Дмитро Огнєв – керівник фермерського господарства «Меринос-Захід» яке знаходиться у Львівській області, поблизу Дрогобича. Тут розводять овець елітних порід німецької репродукції. Це одне із найбільших господарств цього типу у східній Європі і найбільше – в Україні.
– Ми працюємо винятково з європейськими технологіями і європейською генетикою. На жаль, нам не вдалося знайти в Україні генетику належної якості. Не лишилося тієї генетики, яка була в раніше. Якщо раніше утримувалося 25-30 млн. овець, то сьогодні – лише 500-600 тис голів. Розпад галузі є дуже відчутним. 50% знаходиться в особистих господарствах. Чому так? Це загальна тенденція, оскільки у нас усі займалися торгівлею і ніхто не займався виробництвом.
Ми намагаємося наростити поголів’я, так би мовити, влити нову кров і стимулювати фермерів займатися вівчарством. Питання не стоїть про те, щоб займатися козами і вівцями, а щоб розвивати тваринництво в принципі. В галузі розведення ВРХ ситуація не краща.
Чому обрали саме вівчарство? Історія з моїми дітьми спонукала мене зайнятися вівцями і спочатку це було хобі, яке згодом виросло в цілий бізнес. На сьогоднішній день у мене три ферми, які знаходяться в Дрогобицькому районі – вони різнопланові. Спочатку починали з реконструкції старих радянських ферм, потім почали будувати нові ферми і вже остання третя ферма, яка знаходиться в селі Залужани – це ферма сімейного типу. Тут ми побудували чіткий аналог європейського підприємства, де фермер повинен жити в господарстві.
Створили шоурум, побудували невеличкі будинки, для того щоб могли приїхати туристи. Важливо зацікавити туристів, щоб вони самі могли своїми руками взяти участь в годівлі, подоїти тварин, вивести на пасовище. Зацікавити їх до розведення тварин. Останніми роками з’явилося декілька фермерів, які зацікавилися цією справою. Ми показали їм як працюють в Європі, тому що у нас досі культивуються стереотипи. Мовляв, фермер – це мешканець якогось глухого села, йому немає на що жити, він ходить в кирзових чоботях, у нього немає ані свят, ані грошей, і він лише виживає. Насправді це неправда, бо все залежить від того, як ти поставиш роботу компанії. Коли фермер приїжджає до нас з господарства, то бачить що все може бути інакше. У нас в господарстві чисто. І я скажу, що за останні два роки ми стимулювали появу принаймні 8 нових фермерських господарств.
Три із них ми ведемо постійно. Це – Тернопільська обл с.Товсте і два господарства на Київщині. Консультуємо їх, щоб ці господарства були прибутковими. Господарства, які знаходяться в Київській області займаються і молочним, і м’ясним вівчарством. До цього ми займалися лише м’ясним напрямком .Зараз ми консультуємо їх в виробництві продуктів харчування, які можна робити з молока. Серед найближчих планів – допомогти ще двом фермерам організувати господарства. Допомагаємо з проектом, наповненням ферми і і усім технологічним циклом, включно до реалізації продукції. В цьому році ми хочемо консолідувати усіх фермерів, які займаються вівчарством на базі асоціації, швидше за все на базі нашого господарства. Консолідувати перш за все в продажі нашої продукції. Для того, щоб формувати власну ціну на ринку. Сьогодні є проблема, яка полягає в тому, що закупівельники знижують ціну на м'ясо по суті знищуючи цілу галузь, а за такі гроші фермер вижити не може.
На сьогодні у нас біля 3 тисяч голів овець на трьох фермах, також ми завезли для фермерів 1,5 тис голів. Є плани додати ще 1 тисячу голів правильного поголів’я з якісною генетикою. І я думаю що вже скоро буде достатньо тієї генетики в Україні, щоб продукувати тут стадо. Зараз ми зробили більший акцент на вівчарство, хоча козівництво теж дуже цікавий напрямок. У нас був експеримент і сьогодні ми консультуємо деякі господарства, які вирощують кіз. Рік тому ми імпортували в країну 500 кіз які знаходяться в господарствах і дають деякі результати, що дозволяє фермерам виробляти якісну продукцію.
Ми поки що не збільшуємо поголів’я, бо не розширений земельний банк. Ми його можемо розширити лише за рахунок орендованих земель, а це зона ризику і його точно робити не будемо, тому що орендованих земель має бути не більше 25%! Це європейське правило!
Щільно працюємо над зняттям мораторію на землю. Це ненормально, коли людина не має право розпоряджатися власним майном. В 2014 році я зробив доповідь міністру, що потрібно терміново піднімати тваринництво. Тому що ми отримуємо а) додану вартість; б) гарантії того, що зовнішні гравці нам не зможуть понизити ціну на зерно і в цьому році ми побачили, що багато фермерів ввійшло в мінус і є великі проблеми у взаємостосунках поміж фермерами і банками. Кредитуватися можна в тому випадку, якщо буде державна програма. Ті господарства, які ми створюємо. вони слава Богу працюють на свої гроші, так що особливі ризики перед ними не стоять.
Раніше ми займалися тільки виробництвом генетики, тепер вийшли на новий напрямок – м'ясо. Хочемо випустити на ринок дуже якісну баранину. М'ясо і молоко на наших травах і зерні. Ми досягаємо кращих результатів, аніж європейці. Є запити на постачання нашої продукції до країн Близького Сходу. Але проблема полягає в тому, що ми не можемо забезпечити регулярне постачання великих партій. Тому намагаємося на сьогодні створити об’єднання фермерів для цього. Щоб кооперуватися і відправляти великі партії. Попит на нашу продукцію є: в Ізраїлі, країнах Азії та Європи.
Гостро стоїть проблема з кадрами як із кваліфікованими, так і некваліфікованими, тому що на фермах різні кадри потрібні. Але якщо ми збудуємо сімейні ферми, то це питання відпадає. Можемо створити такі умови, щоб мінімізувати людський чинник. За основу взято модель Австрії, яка нам підходить. Створення сімейних ферм (неважливо, чим вони будуть займатися) утримують таких людей в селах. Якщо держава відпустить землю, то з’являться нові господарства. Хтось візьме кредит, а хтось придбає землю за свої гроші і почне займатися сільським господарством. І не буде 400 чоловік по 1,5 га а буде 20 по20 га, тому що в селах тільки пенсіонери, а молодь виїжджає.
