Про усі тонкощі налагодження та просування власної справи розповів у інтерв’ю для Агробізнесу Сьогодні співвласник ТМ «Тарпан» В’ячеслав Жигун.
? Як народилася ідея виробляти крафтову продукцію? Скільки часу минуло від задуму до реалізації? Були спроби і помилки, чи відразу все вдавалося?
– Ми й досі перебуваємо у стані реалізації проєкту. І зараз від запланованого реалізували не більше 5%. Скажу більше, з кожним днем плани стають усе амбітнішими і ширшими. Але якщо говорити про шлях від задуму до старту – то і він не був коротким. На це пішов не один рік. Ми розважливо підходили до кожного кроку.
Не думаю, що робили серйозні помилки. Принаймні зараз не можу згадати чогось такого. Головна складність – це війна. З кожним днем ми відчуваємо погіршення купівельної спроможності з боку населення. Якби працювали в інших умовах, то і результат був би іншим. Але ми працюємо в цей час і в цих умовах. І хай які труднощі у нас виникають – це ніщо порівняно з тим, з чим щоденно мають справу наші військові на фронті.
? Хто автор саме назви «Тарпан», адже це Ваш позивний під час участі в АТО у 2015-2016 роках? Напевне, так назвати ТМ вирішила дружина?
– Довго думали, як саме назвати торгову марку. Хотілося, щоб вона мала свій внутрішній зміст. Частково через це ми затягли старт продажів на кілька місяців. Ще восени ми вже готові були виробляти продукцію, але ніяк не могли дійти згоди як саме назвати нашу торгову марку. В одній із дискусій прозвучав «Тарпан» і усе стало на свої місця. Зараз під ТМ «Тарпан» продаємо власну продукцію та продукцію наших друзів.
Зараз ми намагаємося зробити цей бренд спільною парасолькою для товарів, що виробляють ветерани війни, з якими я служив. Більшість із них зараз на війні, тому ми хочемо створити підґрунтя, на якому по поверненні вони зможуть активно будувати свою справу. З власного досвіду знаю, що повертатися на звичну роботу після війни дуже складно і тому власна справа – це чудова альтернатива для подальшої інтеграції у мирне життя.
В'ячеслав та Ніно Жигуни
? Ви поставили собі завдання: оптимальна ціна обладнання і найвища якість продукції. Розраховували на власні кошти чи брали кредит? І якщо не секрет, то з якої суми стартували?
– Важко виокремити певну суму, адже ми й досі вкладаємо у цю справу. Загалом перший прес було придбано на позичені гроші. Потім позичали ще, і ще, і ще… Весною отримали грант на 250 000 грн. А вже влітку довелося ще позичати гроші. Головним чином це відбувається через те, що ми постійно додаємо нові позиції продукції, які потребують капіталовкладень. І так, ми намагаємося дати найнижчу ціну, пропонуючи високу якість.
Також ми уникаємо закупівлі імпортної продукції, якщо здатні виробити її самостійно чи придбати в Україні. Нас трішки дивує, що сьогодні більшість сушених овочів в Україну надходять з Європи чи Азії. І її продавці ледь не пишаються, що сушені помідори з Італії, а кріп з Польщі. Зараз ми навчилися сушити ті ж самі помідори, паприку чи кріп і найближчі роки хочемо вивести це на серйозні масштаби, залучивши у цю справу якомога більше партнерів, щоб вони не імпортувалися до України, а експортувалися. Звичайно, що зараз нам до цього ще далеченько. Але ми серйозно на це налаштовані.
? Якому обладнанню віддали перевагу і звідки черпали інформацію?
– Загалом обладнання ми використовуємо різне. Але у його підборі йдемо від результату. Спершу ми визначаємо, що ми маємо отримати на виході і підбираємо для цього обладнання, яке здатне забезпечити бажану якість за оптимальної собівартості.
При виборі пресів – ми проводили пробні віджими різними апаратами. А потім здавали отриману олію на аналізи за чотирма базовими показниками, які можуть залежати від способу виробництва. Окрім того, ми спілкувалися з науковцями, технологами? читали дисертації та наукові статті, в яких проводилися реальні досліди. Так само відстежуємо наукові публікації і зараз.
В цьому році член нашої команди Анна Бічашвілі вступила до магістратури НУХТ (Національного університету харчових технологій), адже нам треба рости, отримувати знання, розвиватися. До того ж, ми почали спільно з університетом проводити дослідження нашої продукції, щоб ставати ще кращими.
? Де розташоване Ваше господарство і виробництво? Ви орендуєте приміщення чи обладнали під виробництво частину будинку?
– Наше виробництво трішки рознесене по країні. І з кожним роком буде розноситися ще більше. Основний кістяк знаходиться в колишньому Яготинському районі. Де ми ще у 2019 році придбали 2 земельні ділянки. Там у цегляному гаражі і обладнали перший цех. Зараз замахнулися на будівництво більшого, але сильно бракує коштів. Сподіваємося, що наступного року почнемо і над ним роботу. Часом задаюся питанням, що було б простіше і дешевше орендувати, але ми націлені на тривалу роботу, тож, сподіваюся, що наші зусилля окупляться.
