Про це у своїй статті для DT.UA пише перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України Максим Мартинюк.
"У рамках цієї моделі на першому етапі, протягом двох років, на продаж виставляється частина державного земельного банку - до 1 млн га. Державні сільгоспземлі - і в цьому їхня перевага перед паями - як правило, становлять собою єдиний масив, що дає можливість розраховувати на інтерес до них з боку інвесторів. Критична маса угод дасть змогу визначити локальні цінові орієнтири в усіх регіонах України і сформувати мінімально допустиму ціну землі до моменту виходу на ринок приватних осіб", - каже він.
За такою схемою, реалізація ділянок відбуватиметься через відкриті земельні аукціони, які планується проводити онлайн, щоб забезпечити доступ максимальній кількості учасників.
"Держгеокадастр розробив необхідну інфраструктуру для проведення таких електронних аукціонів із застосуванням найбільш прогресивної технології захисту даних block-chain, успішно апробував її та готовий передати на баланс будь-якому, визначеному Кабінетом міністрів відомству", - наголошує заступник.
За його словами, на другому етапі ринок землі відкривається для приватних осіб. Розташовуючи орієнтиром ціни, вони можуть продати свої ділянки приватному інвестору, так і державі, яка через профільну структуру буде виступати "аварійним виходом" для пайовиків у разі тиску на них і примусу до продажу.
"Іноземці не будуть учасниками ринку на жодному з його етапів, як і юридичні особи. Це звужує коло покупців і гальмує зростання ціни (хоч і не критично), однак забезпечує гарантії дотримання національних інтересів", - підкреслює Мартинюк.
На його думку, з погляду стейкхолдерів, ситуація має такий вигляд. Власники землі одержують, нарешті, альтернативу - як розпорядитися своєю власністю. З урахуванням досвіду країн Східної Європи і Балтії, ціна землі виростає на 25% у перші три роки після запуску ринку і на 8–10% - з 4-го по 11-й роки. Також з європейської практики відомо, що встановлення вільного ринку землі приводить до ефективнішого господарювання і збільшення врожайності зернових - у середньому на 30% у перші два роки.
"Фермери одержують стимул для концентрації землі у власності і як наслідок - доступу до кредитних ресурсів. Агрохолдинги залишаються з нульовим балансом, тому що кошти, які вони зараз недоплачують, користуючись дешевими земельними ресурсами, буде переорієнтовано на викуп частини земельного банку. Держава одержує позитивний економічний ефект від появи нового ринку - за нашими оцінками, він становитиме 7–8 млрд дол. за підсумками вже першого етапу", - додає Мартинюк.
