Про це повідомив Сергій Шиш, директор групи компаній «Єврошок» (переробка часнику, торгова марка «Все по часнику»), передає Україні потрібно нарощувати внутрішнє виробництво часнику – експерт.
Тепер задовольнити попит на часник нема чим. В Україні важко знайти навіть пару товарних партій, а імпорт якісного часнику надто дорогий.
«Дуже важко знайти навіть дві тонни товарного часнику для власного виробництва. Залишилися дрібні партії з городів, різної якості, сортів. Навіть для торгових мереж вони не підходять. Що вже говорити про промислову переробку», – сказав експерт.
Зазначається, що часник подорожчав через накладання кількох факторів. По-перше, у Європі на нього зріс попит. Експерти пов'язують це зі збільшенням чисельності емігрантів із країн, де часник є важливою складовою національної кухні. У німецьких та австрійських супермаркетах середня ціна становить близько 6 євро, хоча є випадки із захмарними майже 20 євро за кілограм.
По-друге, часнику не вистачає на всіх – пропозиція відстає від попиту.
«Цього року іспанські виробники часнику повністю вичерпали запаси, чого не траплялося останні три роки. Це сталося через погодні умови, подорожчання вартості найманих працівників та транспорту. Зараз навіть альтернативні постачальники (з Південної Америки) вичерпали свої запаси, що дозволяє цінам зростати до нового сезону», – прогнозує Денні Дін з нідерландської компанії Denimpex (імпортер овочів).
Читайте також: Україні потрібно нарощувати внутрішнє виробництво часнику – експерт
За його словами, європейські постачальники вже вичерпали квоти на завезення китайського часнику до ЄС. Тому тепер його імпортують із сплатою штрафів – 1200 євро за тонну. Тому ціна зростає, але часник все одно купують.
Ось чому в Україні проблеми з імпортом часнику – він надто дорогий. А власного овочів у достатніх обсягах немає. Випадки, коли невеликі партії українського часнику експортували до Японії, є винятком.
За статистикою Держстату, за чотири роки, з 2020 року, площа під часником в Україні скоротилася майже на 15% – до 21 000 га. Майже всі вирощують дрібні та сімейні господарства. Оптовики не виключають, що офіційна статистика перебільшує площу посівів.
«Принаймні цього року я не бачив полів часнику понад два гектари. Хоча перед війною були поля 50 та 70 гектарів», – каже Сергій Шиш.
Головна проблема із вирощуванням часнику – необхідність залучення великої кількості працівників. За останні п'ять років у країну не завозили обладнання для механізації вирощування часнику – жодної сівалки, калібратора, збирального комбайна.
