«Мов роса на сонці»
Народна пісня-гімн
Ні, це не Софіївка! І не Олександрія. У тих відомих українських національних дендропарках усе чудово. Щодо резиденції Віктора Януковича у Межигір’ї - вже не його, а державної, бо Верховна Рада прийняла рішення про націоналізацію - тут і незатишно, і сумно. Але пишно. Ми не змогли за день обійти усі 130 га цієї дачі, розташованої поблизу села Нові Петрівці Вишгородського району на Київщині, але дещо побачили. Близько € 1 млн тільки на рослини витратив Віктор Янукович на облаштування своєї резиденції у Межигір’ї. Як встановив журналіст Дмитро Гнап, є дані про масштабні хабарі у вигляді фінансування різних робіт задля розбудови цього маєтку, меблів і обладнання для нього, рослин і тварин на загальну суму € 200 млн. Про це свідчить «чорна бухгалтерія», яку виловили у воді неподалік від його яхти Galleon. Журналісти «Агробізнесу Сьогодні» з’їздили подивитися, на що ж витрачали гроші, зокрема, садівники й ландшафтні дизайнери правителя України.
Сади колишнього Президента
Дівчинка у помаранчевій касці, активістка Народної само-оборони, просить численних відвідувачів не ходити по газонах і бордюрах. Угіддя поваленого народом Президента кидаються в око насамперед помпезністю. Таке враження, що тут мешкав римський імператор Нерон. Колони, скульптури лицарів, картини з перламутру, меблі під стиль бароко й ампір. Собачі будки тут такі, що й деяким людям стане заздрісно - особливо якщо ці прості смертні мешкають десь на робітничих околицях Горлівки чи Макіївки.
На території резиденції є зоопарк із різними тваринами: кенгуру, павичі, австралійські гуси, страуси, кози, - усе це вже широко показувало українське телебачення. Так само як басейн, сауну, споруди. Додамо ще кілька слів про те, що лишилося за кадром телетрансляцій.
У зимовий сад Януковича ми не потрапили (не пустили бійці Народної самооборони, що охороняють маєток), але сфотографували щойно насаджений звичайний фруктовий сад. Отож, мрія кожного щирого українця, оспівана ще Шевченком, - садок коло хати…
Серед маєтку помічаємо дерев’яну ажурну галерею, обабіч якої висаджені кущі черешкової гортензії. За два-три роки ліани мають обплести її, і тут буде приємний затінок у спеку, такий квітково-листяний тунель.
Рослини президентського маєтку
Амброве дерево
Ліквідамбар, або амброве дерево, росте до 25–40 м заввишки. Його листя нагадує кленове, восени воно стає яскраво-різнокольоровим. Характерні плоди добре помітні: великі з колючками кулі довго висять на гілці, залишаючись на них навіть після обпадання листя. Ліквідамбар має ароматну кору, за яку його й називають амбровим деревом. В 1839 році хіміки з ліквідамбру отримали стирол, що призвело до відкриття першого у світі полімеру - полістиролу. Ароматична смола амбрового дерева застосовується в медицині як антисептик, а також у парфумерії.
Гортензія черешкова
За допомогою корінців-присосків рослина здатна чіплятися за опори й із чагарнику перетворюється на ліану, піднімаючись на висоту до 25 м. Зацвітає великими білими квітками, ніжні ароматні суцвіття прикрашають сади до глибокої осені. Батьківщина гортензії - Сахалін і Японія.
Червонолистяна алича
Її ще називають сливою Піссарда. Навесні декоративність їй надають численні темно-рожеві квітки, улітку - рожево-червоні плоди, восени - яскраве листя. Ця алича не вимоглива до ґрунтів, добре переносить посухи. Її батьківщина - Грузія, застосовують дерево для алейних посадок. Плоди червоні, кисло-солодкі. Декоративна, легко піддається стрижці, формуванню, придатна для живоплотів, бордюрів і групових посадок. Досягає висоти 6–7 м.
Взагалі у Межигір’ї можна побачити багато декоративних дерев, кущів, трав і квітів. Зокрема, ми відмітили тут канадську ялину, вейгелу, аличу, черешкову гортензію, лиственицю європейську, бересклет, яловець і ще багато чого цікавого, що можна роздивлятися місяцями. За ними, звісно ж, потрібен ретельний догляд. Ось бересклет, замотаний сіткою - щоб взимку не мерзли гілки, щоб не обгризали межигірські зайці абощо. Так само замотані на зиму теплолюбні кипариси. Тут взагалі можна повчитися, як культивувати в широтах Києва деякі субтропічні рослини. Щоправда, не факт, що вони усі б за рік-два тут прижилися, бо усі насадження - свіжі. Як, зрештою, не прижився тут і сам господар маєтку…
Тепер можемо блукати ми. Дивуватися численними місточками через рівчаки, ставками, полями для гольфу й тенісу. То тут, то там зустрічаються дивні скульптури й статуї, зроблені з мармуру, вапняку й бронзи. Якийсь артистичний монумент білому коню, скульптура оленя, античні герої… Особливо вразила нас статуя римської богині Діани з песиком. Чи знав Янукович, роздивляючись її, що це - до певної міри символ його долі? За легендою, Діану розтерзала зграя її власних собак.