? Як відбувається виробництво, адже олія виготовляється практично в день замовлення?
– Не практично, а в день. Ця олія має не дуже тривалий термін зберігання, тому критично важливо, щоб вона була максимально свіжою. Часом клієнти питають: «Як вона може бути свіжою, якщо добу їде Новою Поштою». Це, звичайно, занадто вимогливо, але характеризує вимоги до нашої продукції. Але насправді нічого складного – приходить замовлення: ми його опрацьовуємо в режимі 16/24 і виконуємо в день замовлення, або на наступний день. Бувають різні випадки, коли ми не встигаємо вчасно надіслати – тоді вступає в дію дипломатія, здебільшого люди розуміють і ми можемо обговорити терміни. В будь-якому випадку ми завжди йдемо на зустріч покупцям. І рясні відгуки подяки на нашій сторінці цьому яскравий приклад.
? Якісну продукцію можна отримати з якісної сировини. Де купуєте сировину для виробництва олій? У Вас є власне господарство чи закуповуєте у фермерів? Мова йде виключно про органічну сировину?
– Ні. Про органічну у її класичному розумінні не йдеться. Можливо ми запустимо з часом і органічну лінію. Знаю, що зараз багато хто намагається видавати свою продукцію за органічну, трактуючи це поняття у дуже довільній формі. Зараз ми налагодили співпрацю з багатьма фермерами, які вирощують культури, що нас цікавлять. Дехто з них почав сіяти гарбузи спеціально під нас. Ті сорти, що ми готові купувати.
Окрім, того ми працюємо з імпортерами, що завозять культури, які у нас не ростуть. Колись робитиме це напряму, але зараз обсяги не дозволяють цього робити. Треба пам'ятати, що ми працюємо трішки більше року і з них жодного мирного дня.
? У перспективі з’явиться олія з чорного горіха. Ви вже висадили плантацію в 1000 дерев. На це підуть роки, але матимете власну сировину. Він чимось відрізняється від волоського?
– Так. Він має інший смак і значно корисніший за волоський горіх. Загалом ми вже готові були б робити з нього олію, адже в Україні вже ростуть такі горіхи ще з 70-х років, але цей горіх значно твердіший за волоський і тому видобути його традиційним обладнанням не виходить. Тому зараз ми працюємо над тим, щоб підібрати необхідну технологію і тоді олія з чорного горіха з'явиться і під нашою ТМ.
? Пане В’ячеславе, у ТМ «Тарпан» два співвласники: Ви та дружина Ніно. Як розподіляєте обов’язки? Хто за що відповідає?
– Не хочу так категоризувати. Ми починали удвох, але мали велику підтримку родини як з мого боку, так і з боку Ніно. Тому тут значно ширше. Зараз ми перебуваємо на старті, де випускаємо близько 25 видів продукції, але за кілька років, я сподіваюся і над тим активно працюю, ми розширимо її в десятки чи сотні разів, де під ТМ «Тарпан» продаватиметься продукція різних виробників, яких об'єднуватиме якість.
? На жаль, перший продаж сиродавленої олії відбувся 23 лютого 2022 року. Коли відновили знову активне виробництво та продажі?
– На старті ми надіслали кілька пляшок, які загубилися у логістичних проблемах перших днів війни. Звичайно, що 24 лютого нам було не до збереження новоствореного бізнесу – треба було чим можна допомагати врятувати країну. До продажів ми повернулися вже в середині літа.
? Маєте сайт і сторінку на Facebook? Як ще про ТМ «Тарпан» дізнаються покупці? Співпрацюєте із крамницями здорового харчування?
– Здебільшого продажі йдуть через Інтернет. Працюємо з десятком магазинів, але, як уже йшлося про це олія має короткий термін придатності. Тому треба такі магазини, що вправно її продають. Говорили з Розеткою, яка сама запропонувала нам співпрацю, але їм треба надати велику знижку, яка більша, за прибуток. Шукаємо варіанти. Розглядали відкриття власного магазина у Києві, але поки що не можемо потягнути його фінансово. Сподівалися відкрити восени, але відтермінували до весни. Саме зараз проводимо переговори з Зінкою, про продаж наших «Вялених помідорів…» у їхній мережі. Сподіваюся знайдемо спільну мову, яка виллється у співпрацю.
? Яка саме продукція користується найбільшим попитом у покупців? І розкажіть трохи про цінову політику.
– Найбільше йде лляної олії. І це не дивно – вона найдешевша і дуже корисна. По ціні ми намагаємося подати найнижчу на ринку. Наше завдання оптимізувати процеси так, щоб ціна була максимально доступною наскільки це можливо. На олію ціна може відрізнятися в рази і залежить від багатьох факторів. Ми тримаємося рентабельності в 20-30% і прагнемо нарощувати прибуток з рахунок збільшення обороту, а не за рахунок збільшення ціни. ЧИ працює ця модель буде видно за кілька років.
