Набувши досвіду в Малайзії, а згодом і в Індонезії, Олексій привіз сотню малайзійських мальків і заморські технології їх вирощування додому – і разом з товаришем-ветераном АТО започаткував виробництво в Узині, повідомляє Укрінформ.

Звичайнісінький, на перший погляд, двір усередині вміщає три басейни (такий собі літній варіант для ракоподібних), а також невелику будівлю з басейнами, оснащеними системою теплообміну, замкнутого водообміну та фільтрами.

Як тільки налагодили виробництво, почали постачати креветку не тільки до українського столу, а й у Туреччину, Польщу, Литву, Грузію, Вірменію.

Власники креветкового бізнесу також створили програму для українських ветеранів військової служби, вже понад 500 захисників України отримали «стартовий пакет» – безкоштовне стажування, мальків, а також обладнання для почину. Так екзотичний, можна сказати, стартап помалу перетворюється на важливий соціальний проєкт. Аби розпочати, не потрібно захмарних інвестицій – лише бажання, каже підприємець.

Узинська команда нині збирає вже свій 12-й урожай креветок.

«Плануємо вирощувати й інший вид – габонський фільтратор, але поки він на опрацюванні, вчимося інкубувати», – ділиться планами Слєпньов.

Головною особливістю креветок роду Макробрахіум є видовжена передня пара лап з великими клешнями. Живою, разом з киснем екзотична продукція на ринки та в ресторани по Україні постачається на четвертий місяць росту, вагою 25 грамів, а коштує вона від 1500 гривень за кілограм. Є на підприємстві й гіганти, що досягають 500 грамів протягом 8-9 місяців. Інтенсивний зріст добре видно в мальків, за тиждень вони можуть збільшитись у 3-5 разів. Головне в цій справі – правильно проінкубувати й виростити молодняк, через 45 днів перенести його з соленої води жити в прісну, розповідає Олексій.

Вже опріснена личинка вирощується в озерах, басейнах, навіть у копаних ямах, а взимку – обов’язково в теплицях, бо для таких теплолюбних створінь температура води має бути сталою – 27 градусів. Витрати води мінімальні, бо замкнутий цикл поєднується з фільтраційною системою, яку підприємці розробляли самі. «Це наше маленьке українське золото», – з любов’ю називає мальків Олексій.

На всіх етапах вирощування – у воді має бути штучне укриття: Олексій використовує зв’язані між собою пластмасові ящики, аби креветка ховалась у них під час линьки, а також сітки, які створюють лабіринти й захищають креветок від канібалізму серед них (так, це ще ті «хижаки»).

При дбалому утримуванні й харчуванні – креветкам хвороби не страшні, інколи вони страждають від пошкодження панцира, клешнів, вусиків, але відновлюються під час линьки. Креветки – поліфаги, тобто добре засвоюють рослинну й тваринну їжу. Для годування не використовуються ані хімічні добрива, ані вітамінні добавки. У раціон входить усе природне: гарбуз, бадилля моркви, огірок, кропива для гарної линьки, кабачок, карасики, шпинат, на поверхні плавають водяна капуста й водяний горіх. Вміст білку в харчуванні має досягати 50%, тому додають маленьких морських креветок, черв’яка, а також мідії, яких власники прозвали «тушонкою», що лежать на дні й слугують резервом у термінових ситуаціях. Таку живність беруть зі ставків, озер, в залежності від того, чого в регіонах у надлишку, годують дозовано до 8 разів на день. Аби прогодувати креветку, достатньо мати клаптик землі, запевняє підприємець. Після годування обов’язково проводять ревізію: прибирають зайвий корм, сміття, ворушать дно, аби креветки рухалися й набирали вагу.

Читайте також: На Одещині збудують найбільшу у Європі креветкову ферму