Київ-Ларнака-Пафос-Київ
Літак, здається, сідає просто на море. Коли колеса от-от мають торкнутися хвиль, виникає бетонна смуга аеропорту Ларнака, що розташований на узбережжі. От і Республіка Кіпр — околиця Євросоюзу, її окраїна. Частина старовинної грецької цивілізації — найдавнішої у Європі. Тут ми зустріли дуже багато знайомого для нас.
Жовтогарячі попечені сонцем скелі, мов у Криму. Де-не-де бовваніють на схилах колючі чагарники. Такі пейзажі біжать уздовж шосе протягом півтора годин, поки з аеропорту Ларнака ми перетинаємо острів до південного його узбережжя. Переважно так виглядає увесь Кіпр — у тих місцях, куди не прийшов аграрний бізнес.
Але ж він прийшов на острів давно й усерйоз. Не будемо зараз про курортне узбережжя: там рай, перфектні вишукані курорти й пальмові гаї, зелені густі трави й середземноморські чудернацькі квіти. Але слідом за туризмом в економіці Республіки Кіпр йде сільське господарство, тобто це — провідна галузь країни невеликого острова, що має кілометрів 200 завдовжки і 120 км завширшки. Особливо важливою стала аграрна справа після того, як Кіпр перестав бути офшорною зоною й надавати сумнівні фінансові послуги пострадянським олігархам.
У аграрній сфері Кіпру зайнято 20-25% економічно активного населення республіки. Традиційними видами кіпрського сільськогосподарського виробництва є овочі, цитрусові, виноград. Місцеве сільське господарство загалом повністю покриває потреби населення острова в продовольстві, а деякі продукти експортуються: оливкова олія, вино, картопля. Втім, дещо сюди й завозять: з України, наприклад, Кіпр імпортує ріпакову олію: за 2013 рік ми відправили туди 2,75 тис. т по ціні € 1247 за тонну.
Їж помаранчі, кактуси жуй
Трапляються на острові уздовж доріг блискучі фортеці біогазових станцій, а у Лімассолі біля моря зауважуємо порт, де є можливості для перевалки скрапленого газу. Тут його використовують доволі активно, навіть деякі готелі опалюються виключно екогазом, як його тут називають. Це можливо завдяки спеціальним вигідним тарифам, які діють у ЄС.
Коли їдеш островом, тішать око доглянуті сади й гаї: стоять, мов солдати в одностроях, акуратні помаранчеві деревця, мандаринові, лимонні… Розмаїтість кіпрських цитрусових така, що розбігаються очі: апельсини, лимони, лайми, міньоли, мандарини, помело. Між дерев лежать акуратні тюки сіна: видно, що тут регулярно беруть укоси. Усе доглянуте, хазяйське. Й усе, звісно ж, культивується на поливі: картопля, фінікові гаї, кавуни.
Кавуни тут доспівають, починаючи з кінця травня, так само й дині. Причому не парникові, як у Туреччині, а натуральні — ґрунтові. Місцеві абрикоси з'являються десь на початку червня, а разом з ними — нектарини й персики. Черешня є вже із середини травня, і до кінця червня вона відходить. Але вона тут дуже дорога, бо росте високо в горах.
На обійстях кіпріотів усюди створюють затінок плодові дерева: переважно апельсини або лимони. Як у нас, йдучи сільською вулицею, можна побачити під парканом яблуко або сливу, так на Кіпрі — лимон або помаранч. Піднімати, втім, я не наважився. Сміливо зробив би це у нас, але не в європейський країні: право власності тут святе. Навіть гній цінується. У минулому будучи англійською колонією, Кіпр перейняв британське законодавство, а згодом вступив до ЄС, де теж відносини між людьми базуються на взаємному дотримані навіть найдрібніших прав.
У серпні на Кіпрі дозрівають їстівні плоди кактуса опунції. Вони трохи нагадують полуницю, трохи ківі. У вересні тут з'являється у продажу гуава. Плоди її містять у п'ять разів більше вітаміну С, ніж апельсини. Росте на Кіпрі також інжир, з кінця вересня збирають манго, а у жовтні починається сезон гранатів. Цікаво, що фрукти на цьому теплому острові збирають навіть узимку: у грудні доспівають банани й деякі цитрусові.
