Примусова линька яєчних кросів

У зв’язку з тим, що у всьому світі і в Україні також для виробництва харчових яєць застосовують високопродуктивні яєчні кроси зі значною реакцією на різні стреси, вченими провідних наукових центрів із птахівництва в різних країнах розробляються і апробуються альтернативні (менш жорсткі) схеми линьки. Вони базуються не на повному голодуванні птиці, а на зменшенні дачі корму, з пониженою поживністю при зменшенні тривалості освітлення. Під час такої линьки здійснюється постійний контроль втрати живої маси, і при її зменшенні до певної межі (на 20-25%) линьку припиняють, а птицю поступово переводять на нормативні параметри годівлі і освітлення.

Вплив різних схем альтернативної (менш жорсткої) линьки на продуктивні якості гібридних несучок різних яєчних кросів в останні роки вивчали на контрольно-випробувальній станції у штаті Північна Кароліна (США).

Останнє таке випробування було завершено у жовтні 2009 року. Птиця випробувалася до досягнення 110-тижневого віку. В абсолютно однакових умовах утримання оцінювали 10 білих і 6 коричневих кросів різних селекційних фірм. П’ять із 16 оцінених кросів нині використовуються в Україні. Це три білих кроси: Хай Лайн W 36, Ломанн ЛСЛ і Хайсекс білий та два коричневих -- Хай Лайн браун і Хайсекс браун. Кілька років тому в Україні використовували також кроси: Хай Лайн W98, Шевер білий, Іза браун, Іза вайт.

У процесі цього випробування у кожному кросі було по три групи птиці: контрольна (К) -- де птиця досліджувалася із 17 до 110-тижневого віку без линьки; і дві дослідні, в яких у 66-тижневому віці були застосовані дві різні схеми примусової линьки.

У групах, що линяли, курей годували кормом із пониженим рівнем протеїну, обмінної енергії та з підвищеною нормою кальцію для підтримання необхідного його рівня у кістках. Тривалість світлового дня зменшували із 16 до 8 годин, води давали вдосталь. Такі обмеження в годівлі і світловому режимі застосовували до моменту втрати живої маси курей на 20% (1дослідна) і 25% (2 дослідна). За 7 днів до початку линьки птицю зважували, розраховували живу масу при її зниженні на 20 та 25%. В процесі линьки птицю процедуру повторювали на 7-й і 9-й день, вираховували процент щоденної втрати живої маси і на основі цього визначали дату припинення линьки в кожній дослідній групі. Через 28 днів від початку линьки розпочинали поступову світлову стимуляцію, з тим, аби до 73-тижневого віку тривалість освітлення досягла 16 годин.

Нами було проаналізовано реакцію на примусову линьку 5 білих та 3 коричневих кроси, які раніше або тепер використовуються в Україні для виробництва харчових яєць на великих промислових підприємствах.

Для вивчення залежності господарсько-корисних ознак птиці від різних схем линьки в аналіз нами було взято три основних показники, які, на наш погляд, значною мірою можуть залежати від цього фактора. Це -- несучість на початкову несучку, процент падежу, рівень споживання корму на голову в день.

При цьому в розрізі кросів по кожній групі були вивчені дані за період після линьки (із 70 до 110-тижневого віку), а також за весь період використання птиці (із 17 до 110-тижневого віку).

У таблиці 1 наведено показники несучості та падежу птиці у післялиньковий період.

 

Примітка:      К – контрольна група; 1Д – дослідна група (1 схема);

2Д – дослідна група (2 схема).

Як бачимо, птиця білих кросів, яка не линяла, знесла за 110 тижнів життя на 26-46 яєць менше, ніж у групах, де застосовували примусову линьку. В коричневих кросах відхилень було більше -- від 9 до 45 яєць. Характерно те, що реакція білих кросів на різні схеми линьки є майже однаковою. Так, птиця, яка линяла по першій схемі (тобто до втрати 20% живої маси за період линьки), мала вищу несучість на 26-46 яєць, а по другій -- на 26-37 шт.

