Ставки морського фрахту з українських портів за кілька тижнів піднялися з 42 до 54 доларів за тонну — майже на 29%. Такі цифри назвав голова Федерації борошномелів Туреччини (TUSAF) Мехмет Месут Чакмак в інтерв'ю S&P Global, а його оцінки навів УкрАгроКонсалт. Паралельно піднялися ставки страхування воєнних ризиків — до 2% вартості судна.
Чакмак пов'язує це із загостренням ситуації навколо чорноморських портів. Атаки на портову інфраструктуру й на самі судна вже змусили частину судновласників переглядати фрахтові угоди або скасовувати бронювання — про таку реакцію ринку писала «Економічна правда» ще в липні.
Дванадцять доларів різниці на кожній тонні
Подорожчання перевезення не залишається на рівні судновласника — воно проходить весь ланцюг і доходить до поля. У Всеукраїнській аграрній раді цей механізм описують прямо: за словами заступника голови ВАР Дениса Марчука, ці витрати перекладаються на українського аграрія через зниження закупівельних цін на продукцію.
Масштаб зсуву видно на довшій дистанції. До повномасштабної війни логістика до чорноморських портів коштувала близько 30–40 доларів за тонну. Нинішні 54 долари — це вже морський фрахт із портів, які працюють під обстрілами. Альтернативний маршрут через західний кордон і румунські порти УкрАгроКонсалт оцінює у 70–85 доларів за тонну, тобто відхід від моря автоматично означає ще дорожчу схему.
Окремий чинник — Дунай. Перевалка через Констанцу впирається в низький рівень води: баржі неможливо завантажити повністю, і собівартість тонни зростає ще до того, як зерно потрапляє на морське судно.
Рекордний урожай Туреччини звужує вікно для імпорту
Другий бік історії — попит. Виробництво пшениці в Туреччині цього року оцінюють у 24 млн тонн, і це рекорд. За таких запасів імпорт у поточному маркетинговому році може скласти близько 4 млн тонн, а остаточний обсяг залежатиме від внутрішніх цін, політики продажів Турецької зернової ради та експорту борошна.
Борошномельна галузь при цьому нарощує вивіз: на 2026 рік Туреччина планує 3 млн тонн борошна проти 2,345 млн торік. Підтримку дає відновлення попиту з боку Сирії, але конкуренція на ринках Африки та Близького Сходу посилюється.
Читайте також: Індія відкрила експорт пшениці після чотирьох років
Самі млини тим часом перебудовують закупівлю: коротші контракти, гнучкіше планування постачання, розширення переліку постачальників коштом країн Балтії, Румунії та Болгарії. Висока вартість фінансування не дозволяє їм формувати великі запаси заздалегідь — доводиться купувати частіше й меншими партіями. Чорноморський регіон, за словами Чакмака, залишається основним джерелом пшениці для турецьких борошномелів.





