Сховища бувають трьох видів: наземні, напівзаглиблені й поглиблені. Вважається, що кращі умови зберігання в поглиблених сховищах, так як вони менше прогріваються восени або навесні і менше охолоджуються взимку.
Якщо картопля буде зберігатися в ямах, як це подекуди й досі практикується у невеликих господарствах, то їх слід розташовувати на піднесених сухих місцях, при цьому ґрунтові води повинні залягати не ближче, ніж 2 м від поверхні. Для відведення талої води слід зробити канавки.
Встановлено, що оптимальними умовами для зберігання картоплі є 2–5 °C тепла за вологості повітря 85–90%. Для вимірювання температури зазвичай встановлюють два термометри. Один — біля дверей, інший — в центрі. У центрі сховища також потрібно встановити психрометр, щоб можна було стежити за відносною вологістю повітря.
Слід враховувати, що весь період зберігання картоплі умовно можна розділити на три фази.
Перша фаза триває близько 14–15 днів після збирання, температура в приміщенні чи надворі повинна бути + 15–18 °C.
Друга фаза триває до 10 днів, а температура зберігання має перебувати в межах + 12–14 °C. У перші два періоди загоюються пошкодження, які з’явилися на бульбах у процесі збирання або транспортування.
І, нарешті, впродовж тривалого періоду зберігання температура в сховищі має становити від +2 до +5 °C.
Для цього потрібно підготувати сухе, прохолодне, темне приміщення, скажімо, старий склад чи гараж. Зсередини вздовж стін вкладаються тюки соломи аж до стелі. Одна зі стін відділяється дерев’яними щитами — це напірна стіна, вона потрібна для циркуляції повітря. Там слід розташувати вентилятори, які ганятимуть повітря.
Також потрібно утеплити стелю, оптимально за допомогою запінювача. Можна покласти дихаюче агроволокно, а зверху його привалити шаром соломи. Звісно, що слід регулярно провадити перевірку рівня вологості та стану збереження картоплі. Ці заходи обійдуться порівняно недорого, однак за допомогою такого способу цілком можна зберігати товарну картоплю до весни чи до початку літа. Зрозуміло, що відсоток втрат буде вищим, аніж у сховищі, де використовуються сучасні технології, але однаково він буде прийнятним.
Як бачимо, один із важливих моментів під час зберігання картоплі — теплоізоляція. Для цього будуються тамбури із застосуванням утеплюючих матеріалів.
І надзвичайно важливе значення під час зберігання картоплі має вентиляція сховищ. Вентиляція буває природною і примусовою.
Природна вентиляція відбувається за допомогою припливних і витяжних труб. Таку вентиляцію застосовують зазвичай у порівняно невеликих сховищах, де закладається до 500 т бульби. У картоплесховищах, що мають більшу місткість, краще застосовувати примусову вентиляцію.
У сховищі з природною вентиляцією картоплю зазвичай зберігають у засіках або в ящиковій тарі. Якщо ж бульбу планується зберігати до січня-лютого, то висота засипання у засіках може досягати 1,5 м. За більш тривалого зберігання висота насипів не повинна перевищувати 1 м. Потрібно також враховувати, що чим дрібнішою є картопля, тим меншою повинна бути величина засипання. У сховищах із активною вентиляцією насипи можна робити висотою до 3–4 м, тобто вміщаючи більший обсяг продукції.
Однак якісний насіннєвий матеріал краще зберігати в сучасному сховищі, яке хоча й потребує набагато більших інвестицій, однак гарантує високий відсоток збереженості продукції, і, перш за все, — насіння. Там встановлюється спеціальне кліматичне обладнання, яке підтримує температуру та вологість всередині сховища в ідеальному діапазоні. Також уся продукція зберігається у чистеньких дерев’яних контейнерах, які переміщуються з місця на місце за допомогою фронтального навантажувача. Завдяки цьому суттєво знижується відсоток травмувань картоплі й зменшуються витрати на оплату робочої сили. Сховище місткістю до 1000 т картоплі може обслуговувати всього лише один тямущий працівник. Поруч картоплесховища рекомендується розташувати комплекс приміщень для сортування та пакування зібраної продукції.
Потрібно також розуміти, що правильне зберігання картоплі починається ще на етапі планування вирощування врожаю. Це стосується передусім належного мінерального живлення бульби, захисту її від шкідників і захворювань. І, звісно, від ступеню забур’яненості посівів. Якщо в бур’янах знаходяться осередки збудників захворювань і шкідників, то вони обов’язково потраплять усередину сховища. Відповідно, інтенсивність псування врожаю у такому сховищі зросте навіть не в декілька, а в десятки разів.
У всякому разі, картоплесховище, бодай навіть простеньке й перероблене зі старого приміщення, дає фермеру значно більше можливостей для маневру. Це — інвестиція, яка рано чи пізно з надлишком окупить свою вартість, оскільки щороку якісь овочеві культури обов’язково «вистрілюють» в ціні. Якщо наступного року це буде не картопля, отже, морква чи капуста. Той, хто потурбується про їхнє якісне зберігання, ніколи не прогадає.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
