На фоні очевидного прогресу в агрономічному напрямі вочевидь відстають збиральна, логістична й інші складові цілісного процесу. Адже у врожайний рік господарство буквально засипає лавиною свіжозібраного і найчастіше перезволоженого зерна, з яким щось терміново потрібно робити. Щогодини на базу потрібно перевозити десятки й сотні тонн кукурудзи, де вона відразу ж повинна потрапити на післязбиральну доробку — очищення та досушування. Будь-яке затримання у цій справа може спричинити псування зерна, затримання та зупинку в роботі, тобто дуже і дуже серйозні проблеми.
Тому не дивно, що далеко не всі господарства можуть налагодити гарантовано ефективне і стабільне збирання, перевезення, очищення, досушування та зберігання кукурудзи. Для цього є об’єктивні чинники, серед яких на перший план виступають фінанси: не у всіх є кошти на високопродуктивні комбайни, великогабаритні автомобілі-зерновози, сучасні економічні сушарки та металеві силоси для зберігання зерна. Тому декому доводиться продавати кукурудзу, якщо не відразу з-під комбайна, то після сушіння, та ще й на чужій сушарці.
Наслідки такого підходу зазвичай вельми неприємно позначаються на кишені фермера. Адже у дев’яти випадках із десяти кукурудза істотно дорожчає взимку, ближче до весни, і різниця у ціні може бути дуже істотною. Як показав минулий маркетинговий рік, практично у два і більше разів. Відповідно, якщо агровиробник не може її самостійно зберігати, то ледь не на порожньому місці втрачає мільйони, а то й десятки мільйони гривень на різниці в ціні.
От якраз оце «порожнє місце» і варто спробувати заповнити, залучаючи арсенал бодай найдоступніших засобів. Звісно ж, що для великих обсягів кукурудзи на території господарства потрібно створити оптимальні умови, підготувавши інфраструктуру. В ідеалі це наявність сучасної суперекономної та високопродуктивної сушарки та система надійних металевих силосів для зберігання. Однак одразу ж наголосимо на тому, що на таку інвестицію гроші потрібно збирати не один рік, і дається це не дуже великому відсотку фермерів. Адже йдеться про мільйонні інвестиції в доларах чи євро, тому відверто скажемо, що це далеко не всім до снаги.
З іншого боку, не завжди варто замахуватися на найкраще та найдорожче. Протягом років спілкування з власниками господарств ми набачили чимало прикладів максимально раціональних підходів до поводження з урожаєм кукурудзи та зерном загалом. Так, в одному з господарств Київщини площею 2000 га під королеву полів стабільно відводять понад 1000 га щороку, чудово обходяться простенькими металевими ангарами. Сама ідея геніально проста — над попередньо забетонованим майданчиком споруджується накриття із металопрофілю. Якщо зерно як слід висушене, то лежатиме за таких умов хоч і рік. Усі процедури та переміщення з ним здійснюються із використанням фронтальних навантажувачів. У кожному такому ангарі може лежати по кілька тисяч тонн зерна. До того ж вартість одного такого ангара є дуже помірною. І всього в господарстві таким чином забезпечено аж 50 тис. тонн потужностей одночасного зберігання зерна. Ніяких проблем і жодної потреби в дорогих силосах.
Так само непогано можна зберігати зерно в пристосованих приміщеннях, якщо на території господарства такі лишилися з колгоспних часів. Краще один раз вкласти кошти у їх реставрацію й оснащення, щоб мати змогу щороку продавати кілька тисяч тонн зерна в півтора-два рази дорожче.
І нарешті можна сказати, що добре прижилася в Україні технологія зберігання зерна, зокрема вологого, у поліетиленових рукавах. Це справді спосіб швидко та зручно усунути проблему з надлишковим зерном. У кожен такий рукав влазить від 200 до 400 т урожаю і залежно від вологості його можна зберігати від двох до восьми місяців. Нині незрідка доводиться бачити, що в поліетиленових рукавах зберігають зерно не лише невеликі та середні господарства, а навіть великі агрокомпанії, де обробляють понад 10 тис. гектарів і є власні силоси та цілі елеватори.
На окрему увагу заслуговує питання очищення й досушування зібраного врожаю, тим більше, що йдеться про таку проблемну культуру, як кукурудза. Іноді доводиться бачити, як агровиробники й далі використовують ще радянські або ж імпортні відверто пошарпані часом та роботою сушарки, що працюють на дизелі чи природному газі. Продуктивність такого обладнання є відверто низькою, а витрата пального істотно перевищує сучасні нормативи. Причому такі сушарки димлять, виходять із ладу і створюють своїм власникам чимало інших проблем.
Навряд чи доцільно експлуатувати сьогодні таке обладнання, але ще гірше — взагалі працювати без сушарки, маючи кукурудзу в сівозміні. Возити на чужий елеватор, як свідчить досвід багатьох фермерів, — собі дорожче, бо це і зайві клопоти, і витрати, і нерви, а незрідка — ще й скандали. Тому власна сушарка є гостро необхідною, хоча б під кукурудзу. Сьогодні будь-яке господарство, що обробляє більше як 1000 га може собі дозволити по фінансах придбати якісну мобільну сушарку, під яку не потрібен ані технічний проєкт, ані будівництво фундаменту, ані спеціальне під’єднання газу. Такий агрегат дасть змогу досушувати від 250 т зерна на добу, а в разі потреби — значно більше й таким чином істотно спростити проблему як із великою кількістю перезволоженого зерна кукурудзи, так і з іншими культурами. У разі чого мобільну зерносушарку можна спокійні перемістити за допомогою трактора в будь-яке місце, налагодивши роботу де завгодно — хоч у полі.
Не менших проблем агровиробникам завдає відсутність автопарку, достатнього для перевезення великих партій зерна з поля. Тим більше, якщо йдеться про кукурудзу, яка за врожайності понад 9 т/га буквально миттю заповняє бункери комбайнів. ЗІЛами та КАМАЗами вивезти це все з поля вчасно дуже складно, тому потрібно мати десятки вантажівок із шоферами. Натомість сучасні зерновози з алюмінієвими напівпричепами досить дороги, і мало хто їх може дозволити собі мати у достатній кількості. Тому як реальна альтернатива можна запропонувати використовувати так звану триланкову технологію збирання, коли комбайн розвантажує зібраний урожай у польовий бункер-накопичувач, що переміщується полем за допомогою невеликого трактора. Такі бункери можуть вміщати до 50 кубометрів зерна й слугувати справжньою мобільною коморою, допоки автомобілі-зерновози не зроблять заїзд на тік і не повернуться по наступну партію зерна.
Об’єктивно це може стати чудовим варіантом для будь-якого господарства, даючи змогу стабілізувати збирання врожаю кукурудзи та його післязбиральну доробку.
Ну, і зрештою, так чи інакше кожному успішному фермеру рано чи пізно доведеться таки вкладатися в сучасну інфраструктуру з перевезення, сушіння та зберігання зерна. Виходячи з тенденцій на ринку, вирощений урожай однаково дорожчатиме й перевагу матиме той, хто зможе продати його в потрібний момент.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
