Про це зазначає Едуард Герман, експорт-менеджер ТОВ «Аврора», під час зустрічі резидентів клубу FTradeClub Berries, повідомляє SEEDS.
За його словами, ціни на українську черешню на міжнародному ринку – одні з найнижчих у світі. Які напрямки обирати експортерам, щоб наростити обсяги продажів та підвищити вартість продукції.
На думку фахівця, наразі найбільш перспективними ринками для українських виробників є країни Європи.
«Основний конкурент для нас на європейському ринку – це Туреччина. Ця країна виробляє найбільше черешні у світі, але частка експорту складає всього близько 5% від глобального. Там високий рівень внутрішнього споживання. Експортує черешню Туреччина переважно в Європу. Країна є основним постачальником на європейському ринку, тому у сезон, коли Туреччина виходить на ринок, вона диктує ціни. Мало хто може конкурувати з країною за обсягами постачання черешні. Але за якістю у неї є конкуренти. Наприклад, Іспанія, яка постачає якісну черешню та продає її за високою ціною. Але сезон, як в Туреччині, так і в Іспанії, починається раніше, тому в нас є невелике вікно можливостей у липні, коли українська черешня виходить на пік виробництва, особливо цього року, коли сезон змістився на два тижні», – зазначає Едуард Герман.
Що ж до постачань у конкретні країни, то фахівець переконує: «Перспективним ринком для України є Італія. Хоча ця країна експортує значні обсяги черешні, але в липні вона імпортує, оскільки сезон черешні власного виробництва в країні до того часу закінчується».
Ще одна цікава країна, за словами Едуарда Германа, – Німеччина. Це дуже великий ринок, а українські підприємства мають багато контактів з німецьким бізнесом. Пік імпорту черешні в Німеччину – це час, коли в Україні пік збору.
«Крім цього, цікавий ринок – Велика Британія. Це одна з небагатьох країн, де імпорт наявний протягом усього року, тому споживачі там звикли до високої ціни на черешню. Утім, британські покупці дуже вибагливі щодо якості продукту», – говорить фахівець.
Експерт також назвав основні проблеми українських виробників черешні:
• якість продукції (більшість садів заклали ще у радянські часи);
• українські сорти (конкурентоспроможні, але не завжди відомі на міжнародному ринку);
• застарілі склади, які не забезпечують умов холодного ланцюга;
• сортування (якщо черешня несортована, скоріше за все її не вдасться експортувати);
• недостатня обробка після збирання (потрібно плоди помити, обробити, щоб транспортування пройшло вдало);
• якість українських доріг (черешня – тендітний продукт, який може пошкодитися при транспортуванні);
• сертифікація (Social compliance – для ринків з високою доданою вартістю важливо, щоб виробник дотримався принципів справедливої оплати та умов праці);
• не вистачає співробітників з гарним знанням англійської мови, що ускладнює переговори з замовниками;
• митне оформлення (для уникнення затримок на кордоні важливо співпрацювати з юристами, які перевірять правильність оформлення документації);
• законодавчі вимоги країн (в ЄС обробляти сади деякими препаратами заборонено, а в Україні – ні, тому, орієнтуючись на експорт, не варто використовувати такі речовини).
Читайте також: Через дощі садівники можуть втратити до 80% врожаю черешні
