За розрахунками експертів УКАБ, безпосередня підтримка аграріїв у 2013 році становитиме менш ніж 30% від рівня, зафіксованого в державному бюджеті на 2012 рік. «Загальне зменшення фінансування видатків Міністерства аграрної політики та продовольства України становитиме 2,6 млрд грн, − констатує генеральний директор УКАБ Володимир Лапа, − однак основне скорочення припало саме на програми бюджетної підтримки сільгоспвиробників».
У порівнянні з поточним роком, зменшено видатки за важливими бюджетними програмами, серед яких:
- «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» (більш ніж у десятеро із 1,007 млрд грн до 97 млн грн);
- «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу» (із 30 млн грн до 8,8 млн грн).
Більше того, проект закону взагалі не передбачає бюджетної програми 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними», причому Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» передбачає стягування такого збору із цільовим його спрямуванням саме на розвиток зазначених галузей. При цьому особливості справляння збору суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Податковим кодексом України. Це означає, що аграрії втратять ще понад 1 млрд грн.
Зі слів президента УКАБ Алекса Ліссітси, це абсурдний випадок, коли цільове призначення збору не знайшло свого відображення у проекті державного бюджету. Однак основне питання стосується навіть не обсягів бюджетної підтримки, а прогнозованості державної політики щодо галузі в цілому.
«Підвищення нормативної грошової оцінки ріллі на 75%, зменшення фінансування програм бюджетної підтримки на 71% − і все це протягом 13-14 місяців, − зауважує А. Ліссітса. − Крім цього, варто зауважити про потужний адміністративний прес: контроль сівозмін і необхідність розробки проектів землеустрою, щорічні перевірки елеваторів, проблеми з атестацією насіннєвих посівів, неподання вагонів для перевезення зерна і шроту, зупинка вантажівок із зерном на трасах, намагання остаточно забюрократизувати режим використання коштів за рахунок податкових стимулів і багато чого іншого».
Фахівець констатує, що в таких умовах важко уникнути враження про свідому політику щодо зупинки розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні, нагадуючи слова експерта однієї з сусідніх країн: «все, що потрібно зламати, українці зроблять своїми руками».
