Олена СМІЛИК, спеціально для "АС"
Довжелезні черги у районних відділеннях Державної реєстраційної служби України — то радше буденна справа для наших аграріїв та звичайних людей, які хочуть зареєструвати право власності на земельну ділянку або право її оренди, а ніж виняток. Причин цьому є кілька: передусім мала кількість реєстраторів, які просто фізично не встигають це швидко робити, недостатній рівень професійної підготовки самих працівників, погана технічна забезпеченість тощо. Як наслідок — процедура затягується у часі на досить довго, а відтак, породжує ті самі вічні черги.
Люди, яким доводиться стикатися із реєстрацію прав, постійно б’ють на сполох, однак до недавнього часу їх майже не чули. На щастя, приказка «хто стукає, тому відкривають» таки «запрацювала». Та й зі зміною вищого керівництва в органах Держземагентства
та Державної реєстраційної служби справи відчутно покращилися. Про це відверто в один голос зазначають як експерти, так і представники аграрної спільноти.
«Стартовою точкою відліку в удосконаленні процедури реєстрації можна вважати час формування нового Кабміну, — говорить Володимир Лапа, генеральний директор УКАБу. — До цього процедура реєстрації земель сільгосппризначення могла затягнутися до 12 місяців. У тому, що держава не справлялася зі своїми обов’язками, розплачувалися за це аграрії в буквальному розумінні. А де є черги, там виникає корупція». Зі слів експерта, у багатьох випадках за вчинення однієї реєстраційної дії з договору права оренди земель, залежно від області, компаніям доводилося до офіційного платежу сплачувати ще близько 1000 грн. Така ціна питання…
Крім того, відзначають також і поліпшення якості обслуговування. Словом, кадрові зміни у Держреєстраційній службі пішли на користь і дають перші результати.
Новопризначений голова відомства Ігор Алєксєєв відзначає, що обсяг роботи, який потребує негайного вирішення, великий, однак є й позитивні зрушення. «За перші 4 місяці 2014 року було зареєстровано 238 тис. договорів оренди земельних ділянок. Якщо у січні їх було лише 41 тис. договорів, то у квітні уже 76 тис.», — наводить такі дані пан Алєксєєв. Як бачимо, тенденція має характер зростання, і це не може не радувати.
Аналізуючи стан справ та шляхи вирішення існуючих проблем, голова реєстраційної служби висловив дві пропозиції, які, на його думку, позитивно позначаться на нинішній ситуації. Йдеться про реєстрацію договорів оренди в електронному вигляді. У такому разі заявник самостійно сканує та заповняє форму, а реєстратору треба лише перевірити документи на правильність. Відтак, сама процедура займає значно менше часу. Ще одна ініціатива, яка прозвучала від Ігоря Алєксєєва, полягає у відкритості реєстру речових прав на нерухоме майно, що також розвантажить роботу реєстраторів. А також розширення штатних працівників реєстраційної служби на 400 одиниць, що загалом має пришвидшити процедуру реєстрації, а значить, скоротити черги.
Міністр юстиції України Павло Петренко, наголошуючи на тому, що аграрна галузь — локомотив вітчизняної економіки, зауважив, що влада має нею опікуватися не на словах, а на конкретних справах. Підтримуючи вище зазначені ініціативи голови Державної реєстраційної служби щодо введення електронної системи реєстрації, додав кілька своїх пропозицій. «Аби для громадян не створювалися величезні технічні, бюрократичні перепони, пов’язані з реєстрацією права на ту їхню власність, яка їм належить за законом, — вважає міністр, — а, звідси, і породження величезних корупційних схем, пропоную запровадити так звані мобільні групи державних реєстраторів, які могли б відряджатися у ті регіони країни, де є найбільша потреба в реєструванні. Це ліквідує черги та розвантажить реєстраторів на місцях».
Також чиновник виступає за передання функцій щодо вчинення реєстраційних дій більшому колу суб’єктів — нотаріусам, відповідним спеціалізованим організаціям, банківським установам, органам місцевого самоврядування. «Що важливо, документи повинен приймати не держслужбовець, а людина, яка не має ніяких повноважень ставити корупційні вимоги», — наголосив Павло Петренко.
