Про це в інтерв’ю AgroNews розповів економіст інвестиційного відділу Продовольчої та сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй Дмитро Приходько.
"В силу певних чинників, а саме - скорочення споживання всередині країни, зовнішні поставки борошна будуть зростати. Тому, сподіваємось на подальшу диверсифікацію експорту "від сировини до готової продукції", - зазначив Дмитро Приходько.
При цьому він додав що експорт зерна сьогодні є більш прибутковим, ніж експорт борошна в Україні.
"Прибуток експортера з 1 тонни пшениці в 2016 склав приблизно $7-8 в порівнянні з $3-4 на експорті 1 тонни борошна. Багато чого також залежало від умов повернення ПДВ при експорті. Проте, експорт продукції з більшою доданою вартістю створює додаткові робочі місця, є стимулюючим фактором для розвитку переробної галузі, сприяє залученню інвестицій, підвищує добробут країни тощо", - зазначив Приходько.
За його словами нарощення експорту має йти паралельним курсом зі збереженням та розвитком традиційних експортних ринків збуту зернових культур, враховуючи зростаюче виробництво зерна в Україні.
Дмитро Приходько зазначив, що робота в напрямку реалізації експортного потенціалу для борошномельної галузі – це одна з можливостей генерування додаткового прибутку. Адже Україна має потужну сировинну базу, яка щорічно забезпечує виробництво понад 60 млн. т зерна, та розвинуту мережу переробних підприємств із сукупною потужністю переробки у 6-7 млн. т зерна на рік, однак доволі тривалий період часу, основна робота галузі була зосереджена виключно на забезпеченні попиту з боку внутрішнього ринку з усіма його «хворобами», пов’язаними з низькою купівельною спроможністю, від’ємним демографічним трендом, державним ціновим регулюванням тощо.
"За таких умов, достатньо складно було очікувати позитивну динаміку розвитку галузі. В сегменті виробництва борошна тільки за останні 10 років скорочення виробництва сягнуло майже 30%", - відзначив експерт.
При цьому у ситуації, що склалася, знайти і втримати "своїх" покупців на міжнародному ринку можна багато в чому тільки завдяки конкурентній перевазі — ціна/якість. А це може бути доволі складною задачею, оскільки лідируючі позиції Туреччини та Казахстану багато в чому обумовлені державною політикою підтримки зернопереробної галузі.
"Також в Україні є певні логістичні проблеми. Зараз у світі активно використовуються відвантаження балком в трюм судна. Наприклад, позаторік в Туреччині "балком" було поставлено близько 3,8 млн. тон, тоді як з України всього-на-всього 10 тис. тон", - додав він і зауважив, що українським виробникам потрібно підвищувати якість своєї продукції, впроваджувати новітні технологій виробництва, розширювати асортимент продукції та адаптувати її згідно вимог країни імпортера. Це стосується не тільки якісних показників борошномельної продукції, але й фасування, упаковки, маркування продукції.
"Для отримання додаткового прибутку українським виробникам також необхідно розширювати асортимент продукції. Наприклад, в європейських країнах випускаються сотні різновидів борошна: борошно хлібопекарське, макаронне, млинці, для крекерів, для печива, піци та інше. Також широкий вибір борошняних міксів, борошна із зазначенням конкретного показника його сили, та нових продуктів помелу зі спельти, безглютенової продукції тощо. Також слід звернути увагу на виробництво органічної продукції, яка також може забезпечити додатковий прибуток виробникам", - резюмував Приходько.
