Крім цього, Законом України «Про внесення зміни до статті 186-1 Земельного кодексу України щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою» від 11 лютого 2015 р. удосконалено приписи Земельного кодексу України, а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування» від 12 лютого 2015 р. встановлені особливості визначення місця відкриття спадщини у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території України та проведенням антитерористичної операції.
Спрощення порядку реєстрації похідних прав
на земельні ділянки сільгосппризначення
Відповідно до вимог чинного законодавства України право власності на земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна та обтяження таких прав виникають з моменту обов’язкової державної реєстрації цих прав (обтяжень) в єдиній інформаційній системі — Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому речові права на нерухомість, що були зареєстровані відповідно до законодавства, чинного до 1 січня 2013 р., визнаються дійсними і не підлягають перереєстрації.
Разом з тим, умовою реєстрації похідних прав на земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна (права володіння, права користування (сервітуту), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), права забудови земельної ділянки (суперфіцію), права постійного користування та права оренди земельної ділянки, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотеки, інших речових прав відповідно до закону) є проведення державної реєстрації права власності на таке майно. Однак чинне законодавство не передбачає «автоматичного» перенесення даних із раніше створених реєстрів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість реєстр формується поступово, що породжувало певні складності при набутті похідних прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно.
З 25 березня 2015 р. спрощується процедура реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення». Так, відповідно до змін, внесених до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.
Крім цього, нова ст. 4-2 зазначеного вище Закону врегульовує особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 р. Зокрема, державна реєстрація похідного речового права на зазначені земельні ділянки здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на такі земельні ділянки (крім випадків, коли право власності на такі земельні ділянки вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку, може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.
Відповідно до п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 р., запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов’язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
Зазначеними змінами чинного законодавства Кабінет Міністрів України зобов’язаний до 1 липня 2016 р. забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб’єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки — зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 1 січня 2013 р.).
Уточнення повноважень нотаріуса як суб’єкта
реєстрації речових прав на земельні ділянки,
інше нерухоме майно та їх обтяжень
Чинне законодавство визнає нотаріуса спеціальним суб’єктом реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, надаючи йому повноваження державного реєстратора. Враховуючи значну кількість правочинів із землею, що здійснюються за участі нотаріуса, та для забезпечення виконання ним своїх повноважень Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 5 березня 2015 р. внесені зміни до Закону України «Про нотаріат» із метою забезпечення виконання повноважень нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також гарантування права на користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Державним земельним кадастром. Так, у ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки має доступ та користується Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій щодо земельної ділянки (крім посвідчення заповіту) та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку здійснює пошук у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписує та посвідчує печаткою нотаріуса. Витяг залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.
Користування Державним земельним кадастром здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Спрощення процедури погодження проекту землеустрою
З 12 березня 2015 р. набули чинності зміни до Земельного кодексу України з метою спрощення процедури погодження проекту землеустрою, внесені Законом України «Про внесення зміни до статті 186-1 Земельного кодексу України щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою» від 11 лютого 2015 р.
Зокрема, відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001р. проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (зараз — Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, — до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, — до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
- природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об’єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища;
- розташованої на території пам’яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
- розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;
- лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим — з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства;
- водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим — з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
Вказані вище органи зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення зміни до статті 186-1 Земельного кодексу України щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою», у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначеними вище органами має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Такі органи можуть відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Створення додаткових законодавчих гарантій
реалізації права на спадкування у зв’язку з окупацією
частини території України та проведенням антитерористичної операції
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування» від 12 лютого 2015 р., який набув чинності з 4 березня 2015 р., встановлені особливості визначення місця відкриття спадщини у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території України та проведенням антитерористичної операції.
Зокрема, зазначеним Законом було доповнено новою статтею 11-1 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р., відповідно до якої у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна — основна частина рухомого майна знаходиться на тимчасово окупованій території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р.
Крім цього, до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 р. було також додано нову ст. 9-1, відповідно до якої у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна — основна частина рухомого майна знаходиться на вказаній вище території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р.
