Утворення токсинів збігається із процесом утворення спор, а накопичення токсичних речовин відбувається паралельно зі зростанням і розвитком грибів та відбувається за температури 18-25°С, а у деяких штамів і 37°С.
Для зростання цвілі та виробництва ними мікотоксинів найбільш сприятливі наступні умови: вміст вологи в кормі повинен становити понад 11,5%, відносна вологість повітря - 70%, присутність кисню (1-2%), сприятливі температурні умови (температура вище 20°С сприятлива для зростання Aspergillus). Разом з тим, зміна кислотності середовища не робить істотного впливу на життєздатність фрагментів.
За відсутності джерел азоту деякі гриби окислюють глюкозу до глюконової кислоти, що знижує pH (нижче 2,0), і звичайні бактерії вже не можуть розмножуватися, однак самі гриби при подальшому надходженні азоту здатні утилізувати глюконову кислоту.
За допомогою глюкооксидази деякі види Aspergillus і Penicillium окислюють безпосередньо глюкозу до глюконової кислоти, яка виділяється у середовище, при цьому виникає отруйний для усіх організмів перекис водню.
В одного з представників роду Aspergillus відзначений цитохром (аналогічний По-цитохрому рослин), не отруює ціанідом. Гриби роду Aspergillus розкладають целюлозу. Відомий штам Aspergillus oryzae, що виділяє целюлозу і целлобіоза (Ліллі, 1957). Серед грибів Aspergillus є організми, що розкладають жири, за допомогою ферментів ліпаз, і воску, що входять до складу рослинних і тваринних тканин. Найбільшою активністю ліполітичних ферментів володіють види Aspergillus niger. Грибів роду Aspergillus здатні розкладати як аліфатичні, так і ароматичні вуглеводні.
Зростання аспергіл і деяких інших видів грибів у різних нафтопродуктах характеризується різним типом розміщення міцеліальної плівки: на розділі фаз, проте найчастіше спостерігається ще і глибинне зростання. Причому цікаво, що зростання таких штамів при певному співвідношенні нафтопродуктів і води мало залежить від висоти шарів суміші, а також повітря у надсубстратному просторі. Це свідчить про велику можливість міцеліальних грибів витримувати жорсткі умови і пристосовуватися до споживання необхідних для метаболізму речовин не зовсім звичайними біохімічними і фізіологічними шляхами.
В останні десятиліття у багатьох країнах приділяється велика увага створенню полімерних матеріалів та їх модифікацій, утилізація яких можлива під впливом мікробіоти, що дозволить поліпшити екологічну обстановку. На поверхні плівки, яка містить термопластичний крохмаль, фіксуються сформовані пучки конідієносців Aspergillus niger.
Таким чином, мікроскопічні гриби можуть використовувати як джерела вуглецю різноманітні органічні речовини, тим самим будучи важливими деструкторами різних природних матеріалів: целюлози, крохмалю, лігніну, геміцелюлози, жирів, вуглеводнів, а також синтетичних матеріалів, таких як пластики, плівки, упаковки харчових продуктів тощо.
Деякими видами цвілевих грибів (Aspergillus, Fusarium) можуть виділятися сильнодіючі токсини. При ураженні кормів (сіно, солома, зерно і продукти їх переробки) пліснявими грибами в них утворюються і накопичуються так звані мікотоксини. Тому згодовування запліснявілих кормів може викликати отруєння тварин і виділення частини мікотоксинів у молоко. Найбільше етіологічне значення мають види A. flavus, A. рarasiticus (афлатоксікоз, ціклотіазоновий токсикоз), А. fumigatus (аспергіллотоксикоз), A.ochraceus (охратоксикоз) і А. clavatus (аспергиллоклаватустоксикоз), які продукують різні афлатоксини.
Основні гриби роду Aspergillus продуценти мікотоксинів: Aspergillus flavus - афлатоксин А, В1, В2, G1, G2, Р та інші; A. parasiticus - афлатоксин В1, В2, M1, M2; A.ochraceus - охратоксин А.
До найбільш вивчених мікотоксинів відносяться афлатоксини, що виробляються грибом Aspergillus flavus. Вони виділені в кристалічному вигляді, з'ясовано їх структура та механізм дії (афлатоксини викликають циротичні зміни печінки, володіють нефротоксичними і канцерогенними властивостями).
Аспергільоз (Aspergillosis; пневмомікоз) - захворювання птиці, рідше інших тварин, причиною якого є гриби роду Aspergillus. Це захворювання характеризується ураженням органів дихання і серозних оболонок. Особливо чутливий до захворювання молодняк птиці. Захворювання протікає гостро (іноді навіть дуже гостро), а у дорослої птиці - у легшій формі і хронічно. Цим захворювання може також хворіти і людина.
У птиці причиною захворювання частіше є А. fumigatus, рідше - А. niger. Причинними факторами є антисанітарні умови утримання, скупченість, неповноцінна годівля, часте застосування антибіотиків. Збудник потрапляє в організм переважно аерогенним шляхом. У місцях локалізації (слизова оболонка гортані, трахеї, бронхів, а також легені та повітроносні мішки) спори гриба проростають і викликають запальну реакцію частіше у вигляді вузликів. Крім того, спори гриба (рідше міцелій) можуть лімфогематогенним шляхом розноситися по всьому організму, осідати й розвиватися у тканинах і органах. В організмі гриби, при сприятливих умовах, посилюють свої патогенні властивості, виділяють протеолітичні ферменти й ендотоксини з гемолітичними і токсичними властивостями.
У діагностиці використовують дані рентгенологічного дослідження, дослідження крові, посівів (на агарі Чапека), серологічних методів (РСК).
Для лікування аспергильозу застосовуються препарати Амфотерицин В, триазолам, Вориконазол, Позаконазол, Ітраконазол, Флуконазол, Анідулафунгін, Мікафунгін, Каспофунгін та їх комбіновані поєднання. Періодична перевірка приміщень може запобігти зараженню.
Для профілактики насамперед рекомендують виключити з раціону уражені або підозрілі корми. Знешкодженню підлягають корми зі слабкою токсичністю. Зерно обробляється розчинами карбонату натрію (кальцинована сода), піросульфіту натрію (калію), вуглеамонійними солями, або його прогрівають за високої температури (135-200°С). Сіно, солому, січку і полову обробляють розчинами гідроксиду кальцію і карбонату натрію. У комбікорми для профілактики мікотоксикозів вводять препарати «Кормотокс», «Мікосорб» та інші. На жаль, застосування таких хімічних сполук та препаратів може бути економічно витратним, не завжди екологічним (вони накопичуються у калі і посліді, що впливає на екосистему грунту). Однак, відповідно до наших досліджень, протягом окремих років для профілактики і лікування аспергильозу і аспергіллотоксикозу птахів з успіхом використовуються екологічно чисті розчини гіпохлориту натрію (NaClO), одержуваного шляхом електрохімічної активації.
