Самовільне зайняття земельної ділянки: юридична консультація
/
У правовому полі
/
Середа, 01 червня 2011 16:50
Коваленко Т.О., канд. юридичних наук, доцент
Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки встановлена у ст. 197-1 чинного Кримінального кодексу України (далі -- КК України). Подібний склад земельного злочину було передбачено у ч.1 ст. 199 Кримінального кодексу України від 28 грудня 1960 року зі змінами та доповненнями, яким запроваджувалась кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, якщо за такі ж дії протягом року було застосовано адміністративне стягнення.
У прийнятому 5 квітня цього року КК України самовільне зайняття земельної ділянки було декриміналізовано, тому відповідно до законодавства України такі дії розглядались виключно як адміністративний проступок та цивільний делікт. Випадки самовільного захоплення земельних ділянок, які стали набувати масового характеру, зумовили відновлення у чинному КК України кримінальної відповідальності за зазначені діяння Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки» від 11 грудня 2007 року.
Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів. З усієї кількості виявлених порушень, які кваліфікуються як самовільне зайняття земель, 20-25% відноситься до категорії захоплення землі як власності (державної, комунальної, приватної). У решті випадків -- це фактичне використання земель без правовстановлюючих документів або з порушенням порядку надання земельної ділянки. Найбільша площа самовільно зайнятих земельних ділянок припадає на землі сільськогосподарського призначення (63%).
Самовільне заняття земельної ділянки відноситься до злочинів проти власності (Розділ VI КК України), оскільки насамперед порушує права та законні інтереси суб’єктів права державної власності (держави в особі уповноважених органів), комунальної власності (територіальних громад в особі відповідних рад) та приватної власності (фізичних і юридичних осіб).
КК України не розкриває суті терміна «самовільне зайняття земельної ділянки», а лише передбачає відповідальність за зазначені дії. Законодавче визначення цього терміна закріплено у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року зі змінами від 15 квітня 2008 року, відповідно до якої самовільне зайняття земельної ділянки -- це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Необхідно зазначити, що у земельному законодавстві до 2008 року самовільне зайняття земельної ділянки пов’язувалось із будь-якими діями особи, які свідчили про фактичне використання ненаданої їй земельної ділянки чи намір застосовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Проте внесені до Земельного кодексу України зміни щодо моменту виникнення прав на земельну ділянку зумовили трансформацію характерних ознак самовільного зайняття земельної ділянки.
Об’єктивну сторону самовільного зайняття земельної ділянки становлять: а) активні протиправні дії; б) шкода, нанесена власнику земельної ділянки чи землекористувачу; в) причинний зв’язок між протиправними діями та шкодою. Об’єктивна сторона кваліфікованого складу злочину (ч. 2 ст. 197-1 КК України) характеризується лише протиправними активними діями по зайняттю земельної ділянки.
Самовільне зайняття земельних ділянок може виступати у двох формах: 1) у формі дій, які свідчать про фактичне використання особою за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) (наприклад, оброблення ділянки сільськогосподарського призначення); 2) у формі дій, які свідчать про намір особи використовувати земельну ділянку за відсутності вчиненого правочину щодо неї (наприклад, огородження самовільно зайнятої ділянки).
На практиці необхідно відмежовувати самовільне зайняття земельної ділянки від самовільного використання землі чи використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Якщо особа приступила до використання земельної ділянки до моменту отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного землекористування чи укладення договору оренди і реєстрації прав на землю (тобто до моменту виникнення права власності чи землекористування), але було прийнято рішення місцевої ради чи державної адміністрації про надання такої ділянки у власність чи оренду, такі дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття. Юридичної відповідальності за самовільне використання землі (використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів) чинне законодавство не передбачає.
Певні проблеми у практиці регулювання земельних відносин викликає розмежування самовільного зайняття земельної ділянки як земельного правопорушення, зокрема й злочину, та добросовісного незаконного володіння земельною ділянкою, яке юридичної відповідальності не тягне. У земельному законодавстві не визначені випадки володіння земельною ділянкою без належних юридичних підстав та юридичні наслідки такого володіння за умови добросовісності володільця. Водночас, чинне законодавство фактичне володіння визнає однією з підстав набуття прав на землю за давністю користування (набувальною давністю) (ст. 119 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки визнається земельним злочином за умови, якщо законному володільцю або власнику завдано значної шкоди. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Порядок розрахунку такої шкоди закріплений у Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.
У ч. 2 ст. 197-1 КК України передбачено кваліфікований склад злочину: 1) вчинення самовільного заняття земельної ділянки особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або 2) групою осіб, або 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.
Перелік особливо цінних земель визначений у ст. 150 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі -- ЗК України), відповідно до якої до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.