Вино й лавр
Звісно ж, на Кіпрі, як у будь-якій середземноморській країні, вирощують різні сорти винограду. Такі продукти переробки винограду, як родзинки, вино й коньячний спирт вже не перше століття займають помітне місце в зовнішній торгівлі Кіпру. Мабуть, років із 700 поспіль, якщо не більше, тут виготовляють виноградне вино «Коммандарія» — його, згідно з місцевими легендами, пили лицарі-хрестоносці ще у ХIV ст. Історичні хроніки свідчать, що кіпрське вино подавали на весіллі у британського короля Річарда Левине Серце, яке відбулося у місті Лімасолі.
Неподалік пам’ятнику Олександрові Македонському у місті Пафос можна побачити невеличке деревце — лавр. Цю рослину тут, на Кіпрі, культивують також здавна — але насамперед не для виготовлення лаврових вінків, щоб увінчувати королів чи полководців, а для банальних приправ: у юшку, борщ. Кухня Середземномор’я, до речі, багата рибними стравами, а лавр для неї — штука незайва.
Картопля Середземномор’я
Не зайва й картопля. Один з основних продуктів, який тут давно вирощують — це, як не дивно, саме вона — бульба. Як у Білорусії, тільки зі своїми особливостями.
Завдяки сприятливим кліматичним умовам картоплю на Кіпрі вирощують майже цілорічно, знімаючи її урожай тричі на рік. Кіпр експортує бульбу кораблями-рефрижераторами у 20 країн, серед основних покупців — Великобританія, Німеччина, Бельгія, Голландія, Греція й скандинавські країни. Майже весь експорт цих коренеплодів — молода картопля, найдорожча на споживчому ринку, незалежно від того, весняний чи зимовий це збір урожаю. Відмінну якість острівної картоплі забезпечують кілька факторів. Це гарні червоноземи, винятково сприятливі кліматичні умови, величезний досвід і знання технологій виробників картоплі, й насамкінець — систематичний контроль якості з боку Євросоюзу.
В Україні теж відомі деякі сорти кіпрської картоплі: Діамант, Нікола, Марфона, Спунта, Марабел, Анабел, Шарлотта та ін.
Слідами Робінзона Крузо
З дитинства ми знаємо, прочитавши книжку про Робінзона Крузо, що такі от теплі острови люблять кози. Так і є. Нам трапилася на шляху козяча ферма — порівняно невелика, голів на п’ятдесят. Акуратна, мовби десь на ВДНГ. Однак коров’ячі ферми, звісно, тут більш розповсюджені. Вони доглянуті й ошатні, займатися тваринництвом на Кіпрі престижно. Це не дивує, коли бачиш, скільки тут у магазині коштує молоко: 4 євро/л.
В останні роки на Кіпрі стає усе популярнішим агротуризм. Це приблизно те саме, що в нас називають «зеленим туризмом». Замість фешенебельних готелів приїжджі вибирають затишні будиночки в традиційних гірських селах. Кіпрська туристична організація (Cyprus Tourіsm Organіzatіon) приділяє особливу енергію розвитку саме цього напряму мандрів, намагаючись не тільки задовольнити примхи туристів, а й урятувати сільських мешканців від безробіття. Люди з Європи їдуть сюди за сільськими враженнями: понюхати пахощі свіжого сіна й коров’яку, поласувати різноманітними сирами, фруктами, вином. Цікаво ж городянинові прокинутися вранці від ревіння віслюка, а потім подивитися, як робиться місцевий хліб і сир, та й самому козу подоїти чи поводити… І якщо готелі на узбережжі взимку гублять якийсь відсоток гостей у порівнянні з літнім сезоном, то сільський агротуризм дає стабільний приплив клієнтів практично в будь-яку пору року.
Отже, щедро наділений сонцем і теплом увесь рік, Кіпр є прекрасним місцем зі сприятливим для агробізнесу кліматом. Не лише у прямому сенсі, а й у переносному: тут діють європейські закони й правила, які сприяють сільгоспвиробникам у їхньому нелегкому бізнесі.