Сергій Рудик, голова Держземагентства, в свою чергу, запропонував спільно розроблений із реєстраційною службою законопроект, суть якого полягає у наданні державним кадастровим реєстраторам права державної реєстраційної служби (що стосується лише землі). На його думку, це зможе однозначно покращити весь процес. «Таким чином, збільшиться кількість реєстраторів, які зможуть фізично швидше оформляти права оренди», — вважає пан Рудик.
Крім того, він наголосив і на ще одному питанні, яке також створює додаткові перепони, — проблема службової переписки. «Ми за оформлення документів в електронному вигляді. І якщо держреєстраційна служба не вимагатиме додатково підтвердження на папері, то робота пришвидшиться», — переконаний голова Держземагентства.
Коментарі
Мар’ян ЗАБЛОЦЬКИЙ, головний аналітик Української агарної асоціації
- У законопроект 2049-а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (відносно удосконалення врегулювання відносин на об’єкти нерухомого майна)» одним із народних депутатів пропонується проголосувати за певні поправки, які скасовують так званий тимчасовий розділ — розділ, у якому реєструється похідне право без реєстрації самого права власності. Ця пропозиція, з одного боку, нам зрозуміла, але з іншого, викликають деякі питання. По-перше, це тимчасове рішення проблеми. А багато аграріїв хочуть мати стабільні, тривалі відносини. По-друге, питання принципове. Проблема виникає через те, що Держземагентство не хоче передавати відповідні дані. Взагалі-то не закони потрібно підлаштовувати під державні органи, а навпаки, останні повинні слухати та виконувати закони.
Загалом пропонується запровадити здійснення одночасно реєстрації як права власності, так і похідного права. На мою думку, це краще вирішення проблеми. Також, окрім спрощення самої процедури реєстрації права, необхідно скоротити кількість документів, які подаються на реєстрацію.
Анна МАТВІЄНКО, Асоціація «Земельна спілка України»
- Позитивно оцінюю можливості щодо електронної подачі документів, також певної децентралізації повноважень, однак при цьому треба зважати і на те, що ці рішення здатні вирішити проблеми сьогодні, але можуть породити більш широкі у майбутньому.
Сьогодні говорили про вирішення питання з реєстрацією договорів оренди через запровадження спеціального розділу у державному реєстрі прав та можливості реєстрації похідних прав без реєстрації права власності. Але, з іншого боку, ми можемо прийти до проблеми рейдерського захоплення земель. Коли не реєструються права власності договорів оренди та не підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, оскільки це проста письмова форма, у такому разі цілком можливе укладання декількох договорів оренди, і як наслідок, можна взагалі позбутися права власності на земельну ділянку.
Інша проблема — з повільним заповненням Держреєстру прав на нерухоме майно. 1 січня 2013 року ми отримали порожній Реєстр, і на сьогодні є необхідність його швидкого наповнення власниками й користувачами, які вже були зареєстровані до 1 січня 2013 р. Держава змінила правила, але, по суті, проблеми отримали ті фізичні й юридичні особи, які є власниками й користувачами земельних ділянок. Реєстрація похідних прав без реєстрації права власності призведе до того, що Держресєтр прав не буде наповнений все-таки правом власності на земельні ділянки. Тому, вважаю, що це питання необхідно ще обговорювати і воно може породити коло ширших проблем.
Що стосується децентралізації повноважень стосовно реєстрації прав на нерухоме майно, то нотаріуси у нас на сьогодні є спеціальними суб’єктами щодо реєстрації прав. Але у мене виникають досить великі сумніви стосовно передачі повноважень на реєстрацію прав на земельні ділянки до кадастрових реєстраторів. Таку систему ми мали до 1 січня 2013 року. Питання у тому, чи не призведе це до повторення того, що у нас вже було і від чого ми відійшли.
Окремо хочеться наголосити на міжвідомчій взаємодії між державним земельним кадастром і державним реєстром прав на нерухоме майно. Всі добре знають, що вона на сьогодні не є стовідсотково діючою. Дані часто не доходять, і всі з цим стикаються. Нотаріуси не мають прямого доступу до державного земельного кадастру, людей відправляють отримувати витяги із державного земельного кадастру, хоча законодавство у нас передбачає абсолютно інше. Чи не викличе це також нову проблему, якщо на сьогодні не можна вирішити питання щодо ефективної міжвідомчої взаємодії за існуючих умов, то у разі передання повноважень до кадастрових реєстраторів чи до інших суб’єктів така взаємодія також буде проблемна. Такі питання потрібно обговорювати в широкому колі осіб із залученням громадських організацій.
