Про це повідомив директор Інституту рису НААН України, кандидат наук Володимир Дудченко, передає «Голос України».
«І ціну дають гарну, але йдеться про партію від 10 тисяч тонн, а сформувати її просто неможливо: адже тоді не залишилося б навіть насіння», - зауважив Дудченко.
«Вже маємо пропозиції про поставки рису до Білорусі, Туреччини, Греції. Але пріоритет залишаємо за внутрішнім ринком. Адже ціни на ньому нинішньої осені також встановилися непогані. За собівартості нашого "білого золота" до 5 тисяч гривень за тонну фірми-оператори продовольчого ринку пропонують по 7-7,5 тисяч гривень за тонну рису-сирцю, і по 13,5 тисяч гривень ― за тонну шліфованої та висушеної крупи. Отже, повністю окупимо виробничі витрати, і на розвиток залишиться», - додав він.
За словами Дудченка, з плантацій площею 7,6 тисяч га при цьогорічній середній врожайності у 65 ц/га рисоводи Херсонщини до кінця листопада зберуть майже 50 тисяч тонн зерна. Та жодне з тутешніх господарств не в змозі буде запропонувати на експорт ті самі 10 тисяч тонн суднової партії - врожаї в них менші. Хіба тільки виробники об’єднаються і самостійно проводитимуть маркетингову політику.
Але рисівницьких кооперативів у краї немає навіть у проекті. Тож виходити на зовнішній ринок виробники не поспішають.
Три роки успішних експериментів довели, що на півдні України рис можна вирощувати без чеків - просто на крапельному зрошенні. І врожай, за умови скрупульозного дотримання агротехнологій, такі угіддя дають навіть не по 65, а по 80-100 центнерів з гектара.
Дудченко зауважив, що під рис «на крапельці» в південних степах України можливо відвести до 120 тисяч гектарів, з них на Херсонщині - майже половину. Тоді врожаїв буде задосить і на експорт, і для внутрішнього споживання. Звісно, від імпорту рису Україна навряд чи відмовиться зовсім.
