У Луцьку ми познайомилися з Олександром Середюком, краєзнавцем, багаторічним директором Музею історії сільського господарства Волині. Такі музеї під відкритим небом ще називають «скансенами».
Назва походить зі Скандинавії, звідки й поширилася ця мода. Скансен — це архітектурно-етнографічний комплекс під відкритим небом, різновид так званого живого музею. Старожитні хати під солом’яними стріхами, вітряки, млини — усе це створює колоритну атмосферу, дає уявлення про життя наших предків. Відрізняються вони наявністю рухомого видовищного елементу — відвідувачів приваблюють не лише будівлі, предмети старовини, а й працівники-аніматори, які відтворюють побут, матеріальну і духовну культуру минулих епох. Зокрема, чимало скансенів діють у сусідній Польщі. В Україні, мабуть, найвідоміший музей етнографії знаходиться у селі Пирогів під Києвом. Виявляється, є подібні ретро-села і в інших куточках України.
Ретро-мода
Перший сільський етнографічний музей просто неба (невеличке старовинне село) з’явився 1867 року у Норвегії. Кілька селянських будівель та церква були перенесені на територію поблизу Осло і відкрилися для відвідувачів. Зараз у Європі нараховується понад 2000 сільських музеїв просто неба. Багато їх у Швеції, Фінляндії, Польщі. В Україні перший скансен було засновано в Переяслав-Хмельницькому на Київщині у 1964 році. Сьогодні в нас налічується близько 15 сіл-скансенів, які є привабливими локаціями для туризму.
Волинський скансен діє у селищі Рокині у межиріччі річок Серна і Стир за 12 км від Луцька. Місце напрочуд мальовниче: березовий гай, озеро. Саме це музейне село постало зовсім не випадково. Ще у 1970-х роках тут почав діяти науково-виробничий комплекс Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції. За ініціативи директора дослідної станції Петра Теслюка тут заклали дендропарк площею 13 га. Основні напрями науково-дослідної роботи цієї станції, зокрема, були такі:
- впровадження ґрунтозахисної, ресурсозберігальної системи землеробства;
- розробка базової моделі фермерського господарства;
- втілення високоефективних та екологічно безпечних систем удобрення сільськогосподарських культур;
- розробка екологічно збалансованих технологій вирощування зернових культур тощо.
Як бачимо, ці завдання актуальні й нині. А при цьому силами ентузіастів почав створюватися скансен — ретро-музей просто неба. Близько 40 років ним опікується Олександр Середюк. Він відшукав по Волині і перевіз у Рокині вітряк, курну хату, каплицю, кузню, господарські забудови — клуню, льох, хлів, лазню, дровітню, криницю.
Нині Волинський скансен має вигляд українського села XIX ст. Експозиційні матеріали у хатках розповідають про виникнення землеробства та скотарства на Волині, винахід і вдосконалення землеробських знарядь праці. Розповідається про ремесла і промисли місцевих селян. Можна побачити зразки національного одягу, вишивки, рушники, ознайомитися з технологією їх виготовлення. У музейних хатах відтворюються сцени із давнього суспільного життя українців, яке супроводжується проведенням обрядів. Гості скансену мають змогу взяти участь у таких дійствах, як «Вечорниці», «Святвечір», «Колодія», «Ярила», «Першої борозни», «Купала» тощо.
Оскільки селище Рокині знаходиться неподалік міжнародної автотраси, яка поєднує Україну з Євросоюзом, то цей скансен є доступним об’єктом для багатьох мандрівників.
Василь ЗАГАРНИЙ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