Звірі, птахи, водойми
Видно, що мешканець президентської дачі полюбляв фазанів. Їх тут багато порід: фазан срібний, коричневий вухань, жовтий, золотий, королівський, алмазний, павичовий, бронзохвостий, гімалайський, а також фазани Еліота і Хьюма. Все це птаство буде передане до київського зоопарку. Для чого їх було стільки Януковичу? Можливо, не тільки милувався, а й вживав у їжу: саме з фазанів найкраще готувати традиційну грузинську страву чохахбілі, яка добре смакує із соусом ткемалі, що робиться із червоної аличі, що тут-таки росте.
У Межигір’ї дбайливо влаштовано кілька штучних озер, ставків. На берегах посаджені плакучі верби, декоративні квіти. Ось на одному з берегів видно акуратно прокладені шланги зрошення, а також щойно прикопану розсаду - імовірно, тюльпани.
Далі спостерігаємо майданчик-загін, у якому вигулювалися тварини - мабуть, коні або кабани. На загорожі через 15 м закріплені кронштейни системи поливу Nelson Irrigation виробництва США. У Межигір’ї таких загонів для тварин кілька. Оскільки територія маєтку величезна, тут прокладено асфальтовані дороги і встановлена розмітка. На одному зі знаків дорожньої розмітки - чомусь корова. Невже тварини гуляли тут безприв’язно?
Дивно, але на території Межигір’я ми не побачили написів українською мовою. Таблички біля рослин - російською, будь-яке обладнання - європейське, американське, японське. Навіть назву будиночку Grin Side чи яхти Galleon написані латинкою. Чи побачили ми там книжки? Так, в очі кинулася гламурно видана й змістовна, яка теж має свідчити про шляхетні уподобання її читача. Називається «Вина Франції».
Маєток Віктора Януковича виходить до Київського моря (водосховища). З боку причалу по всьому периметру натягнуто дріт під електричною напругою. Біля причалу - кухня із тандиром, аби випікати лаваш, і українською піччю. Затиснута крижинами у внутрішній гавані двомачтова президентська яхта Galleon приблизна така ж за розмірами, як і шхуна «Бандито» Януковича-молодшого, яку нам доводилося бачити у Балаклаві. Однак «Українська правда» стверджує, що це не яхта, а влаштований на базі дебаркадера будинок прийомів. Чоловік із 50, мабуть, може тут розміститися.
У каюті яхти можна побачити крізь ілюмінатор деякі речі, які залишив власник, утікаючи вертольотом: гігантське декоративне яйце, прикрашене золотим двоголовим орлом, гральні карти, пляшка горілки і ще одна вірменського бренді з портретом Януковича. Можна прочитати й видаткову накладну, виловлену самооборонцями у воді поблизу берега. Згідно з документом, посуд на 6 персон (фужери й креманки) для цієї яхти куплено за 144 072 грн.
Ми в себе вдома
Серед Небесної сотні, яка загинула під час повстання проти режиму власника Межигір’я, були підприємці, студенти, робітники, навіть редактор Вікіпедії. І, звісно ж, аграрії, численні селяни - без селянства уявити Національне повстання було б взагалі неможливо. Загинув 74-річний Яків Зайко - він у 1990–1993 роках обіймав посаду віце-президента Асоціації фермерів України. Віддали життя за свободу фермер Олександр Капинос, викладач аграрного коледжу Володимир Жеребний. Фермерові Віктору Чміленку снайпер поцілив у шию. Ще виходячи на Майдан, Чміленко казав: «Ми в себе вдома. Це наш обов’язок».
У Межигір’ї тепер у себе вдома - ми, а не Віктор Янукович: його дача розпорядженням Верховної Ради перейшла у народну (державну) власність. Щоправда, тепер невідомо, що з нею робити. І щокроку постає питання: невже цей маєток вартував людських життів? Невже духмяний ліквідамбар чи гортензія, якими б вони чудовими не були, настільки позбавляли розуму колишнього Президента? Це ж ніби не наркотична кока, не галюциногенні гриби… Але питати треба, звісно ж, не у ландшафтних дизайнерів, які поралися у Межигір’ї, а в самого Віктора Януковича.
Отже, Національне повстання перемогло! А тепер - державотворення і посівна.
