Паразити живуть у кишечнику
Для кожного виду птиці характерні власні збудники захворювання. Так, найбільш поширеними у курей є Eimeria tenella, E. maxima, E. acervalina та E. necatrix. Найбільш патогенними для індиків є E. meleagrimitis та E. adenoeides; для качок — Tyzzeria perniciosa та гусей — E. truncata. Зараження кокцидіями завжди шкодить організму, навіть коли захворювання протікає безсимптомно. Зазвичай хворобу зумовлюють декілька видів збудника, які паразитують разом, моновидова інвазія зустрічається дуже рідко. Морфологічно різні види еймерій розрізняються за розміром та формою ооцист (інфекційної форми збудника), будовою її оболонки, іншими особливостями будови та місцем паразитування. Ці паразити живуть і розмножуються у різних відділах кишечнику та сліпих відростках, у результаті чого порушується травлення та всмоктування поживних речовин. З часом це викликає зневоднення, анемію внаслідок кровавої діареї, та підвищення чутливості до інших хвороб.
Поширення хвороби
Захворювання на кокцидіоз трапляється у всіх країнах та кліматичних зонах. У домогосподарствах спалахи хвороби частіше відмічаються сезонно у весняно-літній період, коли завозиться сприятливий молодняк. На промислових птахофабриках захворювання може спостерігатися протягом усього року. Джерелом збудників є хворі та перехворілі курчата і доросла птиця. Зараження проходить аліментарним шляхом і може відбуватися як під час вигулу на забруднених ооцистами майданчиках, так і через забруднені корми, воду, підстилку та предмети догляду. Хоча в ґрунті та на підстилці ооцисти можуть зберігатися лише до одного тижня, цього буває достатньо для перенесення збудника до іншого приміщення або до сприятливого поголів’я.
Поширенню хвороби значно сприяє скупчене утримання птиці, вологість та погані гігієнічні умови у пташниках, неповноцінна та незбалансована годівля молодняку, а також помилки у технології вирощування. На птахопідприємствах, на яких хвороба реєструється вперше, зазвичай відмічають її важчий перебіг, який ще інколи називають «синдромом кокцидіозу нового пташника». Через чутливість до температури та потребу у вологому середовищі загроза розвитку кокцидіозу, особливо у домогосподарствах, знижується в спекотну суху погоду та зростає у прохолодну і вологу.Кокцидіозом хворіє птиця, зокрема, кури всіх порід. До захворювання найбільш чутливими є молодняк у віці 2–6 тижнів. Тож обробка молодняку протикокцидіозними препаратами повинна припадати саме на початок цього періоду. Новонароджені курчата зазвичай слабо чутливі до інвазії через недостатню активність хімотрипсину та жовточних солей у кишечнику, які необхідні для руйнування оболонки ооцисти та початку захворювання.
До кокцидіозу швидко розвивається нестерильний специфічний імунітет, який захищає птицю від повторного захворювання. Однак слід відмітити, що в результаті перехворювання кокцидіозом, який викликають паразити одного виду, птиця залишається чутливою до інших збудників цієї хвороби. Окрім цього, після захворювання, птиця, яка одужала, залишається носієм кокцидій більш ніж сім місяців, і представляє загрозу для нового чутливого поголів’я.
Ураження та перебіг хвороби
Кожен вид збудника викликає у сприятливої птиці специфічний патогенний ефект. При цьому сила прояву захворювання переважно залежить від інвазійної дози ооцист — товстостінних зигот (зародків) збудника — яку птиця отримала з зовнішнього середовища. Ооцисти вкриті товстою зовнішньою оболонкою, яка надійно захищає одну єдину клітину, з якої починається розмноження паразита. Після проковтування ооцисти в м’язовому шлунку птиці, під впливом ферментів та жовчі, вивільняються спорозоїди — молоді форми збудника, які проникають до епітеліальних клітин слизової оболонки або захоплюються лімфоцитами, де можливий їхній подальший розвиток. Так, відбувається щонайменше два покоління безстатевого розвитку, після якого іде статева фаза розмноження, результатом якої є формування нової зиготи та ооцисти, яка виводиться назовні з послідом.
Малі дози збудника можуть не викликати явні прояви хвороби, лише імунну відповідь, а великі дози здатні зумовлювати важкий перебіг кокцидіозу, часто з летальним кінцем. Найбільш характерною для кокцидіозу є гостра форма перебігу хвороби. При слабкому чи повторному зараженні можливий розвиток хронічного перебігу. В такому випадку птиця не гине, клінічні ознаки є мало специфічними, падає яєчна продуктивність, птиця худне та відстає у рості і розвитку.