Відповідно до ст. 112 ЗК України охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Зони санітарної охорони згідно зі ст. 113 ЗК України створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових та електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови (ст. 114 ЗК України). Згідно зі ст. 115 ЗК України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Суб’єкт злочину є загальним, тобто ним може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років. З суб’єктивної сторони самовільне зайняття земельної ділянки завжди здійснюється із прямим умислом, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою. Тому використання землі, що не має на меті заволодіння нею, не може визнаватись самовільним зайняттям та тягти юридичну відповідальність (наприклад, складування відходів, стоянка автомашин, проїзд тощо). Психічне ставлення до нанесеної власнику земельної ділянки чи землекористувачеві шкоди може бути у формі непрямого умислу.
Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель та землекористувачів
Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки визнається земельним злочином за умови, якщо законному володільцю або власнику завдано значної шкоди
Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки встановлена у ст. 197-1 чинного Кримінального кодексу України (далі -- КК України). Подібний склад земельного злочину було передбачено у ч.1 ст. 199 Кримінального кодексу України від 28 грудня 1960 року зі змінами та доповненнями, яким запроваджувалась кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, якщо за такі ж дії протягом року було застосовано адміністративне стягнення.
У прийнятому 5 квітня цього року КК України самовільне зайняття земельної ділянки було декриміналізовано, тому відповідно до законодавства України такі дії розглядались виключно як адміністративний проступок та цивільний делікт. Випадки самовільного захоплення земельних ділянок, які стали набувати масового характеру, зумовили відновлення у чинному КК України кримінальної відповідальності за зазначені діяння Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки» від 11 грудня 2007 року.
Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель, землекористувачів, у тому числі орендарів. З усієї кількості виявлених порушень, які кваліфікуються як самовільне зайняття земель, 20-25% відноситься до категорії захоплення землі як власності (державної, комунальної, приватної). У решті випадків -- це фактичне використання земель без правовстановлюючих документів або з порушенням порядку надання земельної ділянки. Найбільша площа самовільно зайнятих земельних ділянок припадає на землі сільськогосподарського призначення (63%).
Самовільне заняття земельної ділянки відноситься до злочинів проти власності (Розділ VI КК України), оскільки насамперед порушує права та законні інтереси суб’єктів права державної власності (держави в особі уповноважених органів), комунальної власності (територіальних громад в особі відповідних рад) та приватної власності (фізичних і юридичних осіб).
КК України не розкриває суті терміна «самовільне зайняття земельної ділянки», а лише передбачає відповідальність за зазначені дії. Законодавче визначення цього терміна закріплено у ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року зі змінами від 15 квітня 2008 року, відповідно до якої самовільне зайняття земельної ділянки -- це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Необхідно зазначити, що у земельному законодавстві до 2008 року самовільне зайняття земельної ділянки пов’язувалось із будь-якими діями особи, які свідчили про фактичне використання ненаданої їй земельної ділянки чи намір застосовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Проте внесені до Земельного кодексу України зміни щодо моменту виникнення прав на земельну ділянку зумовили трансформацію характерних ознак самовільного зайняття земельної ділянки.
Об’єктивну сторону самовільного зайняття земельної ділянки становлять: а) активні протиправні дії; б) шкода, нанесена власнику земельної ділянки чи землекористувачу; в) причинний зв’язок між протиправними діями та шкодою. Об’єктивна сторона кваліфікованого складу злочину (ч. 2 ст. 197-1 КК України) характеризується лише протиправними активними діями по зайняттю земельної ділянки.
Самовільне зайняття земельних ділянок може виступати у двох формах: 1) у формі дій, які свідчать про фактичне використання особою за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) (наприклад, оброблення ділянки сільськогосподарського призначення); 2) у формі дій, які свідчать про намір особи використовувати земельну ділянку за відсутності вчиненого правочину щодо неї (наприклад, огородження самовільно зайнятої ділянки).
На практиці необхідно відмежовувати самовільне зайняття земельної ділянки від самовільного використання землі чи використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Якщо особа приступила до використання земельної ділянки до моменту отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного землекористування чи укладення договору оренди і реєстрації прав на землю (тобто до моменту виникнення права власності чи землекористування), але було прийнято рішення місцевої ради чи державної адміністрації про надання такої ділянки у власність чи оренду, такі дії не можна кваліфікувати як самовільне зайняття. Юридичної відповідальності за самовільне використання землі (використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів) чинне законодавство не передбачає.
