Адже вартість 1 тонни насіннєвої пшениці дорівнює вартості 5-10 тонн товарного зерна пшениці, а продавши за кордон 1 тонну насіннєвої кукурудзи можна придбати до 50-70 тонн товарного зерна кукурудзи, зазначив завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Олександр Захарчук.
За його словами, у цьому контексті найбільш вагомим показником ефективності розвитку країни на світовому ринку насіння є співвідношення експорту цього виду сільгосппродукції до його імпорту.
Адже основні країни-експортери насіння є одночасно й найбільшими імпортерами, нагадав Захарчук.
За даними Міжнародної насіннєвої федерації (ISF), найбільший імпорт насіння у грошовому вираженні щорічно здійснюють Нідерланди (1017 млн дол. США), Сполучені Штати Америки (1003 млн дол. США), Франція (769 млн дол. США) та Німеччина (693 млн дол. США).
До топ-10 імпортерів насіння також входять Італія (540 млн дол. США), Іспанія (531 млн дол. США), Мексика (455 млн дол. США), Російська Федерація (442 млн дол. США), Україна (439 млн дол. США) та Китай (366 млн дол. США).
Таким чином, Україна знаходиться на «почесному» 9 місці в компанії найпотужніших агровиробників світу. Втім, це не є перевагою з огляду на місце нашої держави у рейтингу експортерів насіннєвої продукції, констатував Захарчук.
Нідерланди, які очолюють рейтинг країн-імпортерів насіння, посідають лідируючу позицію й у топ-10 експортерів насіннєвого матеріалу. Щорічні закордонні поставки Нідерландів цього виду сільгосппродукції складають – 2040 млн дол. США, з них 1622 млн дол. США – насіння лише овочевих культур.
На другому місці знаходиться Франція з обсягами експорту насіння у 1801 млн дол. США, на третьому – Сполучені Штати Америки з результатом у 1712 млн дол. США.
Провідні місця у рейтингу посідає низка європейських країн: Німеччина (783 млн дол. США), Угорщина (480 млн дол. США), Італія (387 млн дол. США), Данія (312 млн дол. США) та Румунія (296 млн дол. США).
Читайте також: В Україні вартість сертифікації насіння вища, ніж у країнах ЄС
Замикають топ-10 експортерів насіння із майже з однаковими результатами – Чилі (285 млн дол. США) та Канада (282 млн дол. США).
Як зазначає експерт, України немає ані у топ-10, ані у топ-20 країн – експортерів насіння. Наша держава посідає скромне місце у кінці цього списку з результатом у 13-15 млн дол. США на рік.
За результатами проведеного науковцями Інституту аграрної економіки дослідження, позитивні надходження від експорту насіння порівняно з його імпортом мають лише Нідерланди (+1023 млн дол. США), Франція (+1032 млн дол. США), Сполучені Штати Америки (+709 млн дол. США) та Німеччина (+90 млн дол. США).
Решта провідних країн – експортерів насіння мають негативне сальдо експортно-імпортних операцій з насінням, зокрема: Китай – (-161 млн дол США), Італія – (-173 млн дол. США), Іспанія та Мексика – по (-268 млн дол. США).
Україна, за розрахунками вчених Інституту аграрної економіки, посідає передостаннє місце у списку за співвідношенням експорту-імпорту насіння із показником у (-423 млн дол. США), поінформував Захарчук.
Гірший показник має лише Російська Федерація (-440 млн дол. США), зауважив експерт.
На його думку, нагальною потребою сьогодення є створення умов для переважного використання насіння вітчизняної селекції, забезпечення продовольчої безпеки держави, а також сприяння реалізації потенціалу України щодо нарощування експорту насіння до 1,5 млрд дол. США.
Вкрай важливо, наголошує експерт, із залученням усіх зацікавлених сторін – держави, виробників насіння, селекціонерів, науковців, маркетологів та інших – визначити подальші шляхи покращення якості українського насіння, особливо гібридів; розробити механізми боротьби з фальсифікатом насіння; запровадити підтримку українського насінництва на внутрішньому ринку; збільшити надходження коштів за рахунок сплати ліцензійних та селекційних платежів для підтримки вітчизняної селекції.
Реалізація цих заходів сприятиме визнанню українського насіння іншими державами та отриманню дозволу на його продаж на території ЄС, що необхідно для диверсифікації виробничих потужностей по всій Європі, зменшення ризиків виробництва в одній кліматичній зоні та запровадження цивілізованого обігу насіння на внутрішньому ринку з можливістю виходу на найкращі ринки Європи та світу, підсумував науковець.
