Суміщення
Передумовою як для суміщення професій (посад), так і для сумісництва є наявність у штатному розписі вакантної посади. За відсутності вакансії суміщення або сумісництво неможливе. Таку думку висловлюють фахівці Мінпраці у своєму листі від 21.06.2010 р. № 514/13/155-10.
Суміщення професій (посад) передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи на одному і тому самому підприємстві за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (п.2 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145 ( далі — Постанова № 1145). Постанова № 1145 продовжує діяти на території України на підставі Постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545, за якою до прийняття відповідних актів законодавства на території України застосовуються акти СРСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.
Окремий трудовий договір з працівником не укладається, а лише видається наказ про допущення працівника до роботи в порядку суміщення. Запис до трудової книжки про роботу за суміщенням не вноситься.
В наказі зазначається посада, за якою встановлюється суміщення та розмір доплати. Також може зазначатися період, на який встановлюється суміщення, або, якщо такий період не зазначено, про скасування суміщення видається окремий наказ, з яким працівник ознайомлюється під підпис. Скасування суміщення може бути ініційоване як працівником, так і роботодавцем.
У табелі обліку робочого часу робота за суміщенням професій (посад) не відображається. Для нарахування доплати за суміщення достатньо виданого наказу.
Працівникам, які виконують додаткову роботу за іншою професією (посадою) без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) (ст. 105 Кодексу законів про працю, від 10.12.1971 р. № 322 (далі — КЗпП). Розміри доплат за суміщення професій (посад) установлюються на умовах, передбачених колективним договором та зазначається у наказі. Рішення про конкретний розмір доплати приймається керівником підприємства залежно від складності, характеру, обсягу робіт, що виконуються, витрат основного робочого часу. Доплати можуть встановлюватись декільком працівникам у розмірі до 50 % посадового окладу за основною посадою у межах економії за посадовим окладом відсутнього працівника.
Сумісництво
Сумісництво — це виконання, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації, фізичної особи — підприємця у вільний від основної роботи час.
Якщо працівник працює на тому ж підприємстві, це класифікується як внутрішнє сумісництво, а на іншому — зовнішнє.
Працівник, якого приймають на роботу, повинен пред’явити паспорт роботодавцю. Приймаючи працівника на роботу, яка потребує спеціальних знань, роботодавець має право вимагати пред’явити диплом або інший документ про освіту, професійну підготовку.
На підставі заяви працівника видається наказ роботодавця про роботу за сумісництвом. Запис до трудової книжки на роботі, де працівник працює за сумісництвом, не вноситься, оскільки вона зберігається за основним місцем роботи, хоча за бажанням працівника може бути внесено запис до трудової книжки про роботу за сумісництвом.
Трудові договори за умови внутрішнього сумісництва (за основною посадою та посадою за сумісництвом) юридично не пов’язані між собою, оскільки за кожною посадою визначається окремий порядок оплати праці, тривалість робочого часу, відпустки тощо. Відповідно, працівників-сумісників як зовнішніх, так і внутрішніх слід табелювати окремо.
Обмеження тривалості роботи за сумісництвом установлено для працівників державних підприємств. Така тривалість не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, їхні заступники; керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності).
Крім того, заборона щодо сумісництва встановлена державним службовцям, державним нотаріусам, працівникам органів прокуратури, СБУ, МВС, митникам, податківцям, окрім наукової та педагогічної роботи.
Мінпраці у своєму листі від 25.06.2011 р. № 510/13/84-11 зазначає, що обмеження на роботу за сумісництвом стосується працівників, основним місцем роботи яких є державне підприємство (незалежно від того, на державне чи недержавне підприємство вони оформляються на роботу за сумісництвом), і працівників, що приймаються на роботу за сумісництвом на державне підприємство, установу, організацію (незалежно від того з державним чи недержавним підприємством уклав раніше працівник трудовий договір про основну роботу).
На підставі ст. 102 — 1 КЗпП оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу. Якщо встановлюється сумісникам погодинна оплата праці нормованих завдань, оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний об’єм роботи. Незалежно від того, який розмір заробітної плати, надбавки чи доплати працівник одержує за основним місцем роботи. За виконання обов’язків за іншою посадою на умовах сумісництва йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади, якщо законодавством не визначено заборони на виплату окремих видів надбавок, доплат.
Надання відпустки
Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються, зокрема сумісникам, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Тож працівники-сумісники мають право не тільки на щорічну основну відпустку, а й на інші види відпусток, зокрема додаткову соціальну відпустку для працівників, які мають дітей, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустку без збереження заробітної плати. Якщо у сумісника за основним місцем роботи відпустка більшої тривалості ніж на роботі за сумісництвом, то йому обов’язково надається відпустка без збереження заробітної плати. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам за чинним законодавством.
Звільнення сумісника
Звільнити працівника-сумісника можна на загальних підставах, тобто за власним бажанням, за згодою сторін та з ініціативи власника. Встановлення додаткових підстав для звільнення працівників-сумісників можливе лише для державних підприємств у разі прийому іншого працівника, який буде займати цю ж посаду не за сумісництвом, або в разі обмеження на сумісництво у зв’язку з особливими умовами та режимом праці.
