Про це йдеться у матеріалі ZN.ua, авторами якого є заступник Голови Ради Асоціації «Земельна спілка України» Андрій Мартин та член Ради з матеріальних активів Міжнародного комітету зі Стандартів оцінки (IVSC) Людмила Сімонова.
Зазначається, що наразі головною проблемою залишається внесення до кадастрової системи відомостей про земельні ділянки, які формувалися в радянські часи та в перше десятиліття незалежності України (до 2004 року), коли почалося створення електронної земельно-кадастрової системи.
Читайте також: Ризики оскарження в суді договорів оренди землі після скасування мораторію
«Тому перше завдання на сьогодні – переконатися, що інформація про всі земельні ділянки, права на які були посвідчені правовстановлюючими документами (державними актами, договорами оренди тощо), внесена в електронну кадастрову систему і стане доступною для всіх бажаючих», – йдеться у матеріалі.
Додається, що на цей час зі сформованими, проте не зареєстрованими в земельному кадастрі ділянками коїться певна плутанина, адже власники й користувачі земельних ділянок найчастіше мають документ, що посвідчує їхні права на землю, проте відомостей про точні характеристики ділянки, і особливо її межі, може не бути, а сама ділянка – не мати унікального ідентифікатора: кадастрового номера.
«Звісно, ефективно захищати права на такі земельні ділянки практично неможливо, а їх використання пов'язане з величезною кількістю титульних ризиків», – зазначають автори статті.
