Щоб відповісти на задані питання, розберемося, які права і обов’язки має кожна зі сторін конфлікту, а також що з цього приводу говорить Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі — ПКУ).
Обов’язки та права платника єдиного податку
Обов’язки платника податків визначено ст. 16 ПКУ. Зокрема, платник податків повинен сплачувати податки в строки та у розмірах, встановлених ПКУ згідно з пп. 16.1.4 ПКУ. Відповідно, платник податків має самостійно слідкувати за тим, щоб сплачувати податки вчасно та в повній сумі.
Згідно з п. 295.1 ПКУ платник єдиного податку (далі — ЄП) має сплачувати податок авансом — не пізніше 20 числа поточного місяця. Тобто ЄП за січень треба сплатити до 20 січня, і т. д. Можна сплачувати ЄП за декілька місяців вперед, наприклад, за квартал або навіть до кінця поточного року (але не більше!). Але що буде, якщо платник ЄП заплатить ЄП більше ніж на 12 місяців уперед? Ми вважаємо, що в цьому разі в обліковій картці платника ЄП буде обліковуватись переплата з ЄП (надміру сплачена сума податку), яка буде зарахована йому у сплату ЄП в наступному році (див. п. 87.1 ПКУ), або платник ЄП може повернути її з бюджету згідно пп. 17.1.10 ПКУ за правилами, встановленими ст. 43 ПКУ.
Ставка ЄП для платників ЄП 2 групи є фіксованою та становить від 2 до 20 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року згідно з п. 293.2 ПКУ.
Розмір мінімальної заробітної плати на кожний бюджетний рік встановлюється законом про державний бюджет на відповідний рік. Так, на 01.01.2013 р. мінімальна заробітна плата в розмірі 1147 грн була встановлена ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 № 5515-VI, а на 01.01.2014 р. — в розмірі 1218 грн згідно зі ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII. Відповідно, максимальна ставка ЄП у 2013 році становила 20 % * 1147,00 грн = 229,40 грн, а у 2014 році — 20 % * 1218,00 грн = 243,60 грн.
Для того щоб правильно визначити суму ЄП до сплати в кожному бюджетному році, платнику ЄП 2 групи потрібно самостійно стежити за розміром мінімальної заробітної плати та знати свою ставку ЄП — від 2 до 20 % від цієї суми. Зауважимо, що ці дії входять до обов’язків платника ЄП. Контролюючі органи не зобов’язані повідомляти його про виникнення недоїмок, заборгованості та інших проблем.
Права платника податків визначено ст. 17 ПКУ. Зокрема, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення із питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому ПКУ — див. п. 17.1.6 ПКУ. Також платник податків має право оскаржувати дії або бездіяльність податкових органів або їх посадових осіб (п. 17.1.7 ПКУ).
У ст. 17 ПКУ прямо не зазначено про те, що платник податків має право отримувати поточну інформацію про стан своїх розрахунків із бюджетом, навіть якщо він не робив відповідних запитів. Щоправда, в пп. 17.2 ПКУ зазначено, що платник податків має також інші права, передбачені законом. З’ясуймо, що може входити до цих прав, зокрема, чи повинні були податківці своєчасно поінформувати платника ЄП про те, що в нього виникла недоїмка з ЄП.
Функції податкових органів та обов’язки їхніх посадових осіб
Функції контролюючих органів, до яких належать і податкові органи, визначено у ст. 19–1 ПКУ. Згідно з п. 19–1.1.2. податкові органи контролюють своєчасність подання платниками податків податкової звітності, а також своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків. Також згідно з 19–1.1.10 ПКУ вони забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів. Отже, якщо платник ЄП вчасно не сплатив податок, то податкові органи мали б проконтролювати цей факт одразу ж після здійснення відповідного порушення.
Відповідно до пп. 20.1.1 ПКУ податківці мають право запрошувати платників ЄП або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ЄП. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник ЄП або його представник.
Крім цього, податківці мають право застосовувати до платників податків передбачені ПКУ фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового законодавства; стягувати до бюджетів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПКУ згідно пп. 20.1.19 ПКУ. Нагадаємо, що грошове зобов’язання — це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства (п. 14.1.39 ПКУ). Податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. 14.1.175 ПКУ).
Отже, якщо платник ЄП несвоєчасно сплачує (у цьому випадку — сплачує не повністю, що згодом призводить і до несвоєчасності) єдиний податок до бюджету, в нього виникає податковий борг. Згідно з п. 59.1 ПКУ, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, податковий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків».
Така податкова вимога і буде засобом інформування платника податків про те, що він припустив порушення, несвоєчасно сплативши податки.
Зверніть увагу, що така податкова вимога надсилається не завжди, а лише тоді, коли загальна сума податкового боргу платника податків перевищує 20 н. м.д.г. Наразі це 340 грн. Так, якщо платник єдиного податку в 2014 році щомісячно недоплачував по 14,20 грн, то законна підстава для надсилання податкової вимоги з’явиться лише через кілька місяців. Саме з цієї причини платник ЄП і отримав повідомлення про свій борг аж у серпні 2014 р.
Згідно з п. 59.2 ПКУ податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Як визначено у п. 59.5 ПКУ, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення, а якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Штрафні санкції
За несвоєчасну сплату податків передбачена відповідальність, яка встановлена ст. 126 ПКУ. Якщо сплату податків було затримано на 30 календарних днів або менше — нараховується штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми, а якщо затримка сталася більше 30 календарних днів, то штраф буде вже 20 %. Крім штрафу, нараховується ще й пеня згідно зі ст. 129 ПКУ. Ми зараз не будемо наводити розрахунки штрафних санкцій, оскільки ці суми вже мають бути вказані у податковій вимозі, а сума пені нараховується податківцями окремо після погашення податкового боргу.
Порядок зарахування платежів у погашення основного податкового зобов’язання з ЄП та штрафних санкцій наведено в п. 131.2 ПКУ. Перш за все погашається основна сума податку, потім — штрафна санкція за ст. 126 ПКУ, згодом — сума пені. Оскільки щоразу платник податків недоплачував по 14,20 грн основної суми ЄП, не враховуючи штрафів та пені, то зрозуміло, що кожного місяця сума недоїмки збільшувалася. І от коли вона досягла 340 грн (у серпні 2014 р.), платник податків і отримав податкову вимогу та довідався про свою помилку.
Щодо адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату податків, то вона передбачена ст. 163–2 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Як бачимо, для приватних підприємців не передбачено адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з несплатою або неповною сплатою податків.
Отже, всі штрафні санкції, що можуть бути нараховані платнику ЄП 2 групи, — це санкції згідно з ПКУ. Перевірити розрахунок суми таких санкцій можна, використовуючи приписи ст. 126 ПКУ та ст. 129 ПКУ, з урахуванням черговості погашення боргів, встановленої у п. 131.2 ПКУ.
