Підприємство працює під ТМ "Київське Сухе Варення", повідомляє AgroPortal.
"У 2008 році ми придбали книгу Олени Малаховець "Подарок молодым хозяйкам" 1912 року видання. Саме в ній знайшли кілька старих рецептів сухого варення. Спочатку були аматорські спроби приготувати варення на кухні. Потім нас запросили на перший веганський фестиваль, де ми показали свою продукцію і отримали на неї шалений попит", – розповідає директор співзасновник підприємства Ярослав Семенець.
До виробництва сухого варення як бізнесу Ярослав та Світлана Семенець приступили у 2016 р. Винайняли приміщення, зробили ремонт і почали виготовляти унікальний продукт.
"Ми довго шукали рецепти в інших місцях, зразки давніх часів. Київське сухе варення було солодкою візитною карткою міста і в XVIII, і в XIX столітті", – говорить власник крафтового бізнесу.
Перші згадки про нього датуються літописами 1386 р. Тоді зацукровані фрукти з Києва привезли до Литви на весілля принца Ягайла і принцеси Ядвіги. Київськими цукатами смакували навіть у Пекіні.
"Тоді фрукти варили в меду. Зараз відомо, що нагрівати мед до високої температури не можна, тому мед ми замінили на цукор. Це дозволяє робити солодощі максимально натуральними: лише цукор і основа – фрукти, ягоди, гарбуз, буряк, морква, шкірка апельсина чи лимона, чи навіть корінь петрушки або пастернака", – ділиться Семенець.
Читайте також: Український науковець розробив лікувальну медову жуйку
"Київське Сухе Варення" часто отримує пропозиції експорту. Проте Семенець каже, що не планує виходити на великі обсяги виробництва. "У нас ручна робота, без жодної механізації, ми вкладаємо душу у свій продукт. Це принцип, від якого не будемо відступати", – говорить він.
За його словами, аби забезпечити виробництво якісною сировиною, "Яросвіт" налагодив прямі контакти з фермерами.
"На цей рік нам посіють корінь пастернаку, посадять гарбузи. З чернівецьких садів нам привозять яблука, груші й айву. Під Каневом під наше виробництво заклали грушевий сад, через кілька років буде урожай", – ділиться Семенець.
Основні виробничі витрати, зазначає він, ідуть на оренду приміщення, оплату електроенергії за промисловим тарифом, заробітну плату, сировину, цукор, упаковку, транспортування. Знадобилися інвестиції в техніку та обладнання – сушарки, електроплити, велика кількість каструль.
"Першочергові інвестиції поки не окупилися, нам потрібно вийти на більші обсяги продажу", – говорить бізнесмен.
