Особливо добрі результати дає зелена підкормка дійного стада. Зелена маса еспарцету є сильним молокогінним кормом. Найбільше протеїну, незамінних амінокислот, вітамінів міститься у листках.
Урожайність зеленої маси, а також вихід сіна дуже залежить від строків скошування еспарцету. Найінтенсивніше нагромаджування укісної маси рослин відбувається у період від початку бутонізації до початку цвітіння рослин. За цей час приріст стебел досягає у різних сортів 40–60 см, що становить понад 60% загальної висоти травостою. Пізніше, тобто в період від початку цвітіння до його закінчення, ріст рослин, а разом з ним і накопичення урожаю різко падають.
Визначаючи строки збирання еспарцету, необхідно прагнути до того, щоб не тільки одержати високий урожай, а й зібрати з одиниці площі якнайбільшу кількість поживних речовин і передусім протеїну.
За збирання еспарцету у фазі повного цвітіння урожай кормів буває вищим, ніж у разі скошування у фазі бутонізації або на початку цвітіння. Однак збір кормових одиниць і перетравного протеїну в пізніші строки збирання завжди буває меншим.
Зниження вмісту протеїну й інших поживних речовин у пізніші фази розвитку еспарцету пов’язане не лише зі старінням рослин, але й із досить значним зменшенням питомої ваги в укісній масі найбільш цінної і поживної її частини — листків.
З урахуванням цього збирання в умовах північного Степу України найкраще розпочинати на початку цвітіння і проводити в стислі строки. Скошування еспарцету в фазі бутонізації, тобто під час найінтенсивнішого приросту надземних частин рослин, призводить до недобору врожаю, а збирання у кінці цвітіння, коли стебла досягають максимальної височини, але втрачають при цьому ніжні листки, спричиняє зменшення збору кормових одиниць, а також протеїну й інших поживних речовин.
Для збирання зеленої маси еспарцету застосовують косарки типу КПС-5 Г, дискову КДН-210, косарку-плющилку КПП-3,1.
Правильно заготовлене еспарцетове сіно — цінний корм для усіх видів тварин. У ньому міститься велика кількість вітамінів, кальцію, фосфору, сирого протеїну (в 1 кг сіна 187–196 г) — важливих елементів для нормального росту та розвитку тварин.
Під час заготівлі сіна дуже важливо зберегти найбільшу кількість листків як найбільш цінної частини рослин. Особливо багато міститься у листях білків.
У разі знаходження трави в прокосах від скошування до остаточного висушування воно просихає нерівномірно. Листя та суцвіття висихають швидко, а стебла ще довго зберігають вологу. Коли стебла досохнуть, пересохлі суцвіття та листочки робляться крихкими і легко обламуються під час згрібання і транспортування сіна. Для збереження найбільшої кількості листків і отримання сіна доброї якості скошений еспарцет після пров’ялювання, на яке необхідно за сонячної жаркої погоди 2–3 години, згрібають боковими граблями в валки або укладають у невеликі вузькі копиці, де він і досушується.
В районах, де під час збирання еспарцету стоїть суха і досить жарка погода, потрібно відразу після укосу згрібати траву боковими граблями в валки середнього розміру. Для прискорення висихання траву в валках після підсихання верхнього шару перевертають, що також здійснюється боковими граблями.
Наразі широкого застосування набула наступна прогресивна технологія збирання сіна. Пров’ялену в валках траву до 27–30% вологості відразу упаковують у щільні тюки, в яких сіно досушується. Після цього його складають у скирти. За цієї технології операції зі згрібання й скиртування розсипного сіна відпадають, як наслідок, значно менше втрачається листочків та суцвіть, і сіно отримується вищої якості.
Сушка та збирання сіна цим способом здійснюється комплексом спеціальних машин: граблі-ворушилки ГВ-3,4, ГРВ-420; прес-підбирачі ПРФ-145, Z-224/1, Z-511. Валки підбирають прес-підбирачами з одночасним пресуванням та зв’язуванням отриманих тюків дротом. Після просушки тюки підбирають автомобільним навантажувачем, вантажать на автомашини та відвозять до місця скиртування.
Для зменшення втрат від обламування листя та суцвіть всі операції із сіном слід проводити в ранні ранкові години, коли воно не таке крихке.
З зеленої маси еспарцету також виготовляють високоякісний сінаж. У такому випадку його скошують косарками або жатками будь-якого типу. В умовах підзони північного Степу України, де пров’ялювання скошеної маси ведеться у валках, високий ефект дає використання жаток, які під час скошування кладуть траву у валок, виключаючи операцію зі згрібання.
Орієнтовний набір решіт і трієрних циліндрів для очистки насіння еспарцету
Скошувати еспарцет на сінаж бажано в найбільш ранні ранкові години, позаяк у цей період рослини містять найбільшу кількість каротину, а вустиця рослин, які сприяють випаровуванню вологи, ще відкриті. Крім того, під час раннього скошування забезпечуються сприятливі умови для пров’ялювання зеленої маси та швидкої її закладки в сховище.
Найважливіші технологічні моменти у заготівлі сінажу, які визначають якість готового корму та рівень втрат, — режим та способи пров’ялювання трав. Тут існує чітка залежність: чим інтенсивніше та рівномірніше відбувається прив’ялювання скошеної маси, тим менше втрат та вища якість сінажу.
Для прискорення сушки траву прив’ялюють у валках, причому в обов’язковому порядку через 2–3 години її перевертають.
Згрібання, ворушіння та перевертання валків у заготівлі сінажу здійснюється за допомогою бокових граблів. Вони мають здатність утворювати більш рівний та рихлий валок.
Одним із способів підвищення швидкості сушіння маси є застосування плющення трави. В процесі плющення свіжа зелена маса втрачає до 2,5% води.
Підбір пров’ялених трав із поля краще всього починати за досягнення вологості маси 60%.
Для збору пров’яленої маси з валків використовують підбирачі-подрібнювачі типу КПІ-2,4, Дон-680, які подрібнюють траву на частки довжиною не більше 30 мм.
Після підбирання та подрібнення сінажної маси еспарцету її транспортують та закладають до сінажних веж або траншей.
Економічні розрахунки ефективності вирощування еспарцету показали, що за дотримання технології та забезпечення врожаю зеленої маси з 1 га 380 ц собівартість 1 ц її становить 2,3 грн, а на 1 ц кормових одиниць буде витрачено 4,2 грн.
За вирощування еспарцету на сіно і середньої урожайності 80 ц/га собівартість виробництва 1 ц сягатиме 9,1 грн, 1 ц кормових одиниць — 16,8 грн.
Слід відмітити, що вищевказану врожайність можна досягти лише у разі вирощування високоврожайних сортів, з високим вмістом перетравного протеїну в зеленій масі, адаптованих до умов вирощування у зоні Степу України. Виведенням їх успішно займається лабораторія кормовиробництва та інтегрованого захисту рослин Кіровоградської ДСГДС ІСГСЗ НААН.
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач
науково-технологічного відділу селекції, насінництва
і трансферу інновацій ІСГС НААН, к. т. н., с. н. с.,
експерт-дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
Сергій ЧИПЛЯКА, начальник виробничо-господарського
відділу ІСГС НААН, експерт-дорадник з питань рослинництва
