На сировинний експорт в Україні йде 84% кукурудзи, 54% пшениці та 57% ячменю, наводить дані галузева спільнота виробників біоетанолу. Потужності для перероблювання при цьому в країні є: за даними Української асоціації виробників біоетанолу, виробництво здійснюється на 17 заводах, а нині галузь заявляє про сумарну потужність до 600 тис. тонн на рік.
Заводи два роки працювали менш ніж наполовину
Показова деталь: на потужностях у 427 тис. тонн, які були наявні на кінець 2024 року, тоді виробили лише близько 200 тис. тонн продукції.
Причину в асоціації називають прямо, і вона суперечить поширеному уявленню про дешеву українську сировину. Просідання внутрішніх цін було лише в перші два роки війни, а вже з 2024-го ціни на кукурудзу зрівнялися з європейськими — і спирт із неї перестав бути конкурентним на ринку ЄС. На експорт ішов переважно етанол другого покоління, вироблений з відходів: він у дефіциті й має вищу ціну.
Саме ця умова зникла за останні тижні. Мінімальна експортна ціна на пшеницю опустилася до найнижчого рівня з березня 2025 року, закупівельні ціни на соняшник у переробників впали майже на 8 тис. грн за тонну за чотири дні, а зерно фізично не має куди їхати через зупинку портів.
Один завод забирає 350 тисяч тонн зерна
Для господарства значення має не бюджетний ефект, а наявність покупця поруч. Підприємство потужністю 100 тис. тонн біоетанолу щороку купує до 350 тис. тонн кукурудзи, і закуповує її переважно в місцевих господарствах — без плеча до порту, без черг на кордоні й без залежності від ставок фрахту.
Попит на готову продукцію держава вже сформувала: з 1 липня 2026 року діє обов'язкове додавання біоетанолу до бензинів. Масштаб потенціалу асоціація оцінює через квоти на експорт до ЄС — за її розрахунком, їх скасування забезпечило б перероблювання до 3 млн тонн кукурудзи всередині країни.
