Як зазначається в дослідженні УкрАгроКонсалт, ринок землі принесе українському агросектору довгоочікувані значні інвестиції, що обумовить його зростання і підвищить фінансову віддачу для держбюджету.
На думку аналітиків, найвірогідніші три групи інвесторів після відкриття ринку землі.
Перша – це інвестори з офшорів, які чудово знають механізми ринкових відносин у країні, включаючи процедурні нюанси купівлі-продажу та експлуатації землі, і які не проти вкластися в перспективний актив.
Друга - транснаціональний капітал, який на рівних веде діалог із центральними органами влади і зацікавлений в «українському» ланці для своєї технологічного ланцюжка.
Третя - спекулятивний капітал.
При цьому зазначається, що середні іноземні інвестори (насамперед з країн ЄС), які зацікавлені у зростанні виробництва через розвиток місцевої економіки, будуть вичікувати рік-два, щоб краще оцінити свої ризики (як комерційні, так і юридичні). Водночас за цей час малоймовірно, що будуть нівельовані на практиці ризики, пов'язані з дотриманням прав власності, ефективністю судової системи, діями адміністрацій і т. д.
На думку аналітиків, істотний приплив інвестицій у реальний сектор АПК у кращому разі слід очікувати до 2020 р.
При цьому практично всі три системні недержавні джерела фінансування зростання і конкурентоспроможності аграрноїгалузі української економіки (власний прибуток аграрних підприємств, банківське кредитування і зарубіжні інвестиції) сьогодні втрачають свої позиції як ресурс розвитку аграрного сектора, що може суттєво гальмувати розвиток галузі, що негативно позначиться на економіці країни в цілому. Адже у 2010-2016 роках частка сільського господарства зросла з 8,3% до 14,4% (плюс 6 п. п.). За три роки (2014-2016 рр..) частка аграрної продукції в експорті збільшилася з 31% до 42,5%. За попередньою оцінкою, агросектор забезпечив майже третина (28%) надходжень валюти в 2016 році.