Після захворювання інкубаційний період може тривати до одного тижня. При цьому на початку у птиці відмічається загальне пригнічення, погіршення апетиту та спрага. З часом апетит повністю зникає, курчата збиваються у зграї, намагаються зігрітися, мало рухаються. Помітна загальна слабкість та невпевненість під час руху, аж до розвитку парезів та паралічів; розтягується зоб, скуйовджується пір’я. Послід стає рідким з великими домішками слизу та інколи крові, з часом розвивається пронос, пір’я навколо клоаки сильно забруднюється. Внаслідок анемії сережки та гребінь світлішають. Такі курчата швидко худнуть та під час гострого перебігу хвороби гинуть на 2–3-й день після появи перших клінічних ознак. При гострому перебігу захворювання смертність може досягати 50–70%. При підгострому симптоми розвиваються повільніше, а курчата гинуть протягом другого тижня хвороби.
Окрім дози збудника, перебіг хвороби також залежить від швидкості та інтенсивності його розмноження, локалізації, характеру перебігу обмінних процесів в організмі, а також від рівня розвитку природного або набутого імунітету.Після захворювання птиця видужує повільно та значно відстає у рості і розвитку. По завершенню прояву перших клінічних ознак в організмі птиці розпочинається безстатеве розмноження збудника — гематогонія. В її результаті утворюються ооцисти, які виводяться у зовнішнє середовище разом з послідом. Таким чином, зазвичай при первинному зараженні ооцисти в посліді одразу не реєструються. При цьому так званий препатентний період — час від зараження до появи перших ооцист — є постійним та специфічним для різних видів збудника і може становити від 4 днів до майже 1 місяця. Кількість безстатевих розмножень збудника кокцидіозу обмежена, в результаті чого через доволі короткий строк — від 3 до 30 днів — виділення ооцист припиняється, що є показником завершення розвитку паразитів.
Окрім цього, поряд із кокцидіозом можуть протікати і ряд інших інфекцій, які ускладнюють його перебіг та перешкоджають формуванню імунітету, зокрема, інфекційний бурсит та хвороба Марека. Додаткова небезпека від кокцидіозу полягає у тому, що пошкодження тканин та функціональні зміни кишечника можуть сприяти його заселенню іншими патогенними мікроорганізмами, зокрема, клостридіями та сальмонелами. Таким чином, після хвороби птиця стає більш сприйнятливою до цих інфекції. До того ж, потовщена стінка кишечника зумовлює гірше перетравлення та засвоювання поживних речовин корму і здатна викликати зниження яєчної продуктивності у несучок та приростів у бройлерів.
Діагностування
Для встановлення діагнозу, окрім епізоотичної ситуації та клінічної картини, враховують патологоанатомічні зміни, які переважно зосереджені у кишечнику — запалена, потовщена та почервоніла слизова оболонка, вкрита щільними жовтуватими чи білими вузликами, вміст рідкий, часто з домішками крові. Для діагностики також використовують мікроскопічне дослідження посліду для виявлення присутності ооцист збудника.
Для лікування хвороби застосовуються різні препарати, які пригнічують розвиток паразитів. Також для лікування кокцидіозу використовують нітрофуранові препарати та сульфаніламіди, які мають антикокдицну дію. Слід пам’ятати, що у кокцидій доволі швидко розвивається резистентність до певного препарату при його тривалому застосуванні, тож довго використовувати один і той самий засіб не варто.
Необхідно знати, що ооцисти є дуже стійкими до дії різних хімічних дезінфектантів, тож звичайні препарати для профілактичної дезінфекції у рекомендованих концентраціях їх не руйнують. Для обробки підстилки та вигульних майданчиків доцільно застосовувати препарати на основі монохлороксиленолу, терпинеолу, ортохлорфенолу тощо. При клітковому утриманню птиці клітки доцільно знезаражувати відкритим полум’ям, а послід піддавати біотермічній обробці.
Профілактика більше виправдана,
ніж лікування
Враховуючи велику шкоду, яку зумовлює кокцидіоз саме під час прояву клінічних симптомів, профілактика захворювання набагато більш виправдана, ніж лікування. При цьому до комплексу профілактичних заходів для недопущення поширення кокцидіозу, окрім знищення ооцист у зовнішньому середовищі, належать обов’язкова ізоляція хворої птиці, роздільне утримання дорослої птиці та молодняку, зміна та дезінфекція приміщень, дотримання санітарно-гігієнічних правил та застосування кокцидіостатичних препаратів з профілактичною метою.