Найнижчі показники несучості при використанні обох схем линьки (157 шт.) були одержані у птиці кросу Шевер білий проти таких високих показників як 172-176 шт. у кросів Ломанн ЛСЛ і Хай Лайн W36. По різному зреагували на линьку в цілому і на різні її схеми коричневі кроси. Так, при менш тривалій линьці птиця кросу Хайсекс браун знесла на 45 яєць більше, ніж та, що не линяла, а при линьці до втрати 25% живої маси, перевага становила лише 16 яєць. Найменший приріст несучості при застосуванні линьки (9-20 шт.) було одержано по кросу Іза браун.

Падіж птиці в другий період використання після застосування линьки був значно менший (на 4-8%). Найнижчий падіж 1-2% у післялиньковий період зафіксований у кросів Хай Лайн W36 і W98 при менш тривалому періоді линьки. У той же час в групах без линьки він був досить значним -- 7,3-10,3%. По кросу Хай Лайн браун різниці по падежу між групами, що линяли та не линяли, майже не було, і цей показник був низьким -- 4-6,4%.

Досить значний і найвищий показник падежу в післялиньковий період був по кросу Хайсекс браун (15,3% у контрольній групі і 4,9 -- 10,4% у дослідних групах), хоча показник несучості у курей цього кросу в першій дослідній групі був значно високим. На неефективність застосування жорстких схем примусової линьки для птиці кросу Хайсекс браун вказують і спеціалісти птахофабрики «Восточная», що знаходиться у Російській Федерації.

При використанні птиці досить тривалий період (22 місяці, тобто до 110 тижневого віку) теж відмічена значна різниця між кросами за показниками несучості на початкову несучку і падежу як у групах, що не линяли, так і у тих, де застосовували линьку (табл. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Серед білих кросів найвищі показники несучості були одержані у птиці кросу Ломанн ЛСЛ -- 443 яйця без линьки і 463 яйця у птиці, що линяла.

Значний ефект від застосування линьки (22-35 яєць) можна отримати від птиці кросу Хайсекс білий за рахунок високої інтенсивності яйцекладки (80% проти 76%) у групах, що не линяли. Водночас слід зауважити, що ця птиця напевно найменш пристосована до тривалого використання, оскільки показники падежу були досить високі (26% у групі без линьки і 15-18% -- у групах, що линяли). Найбільш життєздатним серед білих кросів виявився Хай Лайн W 36, де падіж за 22 місяці використання становив 10,4%, а в групах, що линяли -- 3,3-7,4%. Досить високий падіж був серед птиці кросу Хайсекс браун: 23,6% у групі без линьки, 19% -- у другій дослідній групі та 11,2% -- у групі з меншою тривалістю линьки.

По кросу Хай Лайн браун ефекту від застосування линьки практично не було. Несучість у групах, що линяла, була на 3 яйця більшою, а падіж -- на 1,8-4,3% меншим при досить високих показниках збереженості в цілому за період використання (падіж 12%).

Ефективність використання птиці у великій мірі залежить від кількості спожитого корму, який у структурі собівартості яєць має досить значну частку (близько 70%).

Як видно з наведених у таблиці 3 даних, найбільш високі витрати корму як в цілому за весь період використання птиці (до 110 тижневого віку), так і у післялиньковий період були у кросу Ломанн ЛСЛ і в групах, що не линяли: в середньому 114 г/гол./день за 22 місяці використання і 128 г/гол./день у період з 70 до 110-денного віку. Птиця, що линяла, споживала на 6-10 г корму менше. Найбільш ефективним за рівнем споживання було застосування линьки для птиці кросу Шевер білий, де перевага груп, що линяли, становила 11-16 г і Хайсекс браун, в якому споживання корму в групах, що линяли, було на 8-12 г менше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З наведених даних можна дійти висновку, що кроси різних селекційних фірм по-різному реагують на застосування примусової линьки, навіть при менш жорстких її схемах. Це слід ураховувати при виборі цього технологічного прийому.

Доцільно перед масштабним застосуванням примусової линьки провести попередню апробацію обраної схеми линьки на невеликому поголів’ї птиці.