ні вашим ні нашим. Я впевнений, що він має бути ліберальнішим. Але наші аграрії бояться. Кажуть, що зайде заможний китаєць або араб і все скупить. Наше завдання як народних депутатів було насамперед убезпечити права громадян, які мали земельні наділи і не могли ними розпоряджатися повною мірою. Тепер можуть скуповувати землю тільки наші українські аграрії, й не більше 100 га в одні руки. Ми знаємо, як великі господарства намагаються обійти це положення: скуповують землю через співробітників, родичів, фізичних осіб. Ми це все розуміємо. Але я за ліберальний ринок, і теж чекаю 2024 року, коли у ньому зможуть взяти участь юридичні особи. Хай будуть і закордонні інвестори. Ешелонами землю не вивезуть. Вартість землі тільки зросте.
• Ви входили в групу з приватизації спиртової галузі. У власності держави були 83 спиртзаводи. І от скасовано держмонополію на виробництво спирту. Пройшла приватизація 26 спиртових активів. Але ще чимало лишається у складі державного «Укрспирту». Вони тільки завдають збитки. Фонд держмайна оголосив про проведення ще п’яти аукціонів у березні. Чи покращуються справи в алкогольній сфері?
— Концерн «Укрспирт» пішов на приватизацію. Сьогодні 55% його потужностей уже перейшли до приватних власників. Звичайно, це добре. А для держави, яка мала у своєму підпорядкуванні десятки заводів і кілька ще лишилося — ситуація яка? Державне підприємство не може витримувати конкуренцію з приватним, скажімо, купуючи сировину. Тому що приватні структури вертикально інтегровані: зазвичай вони самі вирощують пшеницю або картоплю, з якої потім женуть спирт. Державні ж у процесі закупівлі сировини будуть програвати. Бо є регламентовані складні процедури, тендери тощо. Дотримуватися їх — доволі довго. А ринок міняється чи не щодня. Теоретично держава могла б вигравати масштабом — значних обсягів виробництва. Але це можливо хіба що в умовах монополії, яку скасовано. Держава на спирті не мала зиску. Й галузь була, як валіза без ручки. Годівничка для корумпованих структур. Отже, це треба зруйнувати й дати можливість працювати приватному бізнесу в білу. Й унеможливити сірий і чорний ринки — вони у спиртовій сфері є досить великими. Знаєте, хто є найбільшими споживачами спирту?
• Ну, може, горілчані заводи?..
— Так, звісно. А як вони отримують спирт?.. Там же здебільшого немає вхідних лічильників, відеофіксації… Тож моя найближча ініціатива: нині готую й незабаром подам законопроєкт, щоб унеможливити зловживання, коли спирт заходить на підприємство. Для держави алкоголь — одне з джерел наповнення бюджету. Нам потрібні кошти на багато що, зокрема, на оборону.
• Зловживання є не тільки на вході, а й на виході. У дитинстві я жив біля лікеро-горілчаного заводу. Бачив, як робітниці виносили оковиту, наливаючи у гумові рукавички. Мабуть, на приватному підприємстві крадіжки менші?
— Так, і в грілках на тілі виносять спирт — ми знаємо. Й це не тільки з державних підприємств. Бо справа не лише у формі власності, а й у ментальності людей і їхній мотивації. Зокрема, в заробітній платі. Маючи хорошу зарплату, людина має що втрачати й дорожитиме своєю репутацією й робочим місцем.
• Ви, пане Андрію, закінчили факультет комп’ютерних технологій Тернопільського національного економічного університету. Що скажете про модне поєднання ІТ-технологій і агро?
— Ми бачимо за кордоном, як аграрії збирають зразки ґрунту по кожній малій ділянці. Створюють ґрунтотеку… Впроваджують точне землеробство, диференційований обробіток кожного клаптика землі, щоб він давав якнайбільший урожай. Я це спостерігав у США — у штаті Огайо, наприклад. А точна обробка посівів дронами хімічного захисту задля економії ресурсів? Це ті самі ІТ-технології. Мені здається, це все вельми перспективно.
• А потім більші з’їдають менших. Невелику, але високотехнологічну компанію «Дружба Нова» з її чудовою ґрунтотекою купив холдинг «Кернел».
— Тут питання в чому: чи менші й розумніші воліють бути з’їденими? Якщо вони можуть і навіть прагнуть вигідно продати свій бізнес більшим гравцям ринку — чому ні? Якщо ж не хочуть, то хай не продають. Має бути право вибору, і ми повинні дати можливість малим фермерам самим вирішувати, як їм краще вести справи.
• Ви — родом із містечка Рокитного. Там нещодавно відкрився завод із виробництва біогазу — мабуть, бачили? Дехто вважає, що нам слід виготовляти біометан і через українську газотранспортну систему експортувати його у Європу.
— Я з Рокитного, що на Рівненщині. А завод — в іншому Рокитному, яке в Київській області. Я його ще не бачив. Не знаю, моя думка, що у газотранспортну систему біогаз навряд чи найближчим часом ми будемо закачувати на експорт. Але для особистих потреб господарств, щоб замістити якийсь відсоток природного газу — чому ні? Це так само як поставити сонячну панель на свій будинок. Може, все енергоспоживання вашого господарства вона і не забезпечить, але якусь частину — напевно. Аграрії, що виробляють біогаз для себе, зменшують кінцеву собівартість своєї продукції, і це дуже правильно. Це буде також допомогою всій Україні, бо ми зможемо зекономити імпортний газ і спрямувати його від підприємств на потреби дитсадочків, приміром.
• Ви входите у групи з міжпарламентських зв’язків з Іраком, Єгиптом, Саудівською Аравією. Від трейдерів я чув, ніби ми непогано розвиваємо торгівлю з тими країнами. Підтверджуєте?
— Країни арабського світу дуже полюбляють нашу продукцію. Але є певні логістичні проблеми з її постачанням туди. Ми транспортуємо через кілька транзитних країн. Деякі з них переслідують свої інтереси й встановлюють нам перешкоди. Нещодавно я спілкувався на цю тему в Ірані. Це країна з населенням 90 мільйонів людей. Великий ринок. Та є низка бюрократичних перепон…
• Але ж Іран — під санкціями?
— Усі ті санкції — тільки у сфері енергетики: нафта, газ… Не у продовольчій. Ми можемо з ними торгувати. Але… До прикладу, обсяг торгівлі Ірану з Бразилією набагато більший, ніж з Україною. Хоча де та Бразилія? Далеко за океаном — ми ближчі. Та іранці кажуть, що варто імплементувати у наше законодавство деякі положення з фітосанітарії, дещо спростити вимоги Держпродспоживслужби… Роботи багато, куди не подивись. Ми хочемо нарощувати додану вартість української продукції, збільшити прихід в Україну валюти. Але натрапляємо на нюанси й перепони в законодавстві, які не розглядалися з моменту ухвалення незалежності України.
• Так це ж Ваша депутатська робота — розрулювати таке?
— Власне… Тож і намагаємося працювати у цьому напрямі. Усуваємо надмірні адміністративні навантаження. На жаль, нині така ситуація тривожна на наших кордонах, і нам треба вирішувати багато питань першочергово, відкладаючи якісь бізнесові законопроєкти. Крім того, пандемія і карантин заважали нам у парламентській діяльності. Але намагатимемося, щоб усе позитивне було проголосовано у Верховній Раді якнайшвидше.
Розмовляв Ігор Петренко