Обираючи протикокцидіозний лікарський препарат, слід пам’ятати, що засіб може бути ефективним проти одного або кількох видів паразитів, але дуже мало препаратів одночасно діють проти всіх видів кокцидій. Різні класи лікарських препаратів мають різний характер дії на паразита, а також діють на різних стадіях розвитку кокцидій в організмі господаря.За характером дії препарати можна поділити на кокцидіоцидні — ті, які знищують паразита, та кокцидіостатичні — ті, які стримують його розвиток. Так, після завершення стримувальної дії препарату кокцидії можуть продовжувати свій розвиток та формувати ооцисти — відбувається рецидив. Таким чином, кокцидіоцидні засоби є більш корисними, ніж кокцидіостатичні. Слід також пам’ятати про те, що лікарські засоби, які застосовуються при кокцидіозі, можуть бути токсичними при передозуванні, або ж при поганих умовах утримання та годівлі, генетичній схильності до підвищеної чутливості та інших факторах. Необхідно звертати увагу на рекомендовані дози саме для певного відповідного виду птиці і не перевищувати їх. Для профілактики кокцидіозу доцільно чергувати застосування антикокцидійних лікарських засобів. Зміна препаратів дозволяє отримати кращий результат, що пов’язано з тим, що в результаті тривалого використання одного препарату виникають штами кокцидій, зі зниженою чутливістю до нього, а профілактика та лікування стають малодієвими.
Для ефективної профілактики кокцидіозу використовують вакцини, переважно шляхом випоювання чи згодовування з кормом, або ж розбризкуванням на птицю та корми. Покращеним вважають метод застосування вакцин у формі гелевих емульсій. Вони виключають можливе осідання ооцист із вакцини у поїлках та системі напування, нерівномірний розподіл ооцист у водному розчині, нерівномірне дозування через швидке випаровування рідкої складової вакцини при використання спрею і, таким чином, нерівномірну імунізацію стада.
Один із новітніх методів імунізації птиці проти кокцидіозу — це використання вакцин, які вводяться безпосередньо у яйце. Цей метод вже давно відомий завдяки його застосуванню при вакцинації проти вірусних хвороб і може комбінуватися, наприклад, з вакцинацією проти хвороби Марека та Гамборо. Вакцинація в яйце може успішно використовуватися на бройлерах і дозволяє сформувати ранній захисний імунітет у птиці, вже починаючи з перших днів її життя. При цьому такий метод введення вакцини гарантує, що кожна птиця отримає свою необхідну дозу вакцини. Хоча існує і така думка, що введення вакцин у яйце може бути менш ефективним, оскільки для виникнення імунної відповіді необхідний контакт ооцист із кишечником, а в яйці це відбувається з більшою затримкою у часі, ніж при вакцинації через спрей.
Альтернативою для живих вакцин зараз стає використання вакцини на основі захисних антигенів. Їх використовують на курках-несучках шляхом введення у грубні м’язи, до початку яйцекладки. Вакцини стимулюють виробництво великої кількості антитіл, які передаються курчатам через жовток та створюють захисний імунітет з перших днів життя і до забою бройлерів. Важливо відмітити, що такий материнський захист не перешкоджає формуванню власного імунітету у птиці, в результаті чого захворювання виключається на значно довший період, ніж могло б бути за використання лише материнських антитіл. При виборі вакцини необхідно переконатися, що до її складу входить саме необхідний вашому підприємству вид збудника, інакше ефективність обробки буде мінімальною. На думку більшості дослідників, саме за вакцинопрофілактикою майбутнє у боротьбі з кокцидіозом, не дивлячись на певні труднощі в її реалізації.
Окрім вакцин, для профілактики кокцидіозу також можуть використовуватися препарати на основі рослинних екстрактів. Важливою перевагою таких засобів є те, що рослинні складові можуть застосовуватися на птиці постійно з першого дня життя до забою без надання часу на виведення з організму. До того ж, більшість рослинних компонентів, окрім кокцидіостатичної дії, мають також загальну стимулювальну та бактеріостатичну дії. До рослинних препаратів не зареєстровано випадків розвитку резистентності серед збудників, а з дозуванням важко припуститися помилки. Крім того, рослинні препарати для профілактики кокцидіозу можна успішно застосовувати разом із вакцинацією для посилення ефекту, хоча їхнє окреме застосування, звичайно, за ефективністю поступається вакцинопрофілактиці.
