Основні причини нереалізованого потенціалу на сьогодні – відсутність сегрегації та сертифікованих потужностей із переробки.
За останній рік середньомісячна ціна на не-ГМ високопротеїновий шрот у Роттердамі залишається відносно стабільною, і в середньому на 50-70 євро/т вища, у порівнянні з ГМ соєвим шротом (Щорічний аналітичний звіт «Дунайської сої», червень 2016 - ред.). Українські виробники та переробники сої могли б отримувати цю додаткову премію за якість, у тому числі і за рахунок географічної близькості європейських покупців. На сьогодні втрата перспективного європейського ринку передусім пов’язана з високим рівнем нелегальних посівів ГМ-сої в Україні (від 50% до майже 90% в окремих регіонах), відсутністю сегрегації та недостатньою якістю сировини за показником вмісту протеїну. Локальні переробні підприємства наразі можуть конкурувати лише на обмежених експортних ринках країн Білорусі, Туреччини та Грузії (за даними Держзовнішінформу 2015 року).
Ця премія могла б стати чудовою мотивацією для українських виробників розширювати посівні площі під традиційною не-ГМ соєю. «Окрім зазначених 50-70 євро/т, премія за сертифікацію, наприклад, за стандартом «Дунайської сої» (продукт європейського походження з додатковими вимогами щодо використання гербіцидів тощо) становить ще додатково 20 євро за тонну. А зважаючи на той факт, що ринок не-ГМ сої та соєвого шроту є меншим і, відповідно, менш волатильним, вітчизняні виробники могли б зайняти гідне місце у цьому сегменті, – коментує Інна Ільєнко, регіональний директор Асоціації «Дунайська соя» в Україні.
Протягом останніх років в Україні динамічно розвивається переробка сої. Зокрема, з 2005 року переробні потужності збільшилися майже у 2,5 разу (Дані Української Асоціації виробників та переробників сої), а в найближчому майбутньому очікується введення в експлуатацію нових потужностей. Вже цього 2016-2017 МР очікується зростання об’ємів переробки сої в Україні на 10%, у порівнянні з 980 тис. т у 2015-2016 МР. Однак українські переробники недоотримують додаткову премію, оскільки на сьогодні в Україні немає жодного заводу, який спеціалізувався б на виробництві сертифікованого, зокрема, за системою Hard IP (збереження, розділення як фізичне, так і документальне, та контроль від ферми/поля до полиці супермаркету) високоякісного не-ГМ соєвого шроту.
«Для формування конкурентоспроможної галузі виробництва та переробки сої, збільшення доданої вартості для українських підприємств передусім необхідно працювати над ефективними технологіями вирощування традиційної (не-ГМ) сої, збільшенням вмісту протеїну в соєвих бобах, запровадженням ефективних ланцюгів розділення, сегрегації та прослідковуваності не-ГМ сої та запровадженням в Україні перших переробних заводів, що спеціалізуватимуться на виробництві сертифікованого, високоякісного не-ГМ соєвого шроту. Ми часто намагаємося порівнювати Україну з Бразилією, яка є одним із лідерів виробництва сої у світі, при цьому забуваємо, що в цій країні передусім вдалося запровадити ефективну систему розділення потоків ГМ та не-ГМ сої. І хоча Бразилія є одним із найбільших у світі виробників ГМ-сої, країна забезпечує близько 80% сертифікованої не-ГМ сої на ринок країн ЄС, – коментує Інна Ільєнко.
Окрім експорту бобів сої традиційної селекції та не-ГМ соєвого шроту, ще однією високоприбутковою нішею для українських фермерів може стати виробництво органічної сої й шроту та відповідно, їх експорт. Адже європейські виробники органічної продукції щоразу більше прагнуть замінити органічну сою з Індії та Китаю соєю європейського походження, зокрема, з України.
З потенціалом та сучасними технологіями виробництва сої традиційної селекції українські виробники мали можливість ознайомитися 5 серпня 2016 року на вперше організованому в Україні Дні поля «Європейської сої», що проходив на виробничих потужностях корпорації «Сварог Вест Груп» у Хмельницькій області. Під час заходу були представлені технології вирощування сої, сорти традиційної селекції, системи захисту рослин, контроль якості та запровадження систем управління якості для сертифікації згідно стандартів Hard IP. Стандарти «Дунайська соя» та «Європейська соя» є також одними зі стандартів Hard IP системи.
