Вибір у теорії
Зазвичай вибір способу зберігання врожаю залежить від низки чинників — як зовнішніх, так і внутрішньогосподарських. Починаючи від кліматичних умов місцевості, де розташовано господарство, його фінансових і матеріально-технічних можливостей, наявності й потужності власних зерносховищ до цільового призначення партії зерна. Звичайно, варто врахувати і рівень розвинутості елеваторної інфраструктури в регіоні. Можливо, вигідніше скористатися послугами спеціалізованих підприємств. Адже головне — це економічна доцільність того чи іншого способу зберігання зерна.
Вибір доступності. Але це за звичайного перебігу сільськогосподарського сезону. А коли в країні точаться бої й немає певності, що з тим зерном робити, коли та як вдасться його реалізувати, то, часом, рішення ухвалюють буквально «з коліс».
Зрозуміло, що найкращі умови забезпечать стаціонарні зерносховища, де є можливість комплексного дотримання всіх параметрів зберігання зернових мас: очищення, вологості, температурного режиму, вентиляції, контролю шкідників тощо. Та інколи доводиться поступатися очевидною технологічною та економічною ефективністю на користь доступніших рішень.
Технологічні бурти
Найбільш тимчасовим і ненадійним рішенням є зберігання зерна в буртах, тобто складованого поза сховищами / просто неба. Партії зерна можуть бути у тарі чи в насипі. Як правило, масиви зерна в буртах мають подовжену форму, щоб їх було легше вкрити плівкою, брезентом тощо та забезпечити оптимальне стікання атмосферних опадів. Хоча насипи можуть бути довільної конфігурації — хоч у формі конуса чи єгипетської піраміди, головне — щоби було зручніше надійно їх укрити.
Сам майданчик для буртів влаштовують на вирівняному місці так, щоб вода не затримувалася. Ґрунт асфальтують або утрамбовують, добавляючи вапно чи цемент із піском, вкривають настилом із дерева або інших матеріалів. Дно, крім того, вистилають плівкою, щоб убезпечити від потрапляння води. Для уникнення нагрівання зерна всередині бурту бажано влаштувати вентиляційні канали з урахуванням конфігурації бурту, використовуючи низьконапірний вентилятор. Саме місце розташування тимчасових зерносховищ має бути зручним і доступним для логістики й технічного забезпечення: під’їзду автомобілів, доставки транспортних механізмів, зерноочисних машин, установок для активного вентилювання тощо.
Підготовка зерна
Бурти можуть бути як відкритого, так і критого типів. В останніх зерно краще захищено від підмокання, розсіювання вітром, пошкодження птахами та шкідниками. Але укривати варто тільки бурти з уже сухим й охолодженим зерном. Адже в буртах, які укладено із зернової неохолодженої маси з підвищеною вологістю процес самозігрівання розвивається пришвидшеними темпами. Бажано, щоб вологість не перевищувала 15%, а 8–15 °С. Охолодження зерна відбувається в процесі проходу транспортерами, зерноочисними механізмами, примусового вентилювання, перепадів добових температур.
Для зберігання без доступу повітря можна застосувати траншеї. Але це стосується фуражного зерна для кормових цілей, бо зернова маса в умовах накопичення вуглекислого газу та браку кисню швидко силосується.
Рішення до рішення
Тимчасове зберігання в буртах — це рішення, як правило, не від хорошого життя. Вплив низки погодних чинників, складність контролю самозігрівання та фітосанітарного стану можуть призвести до значних втрат зерна. Так, місяць-другий і навіть більше можна спокійно зберігати, коли все зроблено належним чином. Але потім все одно цю партію зерна слід кудись дівати: чи продавати, чи переміщувати в більш пристосовані сховища.
Модульний принцип. На відміну від традиційного зберігання в буртах тимчасові модульні зерносховища — відносно нова технологія для України. Хоча таку технологію можна вважати розвитком зберігання насипом просто неба на іншому технічному рівні. І її вже десятки років застосовують на різних континентах — від Америки до Африки. Уважається, що це доступне, вигідне та ефективне рішення.
Конфігурація цих зерносховищ може бути різною, залежно від поставлених завдань. Як правило, каркас складається з перфорованих металевих пластин на ґрунтовій, спеціально підготовленій основі, накритих тентом. Система вентиляції на базовому рівні містить вентиляційні канали та вентилятори, що працюють на всмоктування. Відповідно, через отвори в металевих листах забезпечується природний приплив повітря. Таким чином регулюється температура і вологість усередині сховища.
Серед недоліків модульних зерносховищ інколи називають обмежений термін експлуатації, неможливість залучення вентиляції за високої вологості повітря назовні, злежування зерна та падіння прохідності міжзернового простору.
Дешево і сучасно
Сучасні пропозиції на ринку досить привабливі й обіцяють забезпечити високу якість зерна, що зберігається. Наприклад, системи модульного зберігання зерна обладнують аераційною системою з точно підібраними під розмір сховища параметрами. Завантаження та вивантаження тимчасових зерносховищ відбувається за допомогою вакуумних навантажувачів, мобільних шнекових і стрічкових конвеєрів або за допомогою стаціонарних транспортерів. Поліуретанові тенти розраховані на строк експлуатації 3–5 років. Серед переваг — простота й швидкість установлення, мінімальне обслуговування, мобільність конструкцій, які легко збирати й розбирати, переносити на нове місце, мають можливість змінювати обсяг зберігання. І головне — найнижчі ціни на 1 т зберігання.
Танцюючи від вентиляції
Цікаві також вентиляційні рішення, які можна застосувати для старих, нереконструйованих приміщень — складів, корівників тощо. Зокрема, британська компанія Martin Lishman пропонує системи Pile-Dry Pedestal&Fans з перфорованими вентиляційними колонами конусного типу, оснащеними окремими повітродувками та потужним вентилятором. Довжина колон варіюється залежно розмірів зерносховища, а вентиляційний блок дозволяє вентилювати до 120 т зерна.
Конструкція проста, не потребує перебудови самого приміщення і легко монтується. Крім того, є переносний варіант системи із зануренням вентиляційних труб безпосередньо в зернову масу. Завдяки активній вентиляції систему можна водночас використовувати для поступового просушування зерна. Щоправда, його вологість не має перевищувати 20%. Зазначається також суттєве скорочення витрат на електроенергію за охолодження зерна шляхом вентилювання тих зон, де є потреба, а не всього зерносховища.
Степан КОЦЬКИЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