? Під ТМ «Тарпан» почали продаватися і мед від друга вашої родини, губки з люфи, і новий продукт «Помідори в’ялені з розмарином та орегано у часниковій олії». Розкажіть про них трохи.
– Для меду зараз важкі часи – падіння цін наблизило вартість меду до вартості цукру. І хоч покупці можуть і радіти такій тенденції – вона не правильна, бо матиме згубний вплив на українське бджолярство і виллється у високу ціну за кілька років. Ми не готові продавати якісний мед по такій ціні і тому зараз розробляємо лінію крем-медів з різними смаками, де додана вартість зможе якось вирівняти цю проблему. З Ярославом тісно співпрацюємо і розглядаємо його як єдиного постачальника меду, бо знаємо його ставлення до стандартів і впевнені у якості його меду.
Помідори – це результат низки випадковостей, які привели до цього продукту. Якось так складалося, що різні обставини підштовхували нас до в’ялених помідорів. Минулого року ми запустили пробну версію. Довго експериментували з рецептами. Тестували різні смаки на друзях і родичах. Вийшли на найсмачніші і почали продаж. Цього року ми вже закрили значно більше баночок, а наступного року планує закрити таку кількість, що дозволить нам вийти в супермаркети.
До речі, саме в цю мить, коли я відповідаю на ваші питання Аня проводить тестування наших томатів у лабораторії університету. Якщо результати будуть до виходу статті – то радо поділюся ними.
? І цікаво дуже дізнатися про макову олію? Де бере сировину і в чому особливість такої олії?
– Вона смачна і корисна. В ідеалі заспокоює нервову систему, щоправда в умовах війни, мабуть, її дія недостатня. Особисто ми її використовуємо для салатів. Вона гарно приправляє овочеві салати. Дехто використовує у кондитерці. Має насичений трішки гіркуватий маковий присмак.
Насіння купуємо у фермерів. Співпрацюємо з асоціацією маководів України. Купуємо лише українське насіння, хоча нам часто пропонують іспанське та чеське за нижчою ціною. Взагалі в цьому питанні ми дуже категоричні – усе, що росте в Україні – купуємо тут.
? Ви отримали погодження на надання державного гранту. Гроші вже надійшли? Якщо не секрет, то про яку суму йдеться і куди саме спрямуєте кошти ?
– Так. Гроші надійшли і вже освоєні в повному обсязі. Якраз зараз проходжу виснажливу процедуру звітності. Це не зовсім грант, він накладає низку обов’язків. Ми брали максимально можливу суму 250 000 грн. Гроші пішли на сировину та обладнання. Отримати було не складно – достатньо було скласти якісний бізнес план та відстояти його життєвість на нараді.
? Кожен крафтовий виробник зацікавлений у експорті продукції. На які країни орієнтуєтеся? І що треба зробити аби зацікавити іноземного споживача?
– Орієнтуємося на весь світ. Знаємо, що деякі наші конкуренти вже продають за кордон. Нам для реалізації цього плану треба або серйозні інвестиції, або час. Інвестицій не маємо, тому покладаємося на час. Вважаю, що за два роки ми зможемо повноцінно продавати нашу продукцію до Європи. Вже і зараз ідуть продажі, але вони відбуваються за допомогою посередників, які забезпечують доставку нашої олії в Європу. Їх мало і вони поодинокі. Тому пропоную вам повернутися з цим питанням у 2025 році, де вже я зможу розказати як, що, куди і скільки ми продаємо.
? Що можете побажати вашим покупцям: наявним та потенційним, адже будь-яка продукція має орієнтуватися на споживача.
– Ми дуже орієнтовані на покупця. Настільки, що це граничить із нашою вадою. Навіть складаючи свій бізнес план для гранту я вказав надмірну лояльність до клієнтів як ваду. Так склалося, що комунікаціями займається моя дружина, яка завжди прагне в усіх питаннях йти на зустріч клієнту. І тут ми з нею схожі. І тут треба віддати належне, що наші покупці це відчувають і не намагаються на цьому спекулювати. Ще не було жодного випадку, щоб нас намагалися обдурити чи ввести в оману. Натомість були випадки, коли ми надсилали продукцію без накладеного платежу і нам дзвонили покупці, щоб віддати гроші.
Так само ми дуже вдало налагодили співпрацю Укрпоштою та НП, де навіть у часи вимкнення світла ми могли надсилати свою продукцію без затримки.
Тому хочеться сказати, що наше суспільство створює дуже комфортні умови для роботи, де переважна більшість покупців порядні і чесні люди. Ми так само намагаємося відплатити їм тією ж монетою і окрім бездоганного сервісу надаємо і надзвичайно якісну продукцію.
Розмовляла Тетяна Ковальчук