Певні проблеми у практиці регулювання земельних відносин викликає розмежування самовільного зайняття земельної ділянки як земельного правопорушення, зокрема й злочину, та добросовісного незаконного володіння земельною ділянкою, яке юридичної відповідальності не тягне. У земельному законодавстві не визначені випадки володіння земельною ділянкою без належних юридичних підстав та юридичні наслідки такого володіння за умови добросовісності володільця. Водночас, чинне законодавство фактичне володіння визнає однією з підстав набуття прав на землю за давністю користування (набувальною давністю) (ст. 119 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки визнається земельним злочином за умови, якщо законному володільцю або власнику завдано значної шкоди. Шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Порядок розрахунку такої шкоди закріплений у Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.
У ч. 2 ст. 197-1 КК України передбачено кваліфікований склад злочину: 1) вчинення самовільного заняття земельної ділянки особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або 2) групою осіб, або 3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.
Перелік особливо цінних земель визначений у ст. 150 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (далі -- ЗК України), відповідно до якої до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО «Масандра» та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.
Відповідно до ст. 112 ЗК України охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Зони санітарної охорони згідно зі ст. 113 ЗК України створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових та електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови (ст. 114 ЗК України). Згідно зі ст. 115 ЗК України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
Суб’єкт злочину є загальним, тобто ним може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16 років. З суб’єктивної сторони самовільне зайняття земельної ділянки завжди здійснюється із прямим умислом, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою. Тому використання землі, що не має на меті заволодіння нею, не може визнаватись самовільним зайняттям та тягти юридичну відповідальність (наприклад, складування відходів, стоянка автомашин, проїзд тощо). Психічне ставлення до нанесеної власнику земельної ділянки чи землекористувачеві шкоди може бути у формі непрямого умислу.
Самовільне захоплення землі є найбільш поширеним порушенням земельного законодавства, що зазіхає на права та законні інтереси власників земель та землекористувачів
Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне зайняття земельної ділянки визнається земельним злочином за умови, якщо законному володільцю або власнику завдано значної шкоди
Схожі матеріали (за тегом)
-
У правовому полі
Вимоги до меду: новели правового регулювання
-
У правовому полі
Бюджетні субсидії: правові питання держпідтримки сільгосптоваровиробників
-
У правовому полі
Особливості визначення шкоди та збитків, завданих особистим селянським і фермерським господарствам унаслідок збройної агресії російської федерації
07 грудня 2025
Ягід на заморожування цього року йде менший відсоток, ніж овочів, приблизно на 35%. Загалом майже всіх ягід було достатньо на ринку, окрім чорниці через її малу врожайність.
Ягід на заморожування цього року йде менший відсоток, ніж овочів, приблизно на 35%. Загалом майже всіх ягід було достатньо на ринку, окрім чорниці через її малу врожайність.
07 грудня 2025
06 грудня 2025
У Теофіпольській громаді Хмельниччини висаджують вісім гектарів енергетичної рослини міскантус. Її вкоріняють на неродючій території поблизу очисних споруд в межах проєкту з відновлення ґрунтів, а пагони згодом використають для виготовлення паливних пелет.
У Теофіпольській громаді Хмельниччини висаджують вісім гектарів енергетичної рослини міскантус. Її вкоріняють на неродючій території поблизу очисних споруд в межах проєкту з відновлення ґрунтів, а пагони згодом використають для виготовлення паливних пелет.
06 грудня 2025
05 грудня 2025
Згідно з оперативними даними Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, станом на 4 грудня зернові та зернобобові культури в Україні було зібрано з 10,552 млн га (91% від запланованого), з яких намолочено 53,598 млн тонн зерна при середній урожайності 50,8 ц/га.
Згідно з оперативними даними Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, станом на 4 грудня зернові та зернобобові культури в Україні було зібрано з 10,552 млн га (91% від запланованого), з яких намолочено 53,598 млн тонн зерна при середній урожайності 50,8 ц/га.
05 грудня 2025
05 грудня 2025
Ціни на тепличні огірки продовжують впевнено зростати на українському ринку.
Ціни на тепличні огірки продовжують впевнено зростати на українському ринку.
05 грудня 2025
05 грудня 2025
Держава в 2024 році, а також січні-червні 2025 року спрямувала на підтримку аграріїв 5,2 млрд грн, щоб дати виробникам можливість продовжити працювати навіть у складних умовах війни, проте доступ до програм був нерівномірним.
Держава в 2024 році, а також січні-червні 2025 року спрямувала на підтримку аграріїв 5,2 млрд грн, щоб дати виробникам можливість продовжити працювати навіть у складних умовах війни, проте доступ до програм був нерівномірним.
05 грудня 2025
05 грудня 2025
Наступного тижня, 08-14 грудня 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні знизяться до 70-71 грн/кг.
Наступного тижня, 08-14 грудня 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні знизяться до 70-71 грн/кг.
05 грудня 2025
