Про це повідомив Олександр Кривенко, журналіст газети «Агробізнес Сьогодні».
Промовці нагадали, що два місяці тому Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект закону №2178-10 про обіг земель сільськогосподарського призначення, згідно з яким 1 жовтня 2020 року передбачається остаточно скасувати земельний мораторій. 28 грудня 2019 року Комітет з питань аграрної та земельної політики, розглянувши правки до згаданого законопроекту, вирішив рекомендувати Верховній Раді прийняти його в другому читанні та в цілому.
Ця законодавча ініціатива викликала палку дискусію у широких колах суспільства. Одне з найгостріших питань, які активно обговорюються, чи продавати землю іноземцям. Тож не дивно, що учасники медіа-заходу не оминули його своєю увагою.
Як повідомив Микола Сольський, голова комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, наразі до законопроекту внесено зміни, за якими іноземці не матимуть змогу купувати сільгоспугіддя в Україні.
Як зауважив Роман Лещенко, уповноважений Президента України із земельних питань, аналогічні обмеження стосовно іноземців свого часу приймали деякі інші країни Європейського Союзу, зокрема, Польща й Угорщина. Тому згадані правки до законопроекту №2178-10 не порушують зобов'язань України перед інвесторами з ЄС.
За словами Миколи Сольського, рішення про недопущення іноземних громадян до ринку сільгоспугідь було прийняте під впливом суспільства, маючи, певно, на увазі, зокрема і той факт, що 17 та 18 грудня чисельна група представників сільськогосподарської галузі провела пікет під стінами будівлі Парламенту з метою недопущення запуску ринку землі. Однією з вимог протестувальників було захистити вітчизняні сільгоспугіддя від продажу їх іноземцям.
Згідно з офіційною позицією Президента України, рішення про право продажу землі сільськогосподарського призначення іноземцям, ухвалюватиметься виключно за результатами всеукраїнського референдуму.
Водночас очільник профільного парламентського комітету пояснив, що за нормами тексту законопроекту №2178-10, підготовленого до 2-го читання, в будь-якому разі встановлено заборону на правочини із землями сільськогосподарського призначення в зоні 50 км від державного кордону України, якщо стороною цих правочинів є іноземці чи юридичні особи, що засновані іноземними громадянами.
Так само, за словами Миколи Сольського, ніколи не матиме змогу придбати сільгоспугіддя в Україні будь-яка юридична особа, учасниками якої є громадяни держави-агресора чи іншої держави, якщо не встановлено кінцевого бенефіціара такої юридичної особи або бенефіціар зареєстрований у офшорній зоні, або ж він належить до терористичної організації. Заборона поширюватиметься також і на осіб, щодо яких застосовані персональні санкції. Крім того, права бути покупцями сільгоспземель в Україні не матимуть фізичні й юридичні особи, які зареєстровані у державах, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, які одержані злочинним шляхом.
В ексклюзивному коментарі Агробізнесу Сьогодні Зиновій Свереда, доктор соціальної економіки, звернув увагу на те, що чинна редакція проекту № 2178-10, декларуючи заборону продажу сільгоспугідь іноземним покупцям, містить низку лазівок, які дозволяють обійти це обмеження. Зокрема, в Україні існує багато банків із закордонним капіталом, акціонери та засновник яких є іноземці або акціонери закордонних банків, що можуть набути право власності на землю як на заставне майно боржника, який порушив умови кредитного договору.
Експерт зауважив, що на теперішньому етапі норми законопроекту № 2178-10 стосуються лише обігу сільськогосподарських угідь. Україні ж, як вважає Зиновій Свереда, потрібен закон про розвиток сільських територій, у якому були би гармонійно поєднані інтереси всіх зацікавлених сторін, у тому числі місцевих громад, сімейних господарств і споживачів.
«Я є прихильником формування українського господаря, але якщо він реально спроможний працювати для суспільного блага та виробляти якісні продукти харчування з високою доданою вартістю. Дбаючи про вітчизняного виробника, необхідно створювати умови для конкуренції всіх учасників ринку, в тому числі закордонних інвесторів на рівні малих і середніх фермерських іноземних господарств. Закриті системи формують внутрішні клани, які часто зацікавлені в тому, щоби соціальний, інтелектуальний і правовий рівень власників паїв і селян був низький, адже більшість багатих фермерів і власників агрохолдингів часто мають подвійне громадянство», – наголосив експерт.
Крім того, на його думку, в пріоритеті національних інтересів має бути вітчизняний споживач.
Такий підхід відповідає і нашим історичним надбанням, коли багато чого доброго та корисного створювали на українських теренах іноземці, і традиціям європейській концепції підприємництва.
«Зверніть увагу, чимало з тих, хто виступає проти продажу землі іноземцям, віддають перевагу імпортним харчовим продуктам, купують одяг закордонних брендів, їздять на іномарках, користуються консалтинговими, освітніми й іншими послугами зарубіжних компаній, у тому числі тих, які працюють в Україні. Не так суттєво, паспорт якої держави має той, хто фінансовими й інтелектуальними ресурсами, новітніми технологіями та щоденною працею виготовляє продукцію на українській землі, якщо результати такої діяльності відповідають інтересам місцевої громади: духовним, економічним, екологічним, соціальним тощо», – підкреслив Зиновій Свереда.
За його словами, варто прийняти програму продовольчої безпеки держави, стандартів якості продуктів і прозорості для перевірок. Є нагальною потреба в тому, щоби земля була максимально під контролем місцевих громад і компетентних органів, щоби були створені реєстри землевласників. Тому важливо передбачити такі норми, які дозволяли би органам сільського самоврядування приймати такі рішення, що давали би змогу бути повноправними учасниками ринку землі як вітчизняним, так і іноземним виробникам, якщо вони відповідають певним критеріям ведення агробізнесу та розвитку сільських територій.
«Варто не забувати, що за останні 150 років ми «пережили» кілька земельних реформ, серед яких «панщина», «Столипіна», комуністична. Усіх їх єднає спільна характеристика: спрямованість проти того, щоб українські селяни мали гарантії приватної власності, тому що це основа свободи. Всі «реформи» були писані «згори» без урахування інтересів місцевих громад і селян. Звісно, можна встановити обмеження на розмір сільгоспугідь, які купуються. Проте єдиний ефективний запобіжник полягає в тому, щоби право власності на землю набували, насамперед, ті, хто на ній працює, виробляючи продукцію належної якості та безпечності. Єдина ефективна аграрна реформа в історії України – це земельна концепція митрополита Андрея Шептицького. Він заснував банки та передав їх у керівництво місцевих громадам, розвинув кооперативний рух та сприяв організації ринків збуту, а завдяки прибуткам фінансував освіту селян, культурні та спортивні товариства, підтримував інновації та мікрокредитування», – наголосив Зиновій Свереда.
